Ухвала суду № 38415012, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/45730/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012

у справі № 1570/903/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000202350 від 10.08.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Пейд» за період з 01.01 по 31.01.2011, складено акт № 599/23-50/33757245 від 22.07.2011, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 74 702 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 10.08.2011 відповідачем прийняте рішення № 0000202350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74 703 грн., в т.ч.: 74 702 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 09.02.2009 між ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Пейд» був укладений договір № 42/02 на поставку нафтопродуктів та 31.12.2009 додаткове узгодження № 1.

На підставі виданих контрагентом податкових накладних, позивачем до податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року віднесено податок на додану вартість в сумі 74 704,08 грн.

За інформацією ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (акт № 187/23-214/31431743 від 10.06.2011) встановлено, що згідно реєстраційних даних, що містяться у базі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, юридична адреса місцезнаходження ТОВ «Пейд» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25, кв. 21, місцезнаходження ТОВ «Пейд» не встановлено. ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надано інформацію (службова записка № 328/7/26-104 від 22.03.2011), що за наявною оперативною інформацією щодо приховування фактично здійснених операцій, а також участі підприємства у схемах мінімізації, станом на теперішній час встановлено взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності.

Податковий орган на підставі аналізу документів, наявних в обліковій справі підприємства ТОВ «Пейд», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановив відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу встановити неможливість здійснювати суб'єктом господарювання основного виду діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наслідком діяльності ТОВ «Пейд» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів; фінансово-господарська діяльність ТОВ «Пейд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Пейд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Пейд» та контрагентами є фіктивними.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Однак, судами попередніх інстанцій вказаних норм законодавства враховано не було та не було досліджено господарських операцій в розрізі отриманих товарів від вищевказаного контрагента із використанням їх в подальшій господарській діяльності ТОВ «Рута Нова-К»; не було досліджено можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів, що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Також судам слід врахувати, що згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний