Ухвала суду № 38403962, 22.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1559/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О.Провадження № 22-ц/780/1984/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 22.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 01 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав грошові кошти в сумі 56450 доларів США на придбання автотранспортного засобу. В зв'язку із невиконанням зобов'язань по внесенню чергових платежів станом на 01 квітня 2012 року у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 3731572,21 грн., а саме за кредитом 369052,71 грн., по відсотках 161711,38 грн., пеня 3200808,12 грн. Просив стягнути із відповідача заборгованість на загальну суму 3731572,21 грн. та судовий збір 3219 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість 3731572,21 грн. та судовий збір 3219 грн.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором у відповідача утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 01 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490044614, за яким банк надає позичальнику кредит в розмірі 56450 доларів США із номінальною процентною ставкою 12 % річних, з 01 вересня 2008 року - 14,5 %, реальна процентна ставка - 18,57%, із остаточною датою погашення кредиту 01 серпня 2012 року.

Згідно п. 2.8 кредитного договору, платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором. У разі сплати у валюті кредиту - 1 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 1256 доларів США, у разі погашення кредиту у національній валюті таке погашення має здійснюватись не пізніше 31 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 6 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту за договором в разі затримання сплати частину кредиту та/або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць. Змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку з цим змін в додаток № 1 до цього договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку № 1 до цього договору та викладення додатку № 1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток № 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною цього договору, позичальник отримує в банку самостійно. Банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку зі зміною кредитної політики банку.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_1, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення даної заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2012 року, нарахованої із 01 серпня 2007 року, становить 46208,41 доларів США, що еквівалентно 369052,71 грн., за відсотками - 20247,58 доларів США, що еквівалентно 161711,38 грн., пеня 400767,29 доларів США., що еквівалентно 3200808,12 грн.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку ПАТ «Альфа-Банк», заборгованість на час пред'явлення позову складає 3731572,21 грн., доказів на спростування даної суми заборгованості апелянтом не надано, таким чином доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та недоведеність розрахунку позивача підлягають відхиленню.

При розгляді апеляційної скарги апелянтом не було заперечено, що платежі за жовтень 2008 року та листопад 2008 року були враховані позивачем при розрахунку заборгованості за кредитним договором, таким чином посилання на обставини неврахування зазначених платежів при проведенні розрахунку є безпідставними.

Колегія суддів також не може погодитись із доводами апеляційної скарги, що позивачем неправомірно нараховано пеню більше, ніж за рік, нарахування здійснено в доларах США, а умова п. 3.4 кредитного договору, яка встановлює розмір пені на рівні 365 % річних є нікчемною та суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин.

Так, згідно п. 11.6 кредитного договору, сторони домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають із даного договору, включаючи, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, сплатою неустойок (штрафів, пені) тощо, становить 50 років. Таким чином, умовами кредитного договору передбачено збільшення позовної давності, що узгоджується із ст. 259 ЦК України, і стягнення пені більше, ніж за рік, є правомірним та відповідає умовам договору.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції правомірно врахував положення вищевказаних норм ЦК України щодо дії принципу свободи договору та тих обставин, що кредитний договір не визнаний недійсним в судовому порядку, відтак його положення про сплату пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення є обов'язковими для відповідача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів колегія суддів враховує, що 09 січня 2013 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру неустойки, посилаючись на те, що позовна вимога про стягнення заборгованості щодо повернення кредиту становить 369052,21 грн., приблизно в десять разів менше, ніж заявлений розмір пені (а. с. 72).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таким чином закон дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення, зокрема з урахуванням обставин, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, при розгляді апеляційної скарги апелянт та його представники вказували на те, що п. 3.4 кредитного договору щодо нарахування пені є нікчемним, оскільки суперечить чинному законодавству, зокрема ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вказаний пункт кредитного договору суперечить чинному законодавству є несправедливим та порушує принцип добровільності, в апеляційній скарзі заперечував правильність нарахування пені взагалі та просив відмовити в позові.

Таким чином апелянт та його представники вважали, що пеня не має зменшуватися згідно вимог ст. 551 ЦК України, оскільки нарахована відповідно до нікчемного пункту кредитного договору і взагалі не підлягає до стягнення.

Колегією суддів було роз'яснено апелянту право на зменшення розміру неустойки відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України з огляду на значне перевищення пені розміру збитків та зважаючи на інші обставини, які мають істотне значення, що мають бути доведені відповідачем, однак апелянт та його представники не повідомили апеляційному суду про наявність будь-яких обставин, які мають істотне значення та необхідність яких встановлена законом, та наполягали на позиції нікчемності кредитного договору в частині нарахування пені.

З огляду на викладене пеня підлягає стягненню із відповідача в повному розмірі, заявленому та доведеному позивачем.

При цьому колегія суддів враховує, що положення кредитного договору щодо нарахування пені та збільшення строку позовної давності відповідачем не оспорювались та недійсними не визнавались.

Також не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що позивач не звертався з попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту відповідачу і вимоги позивача є передчасними.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Відповідно до п. 10 кредитного договору, у разі набуття кредитором на підставах, передбачених цим договором, права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, кредитор направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за цим договором та/або про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний термін з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Документом, що підтверджує відправлення кредитором листа про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та про дострокове повернення кредиту, є квитанція поштового відправлення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику за адресою його проживання (реєстрації), зазначеною в частині № 1 цього договору. Лист, що містить вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання і дострокове повернення кредиту, та будь-яке повідомлення кредитора, відправлене поштою, вважається отриманим позичальником після спливу семи календарних днів з моменту відправлення кредитором такого повідомлення. На позичальника покладається обов'язок щодо контролю за належним обслуговуванням поштової скриньки позичальника та своєчасним отриманням кореспонденції позичальника.

11 квітня 2012 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про досудове врегулювання спору та повернення 467223,28 грн. у строк до 30 днів, а позовна заява пред'явлена 05 червня 2012 року (а. с. 35 - 37, 43).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та кредитного договору, з умовами якого погодився ОСОБА_1, позивачем порядку дострокового повернення кредиту порушено не було.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.