Постанова № 38414698, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9645/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2012 року №00026422-8 №0000581705,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсім» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2012 року №00026422-8 та №0000581705.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2012 року №3568/22-08/34757314, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.159.5.2 п.159.5 ст.159 Податкового Кодексу України, пп.7.6.1. п.7.6 ст.7, пп.7.6.3, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток 4 983 286,00 грн.; згідно п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п .2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено відсутність поставок товарів в тому числі по операціях з продажу товарів, (робіт, послуг) між ТОВ «Будсім» та контрагентами-покупцями на загальну суму 2 809 054,00 грн.; по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Будсім» та контрагентом-постачальником ТОВ «Донтрансторг» на загальну суму 2806821,00 грн.; пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.168.1.2., пп.168.1.5. п.168.1. ст.168, пп. «а» п.176.2. ст.176 ПК України внаслідок чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок у травні-грудні 2009 року, січні, лютому, червні-грудні 2010 року та січні-березні 2011 року.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття відповідачем 12.06.2012 року спірних податкових повідомлень-рішень №00026422-8, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 983 286,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 997 896,00 грн. та № 0000581705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної в розмірі 0,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 249,05 грн.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини.

Так, відповідно до договору поставки №29/07/09 від 01.05.2009 року, укладеного між позивачем та ПФ «Валькірія», позивач, як покупець передав, а контрагент, як продавець, прийняв в якості розрахунків вексель AA 1211466, емітент ТОВ «Будсім», номінал 492 168,67 грн. Акт прийому-передачі векселя від 01.03.2010 року. Станом на момент проведення перевірки вище зазначений вексель, згідно наданих документів не є погашений, ПФ «Валькірія» не пред'являли вище зазначений вексель до оплати.

Господарським судом Харківської області 05.12.2011 pоку винесено постанову по справі № 5023/9812/11 про визнання ПФ «Валькірія» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до договорів комісії № 14/07/09 від 01.04.2009 року, № 308/07/09 від 01.04.2009 року, укладених між позивачем та ПФ «Апія», позивач, як комісіонер передав, а контрагент, як комітент, прийняв в якості розрахунків по договорам комісії вексель AA 2063153, емітент ТОВ «Будсім», номінал 3 819 576,99 грн. Акт прийому-передачі векселя від 31.12.2010 pоку. Станом на момент проведення перевірки вище зазначений вексель, згідно наданих документів не є погашений та не пред'являвся до оплати.

Господарським судом Харківської області 25.10.2011 pоку винесено постанову по справі № 5023/8300/11 про визнання ПФ «Апія» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, позивачем в перевіряємому періоді були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, а саме:

- з ІП «Калісто» від 11.01.2010 року № Б-2/10, за яким контрагент, як продавець, передав позивачу, як покупцю вексель AA 1851680 від 30.11.2009 р. (дата погашення 30.11.2010 року), емітент ТОВ «Вентгехсервіс» на суму 6 000 000,00 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ІП «Калісто», згідно акту прийому-передачі від 30.09.2010 року вексель АА1211468 від 30.09.2010 року, емітент ТОВ «Будсім» на суму 6 000 000,00 грн.;

- з ПФ «Орнатус» від 02.06.2010 року № Б-18/10, за яким контрагент, як продавець, передав через ТОВ «Брокерська компанія «Сток Маркетс Компані» позивачу, як покупцю наступні векселі: AA 1851680 від 30.11.2009 року, емітенти ТОВ «Вентгехсервіс» на суму 6 000 000,00 грн., договірна ціна - 2 000 000,00 грн.; AA 1851708 від 08.12.2009 року емітент ПФ «Кібела» на суму 6 000 000,00 грн., договірна ціна - 2 000 000,00 грн.; АА 1851727 від 30.12.2009 року, емітент ІП «Калісто» на суму 5 000 000,00 грн., договірна ціна - 1 000 000,00 грн.; АА 1851730 від 30.12.2009 року, емітент ІП «Калісто» на суму 5 000 000,00 грн., договірна ціна - 1 000 000,00 грн.; АА 1851761 від 30.12.2009 року, емітент ТОВ «Карпос» на суму 4 000 000,00 грн., договірна ціна -1 000 000,00 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ПФ «Орнатус», згідно акту прийому-передачі від 31.12.2010 року вексель АА 2062594 від 31.12.2010 року, емітент ТОВ «Будсім» на суму 7 000 000,00 грн.;

- з ТОВ фірма «Пранк» від 04.08.2010 року № Б-56/10, за яким контрагент, як продавець, передав через ТОВ «Брокерська компанія «Сток Маркетс Компані» позивачу, як покупцю, наступні векселі: AA 1211461 від 01.03.2010 року, емітент ТОВ «Харків Надра» на суму 7 070 188,42 грн., договірна ціна 2 201 000,00 грн.; АА 1851755 від 30.12.2009 року, емітент ТОВ «Фірма «ТААГІТ» на суму 5 000 000,00 грн., договірна ціна - 1 000 000,0 грн. В якості розрахунків по зазначеному договору позивач емітував та передав ТОВ фірма «Пранк» згідно акту прийому-передачі від 31.12.2010 року вексель АА 2062596 від 31.12.2010 року, емітент ТОВ «Будсім» на суму 33 201 000,00 грн..

Колегія суддів повністю погоджується з доводами апелянта, що позивач неправомірно здійснив розрахунок за придбані вищезазначені векселі шляхом емітування власних векселів, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 15 966 335,00 грн. та, відповідно, заниження прибутку від операцій з векселями на загальну суму 15 966 335,00 грн. В результаті перевірки підсумків утримання податку на доходи фізичних осіб та своєчасності перерахування податку до бюджету, за фактом виплачених доходів фізичним особам у травні - грудні 2009 року, січні, лютому, червні-грудні 2010 року та січні-березні 2011 року несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 490,46 грн.

Пунктом 1.2 Постанови Правління Національного банку України від 16.12.2002 року № 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» визначено, що вексель простий - це вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що після імітування та видачі простих векселів у ТОВ «Будсім», як емітента, виникло зобов'язання сплатити певну суму, що вказана в простих векселях.

За ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, затвердженої Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі»

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37)

У відповідності до вимог ст. 34 даного закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання.

Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Статтею 15 Закону України «Про банкрутство» визначено наслідки визнання боржника банкрутом, а саме: припиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки вважаються такими, що минули строки усіх боргових зобов'язань банкрута.

Отже, оскільки було прийнято рішення про ліквідацію ПФ «Валькірія» та ПФ «Апія», як юридичних осіб в зв'язку з банкрутством, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється. Векселя протягом одного року від дати їх складання (22-23.02.2007) не були пред'явлені для платежу, що підтверджено відповіддю підприємства.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України до складу доходу підприємства включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п.п.159.5.2 п. 159.5 ст. 159 Податкового Кодексу України у разі якщо за висновком відповідного уповноваженого органу, визначеного підпунктом 159.3.5 пункту 159.3 цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору) мають тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. Якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законом, доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

За таких обставин, сума заборгованості за векселями в розмірі 4 311 746 грн., отримувачів яких визнано банкрутами (товар (послуги) отримані, розрахунки не проведені), в обліку ТОВ «Будсім» має бути відображена у складі валових доходів у 4-му кв. 2011 року відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.п.159.5.2 п. 159.5 ст. 159 ПК України як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації ПФ «Валькірія» та ПФ «Апія».

Апеляційна інстанція також не може не зауважити, що у векселі № АА 1211466 на загальну суму 492 168,67 грн., наданого до перевірки, існують виправлення, що не допускається при заповненні простих векселів, а саме: в графі «векселедавця» ТОВ «Кібела» на ТОВ «Будсім», відповідне виправлення посадових осіб та зазначена фраза на російській мові «исправленому верить», що суперечить нормам чинного законодавства.

Адже, статтею 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

Акт перевірки містить посилання на порушення позивачем п.п.7.6.1. п.7.6 ст.7, п.п.7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: ТОВ «Будсім» завищено витрати на загальну суму 15 966 335 грн., що призвело до заниження прибутку від операцій з векселями на загальну суму 15 966 335 грн., в тому числі: І кв. 2010р. в сумі 5 765 335 грн., ІІ кв. 2010р. в сумі 7 000 000 грн., ІІІ кв. 2010р. в сумі 3 201 000 грн.

Згідно п.п 7.6.1. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктами 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» чітко визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

За статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Згідно абз. 1 п. 2 ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: як боргові цінні папери, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: д) векселі.

Наведені вище обставини справи в сукупності з зазначеними правовими нормами свідчать, що ТОВ «Будсім» неправомірно здійснили розрахунок за придбані вищезазначені векселі шляхом емітування власних векселів.

Апеляційна інстанція також не може не погодитися з посиланнями апелянта на порушення позивачем пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що за фактом виплачених доходів фізичним особам у травні - грудні 2009 року, січні, лютому, червні - грудні 2010 року та січні - березні 2011 року несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 490,46 грн., чим не виконано вимоги, передбачені пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; пп. 168.1.2, пп.1 68.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині сплати (перерахування) податку до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на те, що ним було надіслано лист від 28.05.2012 року № 2805/01 до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з проханням зробити перерахунок коштів у розмірі 216,78 грн. з особового рахунку з податку на додану вартість на особовий рахунок податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний лист було надіслано вже після завершення планової виїзної перевірки та реєстрації акта перевірки від 25.05.2012 року №3568/22-08/34757314. Отже, дана обставина фактично лише підтверджує порушення позивачем зазначених вище правових норм.

Крім того, згідно п. 2.3 глави 2 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Відповідно до Податкового роз'яснення щодо відповідальності платників податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов'язань при перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації тощо, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.01.2002 року № 25, якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а, отже, не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків. У випадку непогашеній платником податків у встановлені терміни узгодженої суми податкового зобов'язання такий платник податків несе відповідальність, встановлену чинним законодавством за несвоєчасні розрахунки з бюджетом.

Таким чином, податковий орган мав всі підстави передбачені чинним законодавством України для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 216,78 грн.

Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість та законність прийняття апелянтом спірних податкових повідомлень-рішень та помилковість висновків суду першої інстанції про наявність законних підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання незаконними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року та постановлення нової про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2012 року №00026422-8, №0000581705 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 27.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.