Постанова № 38408423, 16.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/876/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.,

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування постанови № 12388651 від 30.01.2014, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача щодо не проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 12388651, визнати недійсною та скасувати постанову від 30.01.2014 про поновлення виконавчого документа, та зобов'язати відповідача провести виконавчі дії по виконавчому провадженню № 12388651.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 31.03.2009 відкрито виконавче провадження № 12388651 з виконання виконавчого листа № 2а-3266/08 виданого 06.03.2009 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2007 році. 22.08.2011 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 по справі № 812/3296/13-а скасовано постанову відповідача від 22.08.2011 про закінчення виконавчого провадження. 06.09.2013 відповідачем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 по справі 2а-3266/08/1270 було встановлено спосіб та порядок виконання постанови суду від 24.12.2008 та зобов'язано виплатити заборгованість шляхом стягнення. Всупереч норм Конституції України та норм Закону України «Про виконавче провадження» 30.01.2014 відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа. Оскільки відповідач не мав передбачені цим законом підстави для повернення виконавчого листа № 2а-3266/08, позивач, посилаючись на те що, відповідачем під час примусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неприбуття суду не повідомив. Надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких серед іншого зазначив наступне. Під час примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем вживались дії відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконавчого провадження на виконання наданих державному виконавцю повноважень, Законом України «Про виконавче провадження» до Луганського окружного адміністративного суду було подано заяву про зміну способу і порядку виконання постанови суду по справі 2а-3266/08/1270. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 по справі 2а-3266/08/1270 задоволено заяву державного виконавця та змінено порядок та спосіб виконання постанови шляхом стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації 71388 грн. Оскільки боржник є розпорядником бюджетних коштів, то чинним законодавством Державній виконавчій службі не надано повноважень щодо стягнення з неї сум заборгованості під час виконавчого провадження. Тому представник відповідача, стверджуючі про відсутність бездіяльності державного виконавця під час виконання виконавчого листа 2а-3266/08/1270 та здійснення виконавчих дій виключно на підставі Закону, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 06 березня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-3266/08 про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів.

31 березня 2009 року ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 12388651 з виконання виконавчого листа № 2а-3266/08 виданого Луганським окружним адміністративним судом 06.03.2009. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа, державною виконавчою службою надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

14 листопада 2013 року ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження № 12388651.

23 січня 2014 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду встановлено спосіб і порядок виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі № 2а-3266/08 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання виплатити компенсацію шляхом стягнення ОСОБА_1 у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року.

30 січня 2014 року Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження № 12388651 з виконання виконавчого листа № 2а-3266/08, виданого Луганським окружним адміністративним судом 06.03.2009.

30 січня 2014 року ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову ВП № 2388651 про заміну способу та порядку виконання рішення суду. Замінено спосіб та порядок виконання виконавчого листа від 06.03.2009 2а-3266/08 виданого Луганським окружним адміністративним судом, шляхом стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року.

30 січня 2014 року ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову про повернення виконавчого листа 2а-3266/08 виданого 06.03.2009 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів.

З постанови ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області від 30.01.2014 ВП № 12388651 про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що її прийнято керуючись п. 9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 30.01.14 за вих. № 380/044-80 Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області направлено постанову про повернення виконавчого документа від 30.01.2014 представнику позивача - ОСОБА_2.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до ч.3 ст.11 Закону України № 606-ХІV має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото - і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця (ч.4 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З вищевикладеного вбачається, що за загальним правилом примусове виконання рішення суду здійснюється державними виконавцями. Тільки в окремих випадках, прямо визначених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються іншими органами, установами, організаціями. Зокрема, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконують рішення про стягнення коштів з державних органів, бюджетів або бюджетних установ.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено основні терміни, що вживаються у цьому Кодексі:

- бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України);

- одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п.38 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації є бюджетною установою. При цьому позивач у позові щодо цього статусу боржника не заперечував а відповідач у своїх запереченнях проти позову на цей статус боржника посилався.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» і п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено терміни, що вживаються у Порядку:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»;

Відповідно до п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевикладене, оскільки, Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації є державним органом, то виконання виконавчого листа № 2а-3266/08, виданого 06.03.2009 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, має виконуватись органами Казначейства за місцем казначейського обслуговування боржника.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Існування іншого порядку виконання рішення про стягнення з боржника, який утримується за рахунок бюджету, є підставою що виключає можливість виконання судового рішення державною виконавчою службою.

Таким чином, відповідач встановивши, що виконавчий лист № 2а-3266/08, виданий 06.03.2009 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсації у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року не підлягає виконанню ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області, правомірно прийняв постанову про повернення виконавчого документа.

Відповідач, повертаючи постановою № 12388651 від 30.01.2014 позивачу виконавчий документ, у діяв в межах своєї компетенції та в межах чинного законодавства, що виключає можливість визнання його дій неправомірними та незаконними.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві № 12388651 від 30.01.2014, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Крім, того суд зазначає, що нормою ст. 47 Закону України № 606-ХІV позивачу надано право повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання. Вказане право позивача також зазначено у п. 3 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12388651 від 30.01.2014.

Повернення виконавчого листа не перешкоджає стягненню коштів на його підставі у встановленому законом порядку.

Відтак, з урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування постанови № 12388651 від 30.01.2014, зобов'язання вчинити дії, прийнятої Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати не повертаються.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування постанови № 12388651 від 30.01.2014, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко