Постанова № 38402879, 23.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа № 922/10/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Нестерчук А.П. (дов. №39/10 від 30.12.2013 р.)

відповідача - Білошенко А. Ю. (дов. б/н від 27.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№808Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2014 року у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Інвест Маркет Україна", м. Харків

про стягнення 10650,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки природного газу №11/Б-14ПР-01 від 30.08.2011 р. в розмірі 9326,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 9,33 грн., 3% річних у розмірі 600,35 грн., пеню у розмірі 713,97 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 березня 2014 року по справі № 922/10/14 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Інвест Маркет Україна" на користь позивача 713,97 грн. пені, 9,33 грн. інфляційних втрат, 600,35 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судового збору. В частині стягнення 9326,55 грн. основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду в частині припинення провадження щодо стягнення суми основного боргу скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011 р. між Харківською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Інвест-Маркет України" (покупець) укладено договір поставки природного газу № 11/Б-14ПР-01 (а.с.11-18), деякі умови якого були змінені додатковою угодою №1 від 19.10.2011 р. (а.с.19-20).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: за серпень 2011 року - протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору; за вересень 2011 року: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору; оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом серпня-жовтня 2011 року постачальником в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором з постачання природного газу, який отримано відповідачем на суму 45126,55 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.21-23).

Відповідач умови договору не виконав, оплату за спожитий природний газ у встановлені строки не здійснив, в зв'язку з чим станом на грудень 2013 року у покупця виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9326,55 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення 10650,20 грн.

Припиняючи провадження у справі частині стягнення 9326,55 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору, суд першої інстанції зазначив, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З аналізу даної правової норми вбачається, що залік можливий лише при наявності наступних умов: зустрічність - вимоги повинні бути такими, що витікають з двох різних зобов'язань між двома особами, в яких кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, так саме має бути і відносно боржника; однорідність - вимоги сторін мають бути однаковими за своєю юридичною природою та матеріальному змісту; настання строку виконання за обома вимогами. При цьому, слід зазначити, що характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення.

З огляду на матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

За договором №11/Б-14ПР-01 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є кредитором, а ПрАТ "Інвест-Маркет Україна" - боржником.

За договором поставки природного газу №11/11-34ПР-01 від 14.12.2010 р. ПАТ "Інвест-Маркет Україна" є кредитором, а боржником - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (а.с.43-47).

Вимоги позивача до ПАТ "Інвест-Маркет Україна" за договором № 11/Б-14ПР-01 становлять 9326,55 грн. та являють собою оплату за поставлений природний газ.

Вимоги відповідача до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором №11/11-34ПР-01 від 14.12.2010 р. складають 10671,84 грн. та являють собою переплату відповідача за поставлений природний газ за цим договором.

Вищевказані обставини підтверджуються актами звіряння розрахунків від 26.11.2012 р. (а.с.85).

Враховуючи факт поставки природного газу за обома договорами, строк оплати за цими вимогами настав.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності всіх умов для здійснення заліку.

Чинним законодавством передбачено, що припинення зобов'язання заліком зустрічної вимоги є односторонньою угодою та оформлюється заявою однієї сторони.

ПАТ "Інвест-Маркет Україна" в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України звернулось до позивача листом №3 від 04.02.2014 р. з пропозицією укласти угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.106-107).

Факт отримання листа позивачем 10.02.2014 р. підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.108), чим спростовується твердження апелянта про відсутність доказів надсилання та отримання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач, посилаючись на різні ставки оподаткування, підписати угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог відмовився (лист №31/26-987 від 24.02.2014 р., а.с.109).

Вичерпні випадки, коли виключається можливість заліку зустрічних вимог, встановлені ст. 602 Цивільного кодексу України. Так, не допускається залік наступних зустрічних грошових вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 601 Цивільного кодексу України, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачу, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (Інформаційний лист ВГСУ від 12.03.2009 р. за №01-08/163).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність між сторонами предмету спору в частині заборгованості з оплати за поставлений природний газ в розмірі 9326,55 грн. та припинення зобов'язання, а твердження заявника апеляційної скарги про незаконність судового рішення в цій частині є хибними та зводяться до довільного тлумачення ним чинних норм матеріального права.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що оскільки зобов'язання відповідача було припинено заліком зустрічних однорідних вимог після порушення провадження у справі, відповідач не звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україна, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1. Договору поставки природного газу, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Пунктом 7.3.1. Договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, наявність порушення відповідачем зобов'язання, збільшення періоду нарахування пені згідно умов договору до 1 року, відповідність розміру пені вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також те, що розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, пені, нарахованих на суму заборгованості, є вірними, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, позовні вимоги в частині стягнення 713,97 грн. пені, 9,33 грн. інфляційних втрат та 600,35 грн. 3% річних правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2014 року по справі № 922/10/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 березня 2014 року по справі № 922/10/14 залишити без змін.

Повна постанова підписана 23.04.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.