Ухвала суду № 38414882, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Київ К/800/25143/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2011

у справі № 2а-15443/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрела»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрела» звернулось до суду з позовом, з урахуванням збільшення позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000282304/0/24679/23-4 від 21.09.2010, скасування першої та другої податкових вимог № 1/1039 від 07.10.2010 та № 2/1268 від 01.12.2010, відповідно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення та першу податкову вимогу, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог; скасовано другу податкову вимогу; в іншій частині постанову суду першої інстанції - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Астрела» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за ІІ квартал 2010 року, складено акт № 2710/23-4/34563057 від 16.09.2010, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 128 638 грн.; пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 44 188 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 84 450 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.09.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282304/0/24679/23-4 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 400,20 грн., в т.ч.: 128 638 грн. основного платежу та 30 762,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

07.10.2010 податковим органом виставлено першу податкову вимогу № 1/1039 з визначеною сумою податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 159 395,90 грн., в тому числі: 128 633,70 грн. за основним платежем та 30 762,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

01.12.2010 відповідачем виставлено другу податкову вимогу № 2/1268 з визначеною сумою податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1 746,37 грн., в т.ч. пені 1 746,37 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не допущено порушень зафіксованих в акті перевірки, тому спірне податкове повідомлення-рішення та перша податкова вимога є протиправними; безпідставності вимог позивача про скасування другої податкової вимоги, оскільки податковий борг у вигляді пені в розмірі 1 746,37 грн., визначений в ній не пов'язаний з оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, ТОВ «Астрела» мало право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбання основних фондів: нерухомого майна - будівлі магазину.

В судовому порядку встановлено також відсутність порушень при формуванні податкового кредиту внаслідок реалізації договорів купівлі-продажу товарів (стілець, ноутбук), оскільки товари використані у господарській діяльності позивача, а суми податку на додану вартість підтверджені податковими накладними та відображені в деклараціях з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено дотримання позивачем вимог пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки суми податкових зобов'язань у податкових періодах: І, V кварталах 2008 року, ІІІ кварталі 2009 року, ІІ кварталі 2010 року погашені за рахунок сум податкового кредиту поточних періодів та від'ємного значення попередніх періодів, які сформовані у відповідності до вимог цього Закону.

Таким чином, прийняття податковим органом спірних податкового повідомлення-рішення та податкових вимог є неправомірними.

Крім того, згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

В зв'язку з оскарженням до суду в листопаді 2010 року податкового повідомлення-рішення № 0000282304/0/24679/23-4 від 21.09.2010, податкове зобов'язання за яким не набуло статусу узгодженого, у відповідача не було підстав для прийняття другої податкової вимоги за № 2/1268 від 01.12.2010.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний