Ухвала суду № 38414772, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Київ К/800/34373/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2013

у справі № 802/866/13-а

за позовом Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000031602 від 18.02.2013.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки КП «Вінницяоблводоканал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» та правильності нарахування, сплати екологічного податку за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 2/16-02/03339012 від 31.01.2013, в якому зафіксовані порушення, зокрема: пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.5 ст. 246, п .249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, а саме: неподання до податкового органу розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку в сумі 165 392,98 грн., в тому числі: І квартал 2011 року - 27 964,13 грн., ІІ квартал 2011 року - 23 155,13 грн., ІІІ квартал 2011 року - 21 883,50 грн., ІV квартал 2011 року - 19 358,63 грн., І квартал 2012 року - 19 444,06 грн., ІІ квартал 2012 року - 26 401,27 грн., ІІІ квартал 2012 року - 27 186,26 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.02.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031602 про визначення суми грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 193 962,43 грн., в т.ч.: 165 392,98 грн. основного платежу та 28 569,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. і) ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.

Порядок обчислення, сплати, ставки, подання податкової звітності з екологічного податку регулюється розділом VІІІ Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 р. VІІІ ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Спірні правовідносини виникли на основі встановлення наявності чи відсутності підстав для сплати екологічного податку, зокрема, за розміщення відходів, що передбачено пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України.

Однак, як зазначено судами попередніх інстанцій, позивач стверджує про те, що в ході провадження його діяльності відходи ним не розміщуються, а обробляються, що виключає виникнення обов'язку сплати екологічного податку, при надходженні відходів (кеку та мулу) до очисних споруд.

Поняття «розміщення відходів», наведене у Податковому кодексі України розкриває його як «зберігання», в тому числі «тимчасове розміщення до утилізації чи видалення», та «захоронення» відходів. Тобто відповідне поняття пов'язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття «обробки» відходів. Зберігання та захоронення відходів в розумінні Податкового кодексу України, обробки останніх, не передбачає, адже утилізація, видалення, оброблення самі по собі не передбачають виготовлення нового продукту, в той час як саме на виготовлення органічних добрив, серед іншого, спрямована діяльність позивача, що підтверджується Технологічним регламентом центральних очисних споруд каналізації м. Вінниці та Технологічним регламентом використання осадів стічних вод, що утворюються на очисних спорудах каналізації м. Вінниці. В регламентах виписано механізм очищення стоків, контролю якості кеку та мулу, формування партій та оформлення посвідчення якості тощо. Крім того, використання кеку та мулу в якості добрива, передбачене в «Перспективному плані щодо подальшого поводження з осадом та мулом з ОСК на 2011-2013 роки», погодженому державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.

Також, згідно положень наведених у Податковому кодексі України щодо поняття «розміщення», а також у підпункті 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України (відповідно до якого об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є «обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання), йдеться про «спеціально відведені місця» для розміщення відходів.

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002216, виданого 07.06.2004, землю позивачу виділено саме для водозабезпечення та очищення стічних вод, а не для зберігання відходів, адже основне призначення «спеціально відведених місць чи об'єктів», де зберігаються відходи - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідачем у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що територія на якій перебувають у процесі оброблення кек та мул виділена саме для зберігання (захоронення, знешкодження, утилізації) відходів.

Таким чином, податковим органом помилково ототожнено процес «оброблення/перероблення» відходів/стоків із процесом їх «розміщення».

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Порядок ведення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за типовою формою № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці, у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари встановлює Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджена Наказом Мінприроди України 07.07.2008 № 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515.

Вказаною Інструкцією затверджено Типову форму №1-ВТ обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари, яка ведеться КП «Вінницяоблводоканал».

Згідно Форми № 1-ВТ за І квартал 2011 року у графах (8-а, 8б, 9а, 9б) відображається «кількість створеного відходу чи використаної упаковки» та «кількість створеного відходу чи використаної упаковки, яка утилізується підприємством» вказано 7 457,1 т, що відповідає кількості, відображеній у акті перевірки за цей же період. Водночас, у графі «куди і для чого надходять відходи або упаковка, вказані в графах 9-а, 9-б» розшифровано цю кількість та віднесено її до «технологічного процесу (оброблення, перероблення) на території ОГСЕ та мулових майданчиків». Одночасно у примітці (*) вказано «мул та кек знаходяться в технологічному процесі» у відповідності до «Технологічного регламенту центральних очисних споруд каналізації м. Вінниці».

Аналогічний зміст (щодо перебування мулу та кеку в технологічному процесі) містить інформація наведена у формах № 1-ВТ за період з ІІ кварталу 2011 року по ІІІ квартал 2012 року з кількістю мулу та кеку, яка відповідає зазначеній у акті перевірки.

Наведене підтверджує те, що мул та кек у спірному періоді, обліковувався як такий, що перебуває у технологічному процесі (оброблення), а не зберігається на підприємстві як сталі (незмінні) відходи.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що КП «Вінницяоблводоканал» як платник екологічного податку звітує перед податковим органом про податкові зобов'язання з екологічного податку, зокрема, за викиди в атмосферне повітря, що відбувається в процесі оброблення мулу та кеку і за скиди у водні об'єкти, а тому нарахування екологічного податку на відходи (кек та мул), що перебувають в процесі оброблення призведе до подвійної сплати екологічного податку.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний