Постанова № 38408476, 26.03.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 р. Справа № 818/661/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.

за участю секретаря судового засідання - Вольської А.Г.,

представника позивача - Л.В. Гордієнко,

представника відповідача - О.В. Луніки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" (далі - ТОВ "Горобина") просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в № 0001252204 від 20.11.2013 р., яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8597646,00 грн., з яких 5731764,00 грн. - основний платіж та 2865882,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції і ці вимоги мотивує тим, що відповідачем після проведеної документальної планової виїзної перевірки складено 06 листопада 2013 року акт перевірки № 1366/2204/31162928/164 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Горобина" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні придбання та реалізації продукції, яка в подальшому була реалізована на експорт за період: за липень - грудень 2012 р. та січень - серпень 2013 р." (далі - акт перевірки № 1366/2204/31162928/164), в якому вказані порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України у зв'язку з чим позивачем занижено ПДВ в сумі 5783430 грн., у тому числі по періодах за: липень 2012 р. на 687177 грн., серпень 2012 р. - 180322 грн., вересень 2012 р. - 426382 грн., жовтень 2012 р. - 577084 грн., листопад 2012 р. - 605152 грн., грудень 2012 р. - 168778 грн., січень 2013 р. - 1218582 грн., лютий 2013 р. - 74800 грн., травень 2013 р. - 1043809 грн., червень 2013 р. - 253125 грн., серпень 2013 р. - 548219 грн.

В обґрунтування цих висновків відповідач в акті перевірки № 1366/2204/31162928/164 зазначає, що ТОВ "Горобина" здійснювалось проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення безтоварних операцій, надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання; операції з постачання товарів згідно договорів купівлі-продажу, що зазначені в акті не мали мети настання реальних правових наслідків та проведені лише з метою одержання податкової вигоди у виді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, що свідчить про безтоварність господарських операцій; фактичні витрати підприємства, понесені у зв'язку з придбанням цих товарів більші ніж обсяги реалізації.

В ході перевірки були досліджені господарські операції щодо придбання продукції, яка в послідуючому була реалізована на експорт з контрагентами: ТОВ "Донметсплав"; ПАТ "Сумський фарфоровий завод"; ТОВ "Украпласт-Трейд"; ТОВ "НІКА С"; ЗАТ "Агропродукт"; ТОВ "Продекспортгруп"; ТОВ "Союзпартнер-Північ"; ПП "Суми-Руно"; ТОВ "Себо-Плюс"; ТОВ "НАМТАР"; ТОВ "Сумитекстильторг"; ТОВ "НВО Нафтогазова техніка"; ТОВ "Харківмаш"; ТОВ "Сумська фарфорова фабрика"; ООО "Кубаньфарфор" РФ; підприємець РФ ОСОБА_3

Реальність господарських операцій з цими контрагентами повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, вони є повністю виконаними відповідно до умов договорів.

Зменшуючи суми податкового кредиту за період з липня 2012 р. по серпень 2013 р. відповідач посилається на положення підпунктів 14.1.136, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14; підпунктів 138.1.1. і 138.1.9. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 ПК України та робить висновок, що позивач, укладаючи договори купівлі-продажу визначив умови продажу на експорт за ціною, яка є значно нижчою ціни придбання цих товарів (враховуючи суми податку на додану вартість), операція з продажу товарів за ціною нижче ціни придбання не призводить до збільшення власного капіталу суб'єкта господарювання, є збитковою і такою, що суперечить меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу, суми податку на додану вартість повинні бути включені до складу собівартості товарів, що експортуються.

Однак відповідно до підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податків для виробничого або невиробничого використання.

Не міститься вимог щодо включення ПДВ до складу собівартості товарів, якщо вони використовуються в оподатковуваних операціях також і в Інструкції з бухгалтерського обліку ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01 липня 1997 року.

ТОВ "Горобина" при продажу товарів на експорт відобразило дохід в бухгалтерському обліку для цілей оподаткування, цей факт не заперечується контролюючим органом і тому висновки про збитковість господарських операцій необґрунтовані, а самі господарські операції позивача щодо придбання товарів та подальшої їх реалізації на експорт в повній мірі відповідають господарській діяльності і спрямовані на отримання прибутку. Підприємство ТОВ "Горобина" придбало і реалізувало товари на експорт здійснюючи свою господарську діяльність на законних підставах.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Згідно податкового законодавства: підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України (про не включення ПДВ до складу витрат) ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами.

ТОВ "Горобина" в повному обсязі сплачено суму ПДВ, який нарахований на вартість придбаних товарів, а в свою чергу, контрагентами позивача суми отриманого ПДВ, як непрямого податку, віднесено до складу податкових зобов'язань.

Тобто, суми ПДВ, що сплачені покупцем, не є витратами покупця, а є непрямим податком, внесення до бюджету якого, в порядку встановленому ПК України, здійснюється продавцем такого товару.

Згідно абзацу а) підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу 5 "Податок на додану вартість" ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

За характером проведені позивачем господарські операції були здійснені в митному режимі експорту товару.

Отже, придбаний товар в повному обсязі був використаний в оподатковуваних операціях за ставкою 0%, що підтверджується актом перевірки.

Право на податковий кредит, відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, виникає у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно цієї норми ПК України експортні товари є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 0%, отже експортер має право на податковий кредит з податку на додану вартість, що сплачений постачальникам.

Жодною нормою діючого законодавства не встановлено додаткових умов або обмежень, щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, в тому числі в залежності від рівня націнки, а також відсутні норми, які б обмежували право позивача на податковий кредит в залежності від розміру націнки експортованого товару.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VІ, державне регулювання цін здійснюється, в тому числі, шляхом установлення граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди) та граничних нормативів рентабельності, а в статті 14 цього Закону передбачено, що порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Продаж товару на експорт ТОВ "Горобина" здійснено за цінами, що відповідають цінам, які встановлені зовнішньоекономічними контрактами, та повністю відповідають умовам ринку і діючим законодавством не встановлено вимог щодо встановлення мінімальної рентабельності 20 % до ціни товарів, які відвантажуються на експорт. Висновки ДПІ у м. Сумах щодо неврахування у складі витрат податку на додану вартість під час визначення ціни продажу товару не експорт суперечать нормам діючого законодавства.

Також відповідачем неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання як за повторно допущене порушення протягом 1095 днів податкового законодавства оскільки раніше винесене на підставі акту перевірки № 157/2203/31162928/27 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Горобина" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Саніол Торг" податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 р. № 0000102203 було скасовано судом і тому повторність в цій ситуації порушення податкового законодавства відсутня.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з вищенаведених підстав, просила позов задовольнити.

Не погоджуючись з позовом, відповідач в письмових запереченнях, які підтримав його представник в судовому засіданні, посилається на те, що за результатами перевірки ТОВ "Горобина" були встановлені порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 5731765 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Горобина" придбавало та реалізовувало за договорами комісії та самостійно на експорт товари, отримані від постачальників: ТОВ "Донметсплав" - сплави алюмінію у чушках на суму 921000 грн., у тому числі ПДВ - 153 500 грн.; ТОВ "НВО Нафтогазова техніка" - насоси відцентровані нафтові на суму 14654514,4 грн., у тому числі ПДВ - 2442419,2 грн.; ПАТ "Сумський фарфоровий завод" - двоокис титану на суму 288600 грн., у тому числі ПДВ - 48100 грн.; ТОВ "Сумська фарфорова фабрика" - посуд фарфоровий на сумі 6053798,21 грн., ПДВ - 1008966,36 грн.; ТОВ "Укрпласт-Трейд" - двоокис титану на суму 158158 грн., ПДВ - 26359,67 грн.; ЗАТ "Агропродукт" - м'ясо (яловичину) на суму 646000,01 грн., ПДВ - 107666,67 грн.; ТОВ "Продекспортгруп" - тканину та двоокис титану на суму 1177769,13 грн., ПДВ - 196294,85 грн.; ТОВ "Себоплюс" - тканину на суму 1518747,58 грн., ПДВ - 253124,6 грн.; ТОВ "Намтар" - тканину на суму 3289316,94 грн., ПДВ - 548219,49 грн.; ТОВ "Сумитекстильторг" - тканину на суму 5682685,74 грн., ПДВ - 947114,29 грн.

У більшості випадків поставок, товар не транспортувався на склад ТОВ "Горобина", а відвантажувався комісіонеру зі складу постачальника чи виробника цього товару. Таким чином, фактично операції із придбання відбувались без фактичної участі ТОВ "Горобина".

Реалізація вищезазначених товарів за межі митної території України за період з 01.07.2012 р. по 31.08.2013 р. здійснена відповідно до вантажно-митних декларацій (перелік вантажно-митних декларацій наведений в акті перевірки) на загальну фактурну вартість 29672413 грн.

Перевіркою встановлено, що по операціях з придбання вищезазначених товарів у постачальників, витрати ТОВ "Горобина" з урахуванням податку на додану вартість склали у сумі 34390590 грн., що на 4718177 грн. більше від суми реалізації товарів. Тобто, ТОВ "Горобина" у зв'язку з придбанням товарів, реалізованих на експорт, понесло більше витрат по даних господарських операціях, чим отримало виручки від реалізації, внаслідок чого відсутні економічні вигоди.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (послуг), є факт придбання товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України містить визначення розумної економічної причини (ділової мети) для цілей оподаткування - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Відповідно економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення витрат платника податків та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Господарські операції, здійснені за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені поза межами господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні" своїх витрат з метою отримання економічного ефекту від здійснення господарської операції.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою констатовано, що позивач при укладанні договорів комісії та договорів поставки товару на експорт погодився з умовами продажу товару за ціною, що не покрила його витрат у зв'язку з їх придбанням на внутрішньому ринку та витрат пов'язаних з продажем такого товару на експорт (комісійна винагорода, перевезення, митне оформлення тощо).

З огляду на те, що більшість придбаного товару постачалося від комісіонерів до покупців без фактичної участі ТОВ "Горобина", без фізичного переміщення товару на адресу підприємства, а самі операції з продажу товарів мають збитковий характер, що свідчить про направлення даних операцій на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість.

За наявності зайвої ланки у вигляді операції, позбавленої ділової мети, податковий облік необхідно визначати без урахування наслідків, задекларованих як результат відповідної негосподарської операції.

Пунктом 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2001 р. за № 27/4248, передбачено включення до складу витрат податків, зборів, інших передбачених законодавством обов'язкових платежів (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) визначених як загальногосподарські витрати.

За змістом цього Положення (стандарту), для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій слід враховувати всі понесені витрати на придбання товарів, в тому числі і сплату ПДВ, оскільки реальні витрати покупця, понесені у зв'язку з придбанням товару, відповідають ціні, сплаченій постачальникам.

Виключення ПДВ, сплаченого у ціні товарів (робіт, послуг) зі складу витрат передбачено лише правилами оподаткування податком на прибуток (п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України), - для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Висновок позивача про не збитковість операцій є умовним, оскільки може бути досягнутий лише за рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по збиткових операціях.

На підставі наданих на перевірку договорів, первинних документів та даних бухгалтерського і податкового обліку було встановлено, що за перевірений період витрати позивача на придбання товарів, склали у сумі 34390590 грн., а отримано дохід у сумі 29672413 грн., тобто витрати більше на 4718177 грн. в результаті здійснення цих операції, які є збитковими та не направленими на збільшення економічних вигод.

За рахунок відображення у податковому обліку збиткових операцій, здійснення яких не відповідає меті господарської та підприємницької діяльності позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 5731765 грн.

Тому встановлена перевіркою збитковість діяльності позивача була цілком передбачувана та визначалась лише волею позивача, оскільки продаж товару за цінами, нижчими за ціну придбання, не був зумовлений якимось об'єктивними причинами, а повністю залежав від волі позивача.

Встановлені перевіркою фактичні обставини придбання позивачем товару без фізичного переміщення товару з використанням посередника (комісіонера) та з понесенням додаткових витрат на сплату комісійної винагороди, а також обставини наступного продажу товару через комісіонера та за ціною, що є нижчою ціни придбання за відсутності об'єктивних причин такого продажу, свідчать про намір позивача на отримання саме податкової вигоди за рахунок зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість та отримання права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Сумах при застосуванні підвищеної відповідальності за донарахованою сумою ПДВ використано акт попередньої перевірки ТОВ "Горобина" № 157/2230/31162928 від 12.08.2013 р., на підставі якого 22.08.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000102203 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Горобина" по ПДВ.

Відповідач в своєму запереченні, а також представник відповідача в судовому засіданні не заперечували реальність господарських операцій між позивачем та вищеназваними його контрагентами, які вказані також в акті перевірки від 06.11.2013 р. № 1366/2204/31162928/164.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України "витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

В підпункті 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Стаття 138 ПК України регулює склад витрат і порядок їх визначення, зокрема в ній йдеться, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, визначених згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.6. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Розділом V (статті 180 - 211) ПК України регулюється податок на додану вартість і згідно пункту 185.1. статті 185 об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до статті 193 ПК України, яка визначає розміри ставок податку, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а статтею 195 цього Кодексу передбачено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою і серед них, зокрема, вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Разом з тим, статтею 197 ПК України передбачено операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Згідно статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В статті 201 ПК України визначено правило, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну або у паперовому вигляді або в електронній формі. Також ця норма містить вичерпний перелік вимог до податкової накладної форма та порядок заповнення якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В статті 13 та 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI визначено способами державного регулювання цін та порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари, згідно з яким під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Із копії податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 р. № 0001252204 (т.1, а.с.106) вбачається, що позивачу на підставі акту перевірки №1366/2204/31162928 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8 597 646 грн., в тому числі: за основним платежем - 5731764 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2865882 грн. Скарги позивача на вказане повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Сумській області та Міністерства доходів і зборів України залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В акті перевірки ТОВ "Горобина" № 1366/2204/31162928 (Т. 1 а.с. 24-105), що став підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, зазначено про порушення платником податків пункту вимог ПК України, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України у зв'язку з чим позивачем занижено ПДВ в сумі 5783430 грн., у тому числі по періодах за: липень 2012 р. на 687177 грн., серпень 2012 р. - 180322 грн., вересень 2012 р. - 426382 грн., жовтень 2012 р. - 577084 грн., листопад 2012 р. - 605152 грн., грудень 2012 р. - 168778 грн., січень 2013 р. - 1218582 грн., лютий 2013 р. - 74800 грн., травень 2013 р. - 1043809 грн., червень 2013 р. - 253125 грн., серпень 2013 р. - 548219 грн.

Згідно копії договору купівлі-продажу № 10/12 від 29.08.2012 р. і додатку до нього від 05.11.2012 р., а також копій видаткової накладної № РН-0000023 і податкової накладної № 87 від 22.11.2012 р., копій платіжних доручень (Т. 1 а.с. 107-130) ТОВ "Горобина" придбало у ТОВ "Донметсплав" - сплави алюмінію на суму 921000 грн., у тому числі ПДВ - 153500 грн., цей товар за договором комісії було реалізовано на експорт за загальною ціною 779317,5 грн., що підтверджується копіями - договору № 11/12 комісії на експорт від 05.09.2012 р. і додатку № 3 від 13.11.2012 р. до цього договору, акту № 3 приймання-передавання товару, вантажно-митної декларації № 700050000/2012/004022, звіту комісіонера від 26.11.2012 р., платіжних доручень за 21 і 22 лютого 2013 р. про перерахування коштів ТОВ "Горобина" в сумі 779317,5 грн. від ТОВ "Донметсплав".

Згідно копії договору поставки № 01/08-12 від 01.08.2012 р. і додатку до нього від 02.08.2012 р., а також копій видаткової накладної № 38 і податкової накладної № 36 від 10.08.2012 р., копії платіжного доручення № 2637 від 09.08.2012 р. (Т. 1 а.с. 107-130) ТОВ "Горобина" придбало у ПАТ "Сумський фарфоровий завод" - двоокис титану на суму 288600 грн., у тому числі ПДВ - 48100 грн.

Договором поставки № 6 від 06.08.2012 р., додатком № 1 від 07.08.2012 р. до цього договору, видатковою і податковою накладними № 64 і № 6 відповідно від 10.08.2012 р. і платіжним дорученням № 2636 від 09.08.2012 р. (копія цих документів в Т. 1 а.с. 146-152) підтверджується, що ТОВ "Горобина" придбало у ТОВ "Укрпласт-Трейд" - двоокис титану на суму 158158 грн., ПДВ - 26359,67 грн.

Копією договору комісії № 3/К-11 від 30.12.2010 р., копіями додаткових угод до нього № 2 від 18.12.2011 р., № 3 від 02.07.2012 р., копією акту передачі-приймання товару від 10.08.2012 р., копією вантажно-митної декларації № 805130000/2012, копією звіту комітенту № 2 від 13.08.2012 р., копіями платіжних доручень № 219 від 09.08.2012 р. і № 220 від 11.08.2012 р. підтверджується, що отриманий від ПАТ "Сумський фарфоровий завод" і ТОВ "Укрпласт-Трейд" двоокис титану в загальній кількості 20 т було реалізовано на експорт за загальною ціною 396084 грн., ці кошти від реалізації були отримані ТОВ "Горобина" в повному обсязі (Т. 1 а.с. 153-163).

Згідно копії договору № 2806/12 від 20.08.2012 р., копії специфікації № 1 від 25.09.2012 р. до нього, копії видаткової накладної № 2 від 01.10.2012 р., копій податкових накладних № 2/4 від 01.10.2012 р. і № 52/4 від 28.09.2012 р., копій платіжних доручень № 3251, № 3253, № 3254 від 28.09.2012 р., № 3255 від 01.10.2012 р., копії договору комісії № 2/К-12 від 01.09.2012 р., специфікації № 1 до цього договору комісії від 25.09.2012 р., акту прийому-передачі № 1 від 01.10.2012 р. до договору комісії № 2/К-12, міжнародної вантажно-митної декларації "CMR А № 0305270", копії звіту комісіонера № 1 від 08.10.2012 р. до договору комісії № 2/К-12 від 01.09.2012 р., копії платіжного доручення № 8 від 28.09.2012 р., контракту № 01/09 від 14.09.2012 р. (Т. 1 а. с. 164-183) ТОВ "Горобина" придбало у ЗАТ "Агропродукт" м'ясо (яловичину) на суму 646000,01 грн., ПДВ - 107666,67 грн. і цю продукцію було реалізовано на експорт на загальну суму 598812,59 грн.

Із копій: договору поставки № 02/13 від 15.01.2013 р., специфікації № 1 від 21.01.2013 р. і № 2 від 04.02.2013 р. до цього договору, актів приймання-передачі від 24 січня та 08 лютого 2013 р., видаткової накладної № РН-0000001 від 24.01.2013 р. та № РН-0000003 від 08.02.2013 р., податкових накладних № 3 від 23.01.2013 р., № 4 від 24.01.2013 р., № 7 від 06.02.2013 р., № 8 від 07.02.2013 р. і № 9 від 08.02.2013 р., платіжних доручень № 253 від 23.01.2013 р., № 377 від 06.02.2013 р., № 394 від 07.02.2013 р., № 1216 від 08.05.2013 р., № 1286 від 16.05.2013 р., № 1396 від 22.05.2013 р. і № 1505 від 04.06.2013 р., договору комісії № 4/К-13 від 15.01.2013 р., специфікацій № 1 від 21.01.2013 р. і № 2 від 04.02.2013 р. до цього договору комісії № 4/К-13, актів прийому-передачі № 1 від 24.01.2013 р. і № 2 від 08.02.2013 р., договору поставки № 05/13 від 20.03.2013 р., специфікації № 1 від 23.05.2013 р. і акту приймання-передачі № 1 від 27.05.2013 р. до цього договору поставки, видаткової накладної № РН-0000031 та податкової накладної № 33 від 27.05.2013 р., платіжних доручень № 1549 від 06.06.2013 р., № 4 від 05.06.2013 р., № 1555 від 10.06.2013 р., вантажно-митної декларації № 805130000/2013/000665, платіжних доручень № 981 від 23.01.2013 р., № 16 від 23.01.2013 р., № 3257748 від 06.02.2013 р. і № 3257754 від 07.02.2013 р. (Т. 1 а.с. 184-223) вбачається, що ТОВ "Горобина" придбало у ТОВ "Продекспортгруп" тканину та двоокис титану на суму 1177769,13 грн., ПДВ - 196294,85 грн. і цей товар було експортовано за межі митної території України за договором зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 1115473,87 грн.

Із копій: договору купівлі-продажу № 14/05 від 14.05.2013 р., специфікації № 1 і акту приймання-передачі № 1 від 27.06.2013 р. до цього договору купівлі-продажу, видаткової накладної № ОтСт-000007 та податкової накладної № 5 від 27.06.2013 р. і платіжних доручень в кількості 16 штук (Т.1 а.с. 224-245) слідує, що ТОВ "Горобина" придбало у ТОВ "Сєбо Плюс" тканину на загальну суму 1518747,58 грн., в тому числі ПДВ - 253124,6 грн.

Копіями: договору купівлі-продажу № 5 від 15.07.2013 р., специфікації № 1 та акту приймання-передачі від 16.08.2013 р. до цього договору купівлі-продажу, видаткової накладної № ОтНм-000004 і податкової накладної № 2 від 16.08.2013 р., платіжного доручення № 22 від 21.08.2013 р. (Т. 1 а.с. 246-250) підтверджується придбання ТОВ "Горобина" у ТОВ "Намтар" - тканини на загальну суму 3289316,94 грн., в тому числі ПДВ - 548219,49 грн.

Копіями: договору купівлі-продажу № 21/13 від 21.05.2013 р., специфікації № 1 від 30.05.2013 р., акту прийому передачі № 1 від 31.05.2013 р., податкової накладної № 16 і видаткової накладної №От-00000066 від 31.05.2013 р., восьми платіжних доручень за червень-липень 2013 р. підтверджується придбання ТОВ "Горобина" у ТОВ "Сумитекстильторг" товару - тканини на загальну суму 5682685,75 грн., в тому числі ПДВ - 947114,29 грн. (Т. 2 а.с. 38-51), а копіями: договору комісії № 10/к-13 від 15.04.2013 р., специфікації № 1 від 23.05.2013 р. до договору комісії і акту прийому-передачі № 1 від 27.05.2013 р. до нього, вантажно-митної декларації № 805130000/2013/005908 від 27.05.2013 р., звіту комісіонера № 1 від 27.05.2013 р., специфікації № 2 від 30.05.2013 р., акту прийому-передачі № 2 від 31.05.2013 р., вантажно-митної декларації № 807100000/2013/025585, звіту комітента № 2 від 04.06.2013 р., міжнародної вантажно-митної декларації "CMR", специфікації № 3 і акту прийому-передачі № 3 від 27.06.2013 р., вантажно-митної декларації № 805130000/2013/008151 від 05.07.2013 р., міжнародної вантажно-митної декларації "CMR № 040713", звіту комісіонера № 3 від 05.07.2013 р., специфікації № 5 і акту прийому-передачі № 5 від 16.08.2013 р., вантажно-митної декларації № 805130000/2013/010197 від 16.08.2013 р., міжнародної вантажно-митної декларації "CMR № 160813", звіту комісіонера № 4 та семи платіжних доручень (Т.2 а.с. 1- 37) підтверджується реалізація ТОВ "Горобина" на експорт цієї тканини, отриманої від ТОВ "Сумитекстильторг".

Копіями: договору поставки № 15/03 від 15.03.2013 р., специфікації № 2 від 22.03.2013 р., видаткової накладної № НВ-0000102 від 26.07.2012 р., специфікації № 3 від 22.03.2013 р., видаткової накладної № НВ-0000103 від 26.07.2012 р., специфікації № 4 від 30.03.2012 р., видаткової накладної № НВ-0000127 від 13.09.2012 р., специфікації № 4/1 від 16.07.2012 р., видаткової накладної № НВ-0000158 від 13.11.2012 р., специфікації № 5 від 29.10.2012 р., видаткової накладної № НВ-0000149 від 29.10.2012 р., специфікації № 6 від 24.09.2012 р., видаткових накладних - № НВ-000000002, № НВ-000000003, № НВ-000000004 від 16.01.2013 р., платіжних доручень за 2012 р. і 2013 р. в кількості 35, податкових накладних - № 9 і № 10 від 26.07.2012 р., № 8 від 13.09.2012 р., № 3 від 05.10.2012 р., № 15 від 26.10.2012 р., № 17 від 29.10.2012 р., № 21 від 31.10.2012 р., № 5 від 13.11.2012 р., № 4, № 5, № 6 від 16.01.2013 р., договору зберігання № 29/10-1 від 29.10.2012 р., актів прийому-передачі матеріальних цінностей, договорів комісії, специфікацій, вантажно-митних декларацій, звітів комісіонера і платіжних доручень про перерахунок коштів ТОВ "Горобина" за реалізований на експорт товар (Т.2 а.с. 52-203) підтверджується отримання від ТОВ "НВО Нафтогазова техніка" насосів відцентрованих нафтових на загальну суму 14654514,4 грн., у тому числі ПДВ - 2442419,2 грн. та їх реалізація за межі митної території України.

Копіями: договору купівлі-продажу № 1 від 20.03.2012 р. і № 12 від 03.01.2012 р., товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень за 2012-2013 роки, угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників (Т.2 а.с. 204-218, 227-252, Т. 3 а.с. 1-70) підтверджується факт придбання ТОВ "Горобина" у ТОВ "Сумська фарфорова фабрика" фарфорового посуду на загальну суму 6053798,21 грн., в тому числі ПДВ сплачено в ціні товару в сумі 1008966,36 грн.

Копіями: контракту ТОВ "Горобина" № 28/02-2012 від 28.02.2012 р. з "ООО ПКФ "Кубаньфарфор" РФ, контракту № 06/07-10 від 06.10.2010 р. з "предпринимателем РФ ОСОБА_3" і контракту № 28/11/11 з фірма "Транслоджик (НЗ) лимитед"; специфікацій на відвантаження фарфорових виробів, міжнародних товарно-транспортних накладних, вантажно-митних декларацій, виписок з особового рахунку, квитанцій (Т. 3 а.с 71-180, Т. 2 а.с. 219-226) підтверджується реалізація ТОВ "Горобина" фарфорових виробів, придбаних у ТОВ "Сумська фарфорова фабрика", за межі митної території України за договорами зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач не заперечує реальність здійснення господарських операцій підприємством ТОВ "Горобина" зі своїми контрагентами, також їх здійснення в повній мірі підтверджується актом перевірки №1366/2204/31162928 та вище переліченими по справі доказами на підставі яких судом встановлено, що зазначені всі вище перелічені правочини були реальними, товар та послуги були отримані на підставі зазначених угод, оплата товару (послуг) здійснена шляхом банківського переказу безготівкових грошових коштів, фактів невідповідності господарської діяльності діючому законодавству не встановлено.

Суд вважає, що документи щодо операцій по виконанню зазначених вище договорів між позивачем та його контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Оскільки підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки відповідач - ДПІ у м. Сумах зазначає, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ "Горобина" віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по придбаному товарів, в зв'язку з тим, що при їх реалізації на експорт ціна не покрила витрат з їх придбанням на внутрішньому ринку України і тому операції з продажу товарів на експорт мають збитковий характер, оскільки в ціні товару не враховані суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів на внутрішньому ринку. При цьому відповідач посилається як на обґрунтування факту порушення на наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", щодо включення до первісної вартості запасів суми непрямих податків у зв'язку з придбання запасів, які не відшкодовуються підприємству (п.9).

Суд вважає, що вказана норма передбачає включення до первісної вартості запасів виключно непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству. При цьому, тим же пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", визначено що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з таких фактичних витрат, як суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи, що податок на додану вартість є податком, який відшкодовується підприємству, то він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п. п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

В підпункті 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла до 25.03.2005 р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації і тому право на нарахування податкового кредиту обумовлювалось наявністю факту придбання платником податків товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку - покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25.03.2005 р. внесено зміни і підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і вже податок на додану вартість не відносився до валових витрат.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, № 318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", податки, збори, інші передбачені законодавством платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) визначені як загальногосподарські витрати, однак суд вважає, що згідно Податкового кодексу України податковий облік є максимально наближеним до бухгалтерського. Стаття 138 ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, однак підпунктом 139.1.6 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Посилання представника відповідача на правову позицію позиції Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 05.06.2008 р. № К-12656/06, та Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.04.2008 р. № 08/91 та від 03.06.2008 р. № 08/121 про те, що продаж товару на експорт за ціною, нижчою ціни придбання за відсутністю об'єктивних причин такого продажу, свідчить про намір платника податків на отримання податкової вигоди лише за рахунок зменшення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та отримання права на бюджетне відшкодування, в цій ситуації суд визнає безпідставними оскільки у вище вказаних рішеннях обставини справи встановлювалися відповідно до Закону України від 03 квітня 1997 р. "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР та Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР в редакції, що діяла до 25 березня 2005 року, до яких Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25.03.2005 р. внесено відповідні зміни.

В базі правових позицій на офіційному веб-сайті Вищого адміністративного суду України в пункті "8.2 адміністрування окремих податків, зборів та обов'язкових платежів, у тому числі: "8.2.1 податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану" вартість), що адмініструється органами державної податкової служби" мається посилання на постанову Верховного Суду України № 24068062 від 27.03.2012 р. в якій викладено правову позицію, згідно з якою "надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку."

Крім того, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого кредиту та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Не визнання належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, правомірне тільки, якщо податковий орган довів би, що відомості в них не відповідають дісності.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту.

В порушення зазначених вище норм законодавства ДПІ у м. Сумах було фактично враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, що сплачений постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про продаж товару за ціною, дешевше його собівартості.

Виходячи з аналізу перелічених норм законодавства, та згідно до порядку обліку податку на додану вартість, що встановлений Інструкцією Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість", та ПК України, суми ПДВ не впливають на склад доходів та витрат підприємства, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Доходом, у розумінні п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України, є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.

Акт перевірки не містить жодних зауважень, щодо порушення порядку відображення продавцями товару своїх податкових зобов'язань. Всі податкові накладні, по описаним вище господарським операціям, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що придбаний позивачем товар в повному обсязі був використаний в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, у межах його господарської діяльності, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, твердження відповідача про те що зазначені операції з продажу ТОВ "Горобина" товарів мають збитковий характер, що свідчить про направлення даних операцій на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість, суд вважає безпідставним оскільки статтею 195 ПК України визначено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою, тобто законодавством визначено, що при реалізації товару на експорт податок на додану вартість до бюджету не сплачується.

Визначення в підпункті 14.1.231. пункту 14.1 статті 14 ПК України терміну "розумна економічна причина (ділова мета)" як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності передбачає, що платник податків обов'язково повинен мати намір отримати економічний ефект (хоча б теоретично), суд трактує, як обов'язок встановлення при здійсненні контролюючим органом перевірки, обставин, що свідчили б про те, що ТОВ "Горобина" будувала свою господарську діяльність, маючи на меті виключно зменшення податкового навантаження, щоб лише мати можливість збільшити задекларовані витрати та зменшити об'єкт оподаткування без можливості приросту активів чи збереження їх вартості.

Суд визнає, що законодавством не зобов'язано платника податків будувати свою господарську діяльність таким чином, аби заплатити найбільше податків.

Відповідач жодним чином не довів ні в ході перевірки господарської діяльності ТОВ "Горобина", ні в судовому засіданні відсутність наміру платника податків одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності і твердження позивача про реальності такого результату від його діяльності залишилися ніяким чином не спростовані.

Суд також визнає неправомірним застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за повторне порушення норм податкового законодавства, яке відповідач визнав таким на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000102203 від 22.08.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "Горобина" по ПДВ оскільки це рішення контролюючого органу скасовано в судовому порядку по справі № 818/8531/13-а Сумським окружним адміністративним судом і тому воно не має юридичного значення.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову і суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає, що відповідач не надав суду жодних доказів порушення податкового законодавства платником податків, а також не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001252204 від 20 листопада 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Горобина" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8597646 (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот сорок шість) грн., із них 5731764 грн. за основним платежем та 2865882 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 31 березня 2014 року.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал