Ухвала суду № 38415004, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/36081/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013

у справі № 0870/6615/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 23.03.2012 № 0000241702 та № 0000251702.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при правових взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Фінпрофіль» за період з 01.03 по 31.05.2011, складено акт № 538/17/НОМЕР_3 від 07.03.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподаткований дохід у 2011 році на загальну суму 286 783,10 грн.; п. п. 198.3, 198.4 ст. 198 ПК України, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.03 по 31.05.2011 на загальну суму 382 378 грн., в т.ч. по періодах: у березні 2011 року на суму 77 322 грн., у квітні 2011 року на суму 149 378 грн., у травні 2011 року на суму 155 678 грн.

Проведеною перевіркою встановлено господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТД «Фінпрофіль», а саме, у перевіреному періоді, між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «ТД «Фінпрофіль» (перевізник) укладено договір про виконання послуг від 01.03.2011 № 5, за умовами договору перевізник зобов'язується доставить автомобільним транспортом переданий йому замовником вантаж із пункту відправлення до пункту призначення та передати його вантажоотримувачу, зазначеному у супровідних документах, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. По вказаним взаємовідносинам ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат включено 1 911 887,33 грн., а до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 382 377,47 грн.

На думку податкового органу, вказаний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТД «Фінпрофіль» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам; ТОВ «ТД «Фінпрофіль» за місцем реєстрації не знаходиться, фінансову звітність не подає, основні засоби відсутні, на підприємстві працює дві особи: директор та головний бухгалтер; з пояснень директора ТОВ «ТД «Фінпрофіль» ОСОБА_3, він не має жодного відношення до діяльності підприємства.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.03.2012 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000241702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 382 379 грн., в т.ч.: 382 378 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000251702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 358 478,88 грн., в т.ч.: 286 783,10 грн. основного платежу та 71 695,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, оскільки підприємством на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентом на оплату їх вартості надано усі первинні документи, зміст та форма яких повністю відповідає вимогам діючого законодавства; відсутність товарно-транспортної накладної не є виключною підставою для не включення витрат з придбання товарів до складу валових витрат, оскільки таке включення здійснено на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам первинних документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що надані позивачем документи не можна визнати первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладені не містять у собі інформації про зміст та обсяг господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Фінпрофіль».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції між позивачем та ТОВ «ТД «Фінпрофіль», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні отриманих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того судами не було враховано, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Окремі недоліки в заповненні податкової накладної не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний