Ухвала суду № 38404848, 16.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5695/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Порт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 року №0001232240 та №0001222240,-

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2013 року Товариства з обмеженої відповідальністю «Грін - Порт» (далі - ТОВ «Грін - Порт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 року №0001232240 та №0001222240.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Порт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП НВП «Агровет», їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року був складений акт перевірки від 23.04.2013 року №2597/22-4/30747669, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001222240 від 17.05.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2301,00 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1151,00 грн., та №0001232240 від 17.05.2013 року про зменшення позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 11 504 грн. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що перевірка була проведена фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС без законних на те підстав, з порушенням приписів п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Посилання ДПІ на висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС при проведенні перевірки є незаконним, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Всновок про недійсність податкового зобов'язання ПП НВП «Агровет» також є необґрунтованим, без достатніх на те підстав, враховуючи лише відокремлені дані, що мав в своєму розпорядженні податковий орган, без врахування та аналізу всієї господарської діяльності підприємства. Господарські операції з постачання товарів ПП НВП «Агровет» на адресу ТОВ «Грін-Порт» у жовтні 2011 року відбулися, податкові накладні отримані, товари використані в господарської діяльності, тому немає підстав для застосування до ТОВ «Грін-Порт» негативних наслідків у податковому обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001222240 від 17.05.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001232240 від 17.05.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову підприємства відмовити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; пп. 78.1.1, 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами га доповненнями), наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.04.2013 року № 964 та направлення від 05.04.2013 року №001080/941 фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Порт» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП НВП «Агровет», їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року. Направлення на перевірку було пред'явлено та копію наказу було вручено головному бухгалтеру підприємства Драгомир О.В. 10.04.2013 року. Перевіряючи були допущені до проведення перевірки. За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 23.04.2013 року № 2597/22-4/30747669 (а.с. 30-36).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Грін-Порт» були порушені вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2301 грн., та п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 11504 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи, в тому числі висновки акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012 року №5368/2204/37189636 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП НВП «Агровет» по взаємовідносинам з ТОВ «Костарика-10» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, яким встановлено завищення ПП НВП «Агровет» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року податкові зобов'язання та податковий кредит на суму ПДВ 124898,79 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0001222240 від 17.05.2013 року та №0001232240 від 17.05.2013 року (а.с. 47-48), які оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких залишилися без змін.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Грін-Порт» в жовтні 2011 року мало господарські відносини з ПП НВП «Агровет» щодо отримання товарів (дезінфекційний килим 65*100*3 у кількості 20 шт., дезінфекційний килим 100*200*9 у кількості 4 шт.,) від ПП НВП «Агровет» на загальну суму 13804,56 грн., у.т.ч ПДВ - 2300,76 грн., сума податку на додану вартість, яка включена позивачем до податкового кредиту, а суму витрат на придбання товару - до валових витрат.

Між тим, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було встановлено, що у підтвердження вище зазначених правовідносин позивачем не було надано документів, які б підтверджували факт отримання, зберігання та фактичного використання товарів: договору з ПП НВП «Агровет» на поставку товарів (дезінфекційний килим 65*100*3 у кількості 20 шт., дезінфекційний килим 100*200*9 у кількості 4 шт.), товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів, довіреностей на отримання товарів, сертифікатів якості та документів визначаючих походження товарів, документів по використанню отриманих товарів у господарській діяльності.

Одночасно, судом була досліджена копія рахунку №604 від 28.09.2011 року, копія платіжного доручення №7142 від 03.10.2011 року, копія видаткової накладної №543 від 04.10.2011 року, копія податкової накладної №3 від 03.10.2011 року, копія акту списання від 04.10.2011 року, копія листа ДП «Одеський морський торговельний порт» №028/6-289 від 07.10.2011 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень 2011 року, копія договору №КД-4602 від 31.07.2003 року з протоколом розбіжностей, копія додаткової угоди від 03.06.2010 року, копія акту №ОУ-0002190 від 31.12.2011 року, копія калькуляції за грудень 2011 року, копія податкової накладної №213 від 31.12.2011 року, копія акту №ОУ-0002003 від 30.11.2011 року, копія калькуляції за листопад 2011 року, копія податкової накладної №234 від 30.11.2011 року, копія додаткової угоди від 29.03.2013 року, копія калькуляції, копія акту №ОУ-0000594 від 30.04.2013 року, копія акту №ОУ-0000864 від 31.05.2013 року, копія податкової накладної №187 від 30.04.2013 року, копія податкової накладної №241 від 31.05.2011 року.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень - з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ПП НВП «Агровет» після формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки позивачем не було надано документів у підтвердження факту отримання, зберігання та фактичного використання товарів: договору з ПП НВП «Агровет» на поставку товарів (дезінфекційний килим 65*100*3 у кількості 20 шт., дезінфекційний килим 100*200*9 у кількості 4 шт.), товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів, довіреностей на отримання товарів, сертифікатів якості та документів визначаючих походження товарів, документів по використанню отриманих товарів у господарській діяльності.

Вирішуючи питання про правомірність цього висновку суд першої інстанції вірно зазначив, що такий висновок відповідача є помилковим, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012 року №5368/2204/37189636 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП НВП «Агровет» по взаємовідносинам з ТОВ «Костарика-10» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Отже, колегія суддів вважає, що Акт на який робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є таким документом. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивач мав правовідносини з ПП НВП «Агровет», який у спірний період було належним чином зареєстровано як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовується у господарської діяльності позивача, за своєю характеристикою товар не є об'ємним, був отриманий позивачем кур'єрською поштою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0001222240 від 17.05.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2301,00 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1151,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Судом першої інстанції встановлено, що з аналогічних підстав податковим органом було встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 11504 грн., що є порушенням п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на завищення позивачем валових витрат.

Так, відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом враховано, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення витрат за правовими відносинами з ПП НВП «Агровет».

Відтак, колегія суддів погоджується, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0001232240 від 17.05.2013 року про зменшення позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 11 504 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0001222240 від 17.05.2013 року та №0001232240 від 17.05.2013 року, а тому зазначені позовні вимоги ТОВ «Грін - Порт» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 року №0001232240 та №0001222240.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин