Ухвала суду № 38414692, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1861/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» звернулися в суд з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 00002422204 від 30.03.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом у період з 24.02.2012 року до 01.03.2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» щодо дотримання позивачем податкового та іншого законодавства з питань господарських взаємовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт №265/23-7/32973762, яким встановлено порушення позивачем п.198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 20 418,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №00002422204 від 30.03.2012 року, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 20 418,00грн.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та ТОВ «Дормашавто» були укладені договори на надання послуг, на виконання яких, позивачем були перераховані грошові кошти, а тому позивач мав законні підстави для оформлення відповідних податкових документів. На підтвердження такої позиції позивачем до суду першої інстанції надано копії первинних документів, які, на думку позивача, підтверджують реальність господарських операцій: договір від 10.01.2011 року №21, від 01.02.2011 року №39, від 01.03.2011 року №47, від 01.04.2011 року №58, від 03.05.2011 року №63, від 01.06.2011 року №69 згідно яких позивач (замовник) доручає, а ТОВ «Дормашавто»(перевізник) бере на себе зобов'язання виконати послуги з перевезення (доставки) продуктів харчування по Київській області, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Крім того, під час апеляційного оскарження, позивач надав численні податкові накладні, акти звірки, та банківські виписки, які, на думку апелянта, свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, та позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного, всебічного і ґрунтовного вивчення фактичних обставин справи, виходячи із наступного.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена перевірка ТОВ «Дормашавто», згідно з актом перевірки від 25.01.2012 № 54/3-23-20, встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Дормашавто» не знаходиться, фактична адреса невідома, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності. Найманих працівників немає, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії та на території України не знаходяться, а відповідно до довідки по формі 1 ДФ на підприємстві працюючі відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції, що в контрагента позивача - ТОВ «Дормашавто», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підставі аналізу чинного законодавства, колегія суддів вважає, що надані позивачем належним чином оформлені договори, акти прийому-передачі, податкові накладні не можуть вважатися безумовним доказом реального здійснення господарських операцій. А загальний висновок про реальність та дійсність таких операцій судом повинен робитись на підставі комплексного і всебічного аналізу усіх існуючих доказів.

Зокрема колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи можуть вважатися такими та використовуватись під час податкових операцій, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте контрагент позивача не мав ні реальних засобів, ні трудових чи операційних можливостей для виконання умов договору.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не надано доказів, які б підтверджували реальність укладених правочинів та фактичність виконання господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.