Постанова № 38398250, 14.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року 810/833/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (далі – позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005602204 від 06.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту №104/22-00/30729660 від 09.10.2013 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ГРОСС» (код ЄДРПОУ 30729660) в уточнюючому розрахунку (вх. ОДПІ від 03.10.2013 №9061914507) до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року» (далі – Акт перевірки) щодо порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що порушення встановленого наведеною нормою строку у 365 календарних днів для включення податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних відбулося у зв’язку з тим, що у березні 2012 року на підставі постанови слідчого у Товариства були вилучені фінансові, бухгалтерські та інші документи, і до теперішнього часу повернуті не були, відтак позивач не мав можливості своєчасно провести відповідні зміни у податковій звітності.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки, а також зазначив, що позивачем не надано доказів того, що саме податкові накладні, які були складені у лютому 2012 року та стали причиною неповного та невчасного подання звіту та прострочення коригування звітності, були вилучені органами податкової міліції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС», код за ЄДРПОУ 30729660, зареєстроване як суб’єкт господарювання 18.11.2009 Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією і перебуває як платник податків на обліку у Вишгородській ОДПІ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії А01 №343476 та довідкою форми 4-ОПП №1282 від 28.10.2010.

03.10.2013 Товариством до Податкового органу подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, а також Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

Зазначеною звітністю Товариством кориговані показники податкового кредиту, а саме віднесено до операцій з придбання з податком на додану вартість (розділ ІІ Додатку 5) податкові накладні, виписані у лютому 2012 року, на загальну суму 280875,70 грн.

09.10.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на додану вартість за лютий 2012 року (вх. ОДПІ від 03.10.2013 №9061914507), за результатом якої складено акт №104/22-00/30729660 від 09.10.2013.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що при перевірці використано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року (вх. ОДПІ від 03.10.2013 №9061914507), уточнюючий Додаток 5 (вх. ОДПІ від 20.06.2013 №90619142) до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, надані до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в паперовому й електронному вигляді та бази даних Міндоходів України.

За висновком Акту перевірки було встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 280876,00 грн. у лютому 2012 року.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач направив на адресу відповідача відповідні заперечення, за результатом розгляду яких листом Вишгородської ОДПІ №1316/10/22-00/896 від 01.11.2013 висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005602204 від 06.11.2013, яким Товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 421414,00 грн., у тому числі за основним платежем 280876,00 грн., штрафі санкції – 140438,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено Товариством в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №32/10/10-36-10-01-206/956 від 11.01.2014 було залишено без змін.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до положень абзацу першого пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено наступне.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (абзац 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Як було зазначено, Товариством у жовтні 2013 року було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних у лютому 2012 року, а отже з періодом виписки понад 365 днів.

Факт подачі податкових накладних після спливу 365 календарних днів для включення податкового кредиту суму податку на додану вартість позивачем не заперечується.

Таким чином, Податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення Товариством положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, а приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє Позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Відповідно до положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Цією ж статтею встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).

Враховуючи, що розмір майнових вимог у даній адміністративній справі складає 421414,00 грн., ставка судового збору для звернення до суду з таким позовом становить 4872,00 грн.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн. відповідно до платіжного доручення №16 від 31.01.2014.

Таким чином, різниця між ставкою судового збору та сумою, сплаченою при зверненні до суду, в розмірі 4384,80 грн. (4872,00 – 487,20) підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (код за ЄДРПОУ 30729660) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.