Рішення № 38405196, 22.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 922/768/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дергачі про стягнення 58724,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - Маляр Я.А., довіреність № Э.37.7.0.0/Д-839 від 08.11.2013 року;

відповідача - ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 26.03.2014 року; ОСОБА_4, довіреність від 18.12.2010 року;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму завданої шкоди у розмірі 58724,41 грн. Також просить покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 22 квітня 2014 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки після виплати страхового відшкодування минуло більш ніж п'ять років. Також просить суд не розглядати клопотань, а саме: клопотання про залучення до участі іншого відповідача за вх. № 11891 від 08 квітня 2014 року, клопотання про витребування документів за вх. № 13511 від 22 квітня 2014 року та клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно до матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгострах", назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 року змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгострах" (надалі -позивач) та ОСОБА_5 уклали Договір страхування наземного транспорту №DNK0АЕ20870175 від 06.11.2007 року, згідно якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування у межах страхової суми в порядку та на умовах, передбачених Договором. Об'єктом страхування за Договором є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно з умовами вказаного Договору, страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

19 серпня 2008 року в м. Дніпропетровськ на Донецькому шосе відбулось зіткнення застрахованого транспортного засобу "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "МАN", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.09.2008 року, винним у спричиненні дорожньо - транспортної пригоди є водій автомобіля "МАN", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок порушення ним правил дорожнього руху.

Одже, в результаті зазначеної вище дорожньо - транспортної пригоди транспортному засобу "Nissan Primera", реєстраційний номер НОМЕР_1, заподіяно матеріальну шкоду.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу від 23.09.2008 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Оперейтор", розмір заподіяної шкоди автомобілю склав 59166,28 грн. Сума страхового відшкодування з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі Страхового акту № И-13153 від 13.10.2008 року складає 58724,41 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору регулюються нормами цивільного законодавства у сфері страхування, загальними нормами цивільного права та умовами укладеними між сторонами договорами.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника та/або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 35.1. ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Виплата страхового відшкодування підтверджена наданою Позивачем копією платіжного доручення № 20829 від 13 жовтня 2008 року, згідно до якого ЗАО «СК «Інгосстрах» виплатила гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 58724,41грн.

Проте, як зазначалось вище, дорожньо - транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_6 під час виконання ним трудових обов'язків. Оскільки на час скоєння ДТП ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та виконував свої трудові обов'язки щодо керування автомобілем "МАN" на підставі маршрутного листа, заподіяні ОСОБА_5 збитки має відшкодовувати особа, яка на відповідній підставі володіла транспортним засобом.

На підставі вказаного позивач і звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) суми завданої шкоди у розмірі 58724,41 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданих матеріалів, а саме платіжного доручення № 20829, сума страхового відшкодування потерпілій особі (гр. ОСОБА_5) у розмірі 58724,41грн. була перерахована 13 жовтня 2008 року, тобто більш ніж п'ять років тому. В зв'язку з цим відповідач наполягає на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дати виконання основного зобов'язання, тобто з дня сплати страхового відшкодування. Норма ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. До поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. Звернення до Відповідача з письмовою претензією про відшкодування збитків є правом Позивача, а не його обов'язком та не перешкоджало Позивачеві звернутися до суду до строку спливу позовної давності.

Тобто, виходячи з вищенаведених норм, перебіг строку позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дати сплати страхового відшкодування. Оскільки страхове відшкодування позивачем, відповідно до платіжного доручення №20829, було здійснено 13 жовтня 2008 року, то і датою початку перебігу строку позовної давності є 13 жовтня 2008 року.

У зв'язку тим, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг строку позовної давності за вказаним дорученням закінчується 13 жовтня 2011 року.

Як свідчать матеріали, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою 04 березня 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

У зв'язку зі встановленням факту спливу строків позовної давності, суд має підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 256, 257, 267, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.04.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/768/14