Рішення № 38414020, 18.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23188/13 18.04.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"доПублічного акціонерного товариства "Київський радіозавод"простягнення 238429 грн. 49 коп.Представники: від позивача: Гогітідзе В.Ф. - представник за довіреністю № 18/11/13/1 від 18.11.2013 від відповідача: Чубук Е.А. - представник за довіреністю № 765/1298 від 31.01.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.07.2001 № 4450097 з урахуванням договору факторингу № 28/19/12 від 28.09.2012 та № 04/10/12 від 04.10.2012 у розмірі 238429 грн. 49 коп., в тому числі 217777 грн. 20 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 4689 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 15962 грн. 99 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного з Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 4450097 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 у розмірі 217777 грн. 20 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 15962 грн. 99 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4689 грн. 30 коп., право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договорів факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк», та № 04/10/12 від 04.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23188/13 та справу призначено до розгляду на 16.12.2013.

13.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2013 розгляд справи відкладено на 27.12.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача, неподанням сторонами витребуваних доказів та неявкою представників сторін у судове засідання.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/23188/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/23188/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 20.01.2014 представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 31.01.2014.

28.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 31.01.2014 оголошено перерву до 17.02.2014.

14.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.02.2014 оголошено перерву до 03.03.2014.

25.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу № 910/23188/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2014 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 справу № 910/23188/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У судове засідання 24.03.2014 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 24.03.2014 оголошено перерву до 31.03.2014.

01.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

18.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли і письмові пояснення у справі.

У судове засідання 18.04.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що позивач не є стороною договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001, у зв'язку з чим не має права вимоги до відповідача за вказаним договором. Крім того, відповідача зазначає, що гуртожитки до яких здійснюється постачання теплової енергії згідно з договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001, з 20.08.2003 не є власністю відповідача.

У судовому засіданні 18.04.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2001 між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (перейменовувалось в подальшому на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" та Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" (енергопостачальна організація за договором) та Державним підприємством «Київський радіозавод» (покупець за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4450097 (далі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематичного поставляти та передати у власність покупця товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Екострандарт», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Екостандарт» (протокол № 2/2011 від 18.04.2011), товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземним інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-КАН ПАУЕР» яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства «Дарницька ТЕЦ», у подальшому реорганізованого у ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруючі Компанія «ДАРтеплоцентраль» в подальшому на Закрите акціонерне товаристві «Екоставдарт». На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товаристві» щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього закону найменування Закритого акціонерного товариства «Екостаццарт» змінено на Публічне акціонерне товариств «Екостаццарт».

У відповідності до пункту 1 статуту Публічного акціонерного товариства «Київський радіозавод», затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київський радіозавод» (протокол № 2/11 від 28.04.2011), товариство засновано відповідно до наказу Національного космічного агентства України від 07.08.2003 № 170 шляхом перетворення Державного підприємства «Київський радіозавод» у відкрите акціонерне товариство в порядку,передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» і перейменоване в Публічне акціонерне товариство згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 10.1. договору, в редакції договору від 01.07.2003 про зміну і доповнення договору № 4450097 від 01.07.2001, даний договір укладений на термін з 01.07.2001 до 01.07.2002 і вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та КТМ ДАЕК «Київенерго», у відповідності з «Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії».

У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 договору, покупець щомісячно з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (фактор) укладено договір факторингу № 28/09/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001 (основний договір), включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сипати клієнту за основним договором, що підтверджуються розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором, на суму 217777 грн. 20 коп.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 28/09/12).

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 28/09/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 28/09/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» акту прийому-передачі документів від 28.09.2012, відповідно до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договорів згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, в тому числі копію договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001.

Крім того, 04.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» укладено договір факторингу № 04/10/12, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги належне йому за договором факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», в тому числі право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001 (основний договір), включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сипати клієнту за основним договором, що підтверджуються розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором, на суму 217777 грн. 20 коп.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 28/09/12).

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 04/10/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 04/10/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Як встановлено судом, відповідно до підписаного Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» акту прийому-передачі документів від 04.10.2012, відповідно до договору факторингу № 04/10/10 від 04.10.2012 клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договору факторингу 3 28/09/12 від 28.09.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», та копії договорів з споживачами згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Нормами частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 енергопостачальною компанією було поставлено покупцю теплову енергію на загальну суму 598753 грн. 69 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 4450097. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, актів передачі товарної продукції за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з 01.12.2010 по 01.10.2012 за договором від 01.07.2001 № 4450097, відомостями розщеплення оплат КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» КМДА, реєстрами про перерахування пільг та реєстрами відшкодування по компенсаціям згідно розпорядження КМДА від 28.12.2006 № 1838.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.12.2010 по 01.07.2012, у зв'язку з чим станом на 01.11.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 217777 грн. 20 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.12.2010 по 01.07.2012 теплової енергії на суму 217777 грн. 20 коп.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 4450097 з посиланням на підписаний ПАТ «Екостандарт» та ВГСП «Соц-Побут» ПАТ «Київський радіозавод» акт звіряння від 30.09.2012, не приймаються судом до уваги, оскільки акт звіряння розрахунків підписаний після передачі Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що гуртожитки до яких здійснюється постачання теплової енергії згідно з договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001, з 20.08.2003 не є власністю відповідача, суд зазначає наступне. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та з пояснень позивача, відповідач листом № 64/902 від 05.10.2009 повідомив енергопостачальну компанію про передачу в комунальну власність гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Заслонова, 3, на підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києва Державної адміністрації від 16.02.2009 № 556. Крім того, відповідач щорічно підтверджував знаходження на його балансі гуртожитку по вул. Симферопольська, 11/1 у м. Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Заперечень відповідача щодо неможливості переходу прав кредитора за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій", не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Приписами статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідно до реєстру рекомендованих листів від 24.10.2012 та фіскального чеку № 3076 від 24.10.2012 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 10-10-12/4450097 від 10.10.2012 про відступлення на користь позивача права вимоги заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001.

Таким чином, законом та договором не передбачено обмежень щодо передачі прав вимоги з оплати боргу за договором на постачання теплової енергії, та судом встановлено те, що позивачем було належним чином повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450097 від 01.07.2001.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 суму 217777 грн. 20 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 4450097, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 15962 грн. 99 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4689 грн. 30 коп. за період прострочення з 25.12.2010 по 25.11.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 15962 грн. 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4689 грн. 30 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.07.2012 суму 217777 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 15962 грн. 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4689 грн. 30 коп. нарахованих за період прострочення з 25.12.2010 по 25.11.2013, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 30722314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, ідентифікаційний код 32531966) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 217777 (двісті сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 4689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 30 коп., три проценти річних у розмірі 15962 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 99 коп. та 4768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 59 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.04.2014

Суддя І.М. Отрош