Постанова № 38397958, 23.04.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 року Справа №912/236/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Сафронова Д.О., довіреність №б/н від 02.01.14;

представник відповідача та представники третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2014 року у справі №912/236/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", м. Кіровоград

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18", м. Кіровоград

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", м. Кіровоград, товариства з обмеженою відповідальністю "Антарктида-17", м. Кіровоград та ОСОБА_2, м. Кіровоград

про визнання права власності, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2014 року у справі №912/236/14 (головуючий суддя: Поліщук Г.Б., судді: Коваленко Н.М., Тимошевська В.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18"до набрання законної сили рішенням у даній справі вчиняти будь-які дії по відчуженню наступного рухомого майна: транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_1; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 430, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_3; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 430, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_4; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_5; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_6; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_7; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_8; транспортний засіб моделі MAN 18.460 TGA, 2001 року випуску, № шасі НОМЕР_9; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_10;- транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_11; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_12;- транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_13; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_14; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_15; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_16; транспортний засіб моделі FLIEGL SDS 350, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_17; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2001 року випуску, № шасі НОМЕР_18; транспортний засіб моделі: SСНМІТZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_19; транспортний засіб моделі: SСНМІТZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_20; транспортний засіб моделі: RENAULT RVI Magnum 470, 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_21; транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_22; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_23; транспортний засіб моделі: ВАЗ 2107, 2004 року випуску, № кузову НОМЕР_24; транспортний засіб моделі: ВАЗ 21104, 2005 року випуску, № кузову НОМЕР_25.

Заборонено органам Державтоінспекції до набрання законної сили рішенням у даній справі вчиняти дії по зняттю з обліку, реєстрації, перереєстрації наступних транспортних засобів: транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_1; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 430, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_3; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 430, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_4; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_5; транспортний засіб моделі RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_6; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_7; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_8; транспортний засіб моделі MAN 18.460 TGA, 2001 року випуску, № шасі НОМЕР_9; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01,1999 року випуску, № шасі НОМЕР_10; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01,1999 року випуску, № шасі НОМЕР_11; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01,1999 року випуску, № шасі НОМЕР_12; транспортний засіб моделі SCHMITZ S 01,1999 року випуску, № шасі НОМЕР_13; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_14; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_15; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_16; транспортний засіб моделі FLIEGL SDS 350, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_17; транспортний засіб моделі KRONE SDP 27, 2001 року випуску, № шасі НОМЕР_18; транспортний засіб моделі: SСНМІТZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_19; транспортний засіб моделі: SСНМІТZ S 01, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_20; транспортний засіб моделі: RENAULT RVI Magnum 470, 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_21; транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum АЕ 390, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_22; транспортний засіб моделі MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі НОМЕР_23; транспортний засіб моделі: ВАЗ 2107, 2004 року випуску, № кузову НОМЕР_24; транспортний засіб моделі: ВАЗ 21104, 2005 року випуску, № кузову НОМЕР_25.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що позивач в обґрунтування поважності підстав звернення із клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову зазначає, що можливий продаж спірних транспортних засобів, однак на думку відповідача, саме лише посилання на потенційну можливість ухиляння останнього від виконання судового рішення у справі без наведення відповідних обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення такого клопотання. Наведене підтверджується постановою пленуму ВГС України №16 від 26.12.2011 року, п.1 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу, в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

16.04.2014 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с.171-174), в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала прийнята у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

17.04.2014 року від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с.203-204), в якому зазначає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відсутні правові підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 23.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На адресу сторін направлялись копії ухвал суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії із зазначенням дати та кількості відправлених копій; в матеріалах справи містяться поштові повідомленням про вручення поштового відправлення із відбитком про отримання представниками третіх осіб (а.с.208-210); представник відповідача був повідомлений про дату та час наступного судового засідання в попередньому, що підтверджується розпискою від 17.04.2014 року (а.с.211).

В матеріалах справи відсутні обґрунтування поважності неявки представника відповідача та представників третіх осіб в засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суд. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення представника відповідача та представників третіх осіб належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт», розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 31.01.2014 року відповідно до відтиску штампу вхідної кореспонденції за №288/14 до господарського суду Кіровоградської області надійшла заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом розшуку та накладення арешту на транспортні засоби, що є предметом спору у даній справі. Крім того, заявник просить господарський суд до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії спрямовані на будь-яке відчуження зазначених транспортних засобів.

Заява мотивована тим, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2013 року у справі №5013/492/12 повністю задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", а саме визнано недійсними біржові договори (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" з моменту їх укладення.

Вказаним рішенням було зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" майно, визначене у вказаних договорах купівлі-продажу транспортних засобів.

Позивач зазначав про те, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2013 року у справі №5013/492/12 набрало законної сили та на сьогодні не виконане.

Під час розгляду справи №5013/492/12 позивачу стало відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт" свідомо відчужило оспорюванні транспортні засоби шляхом внесення їх до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18", що в подальшому унеможливило виконання рішення у справі.

В заяві заявник вказує, що можливе подальше відчуження вказаних транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18" може привести до унеможливлення в подальшому виконати рішення суду у даній справі.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України перелік заходів до забезпечення позову є вичерпним та не містить заходу як розшук майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання позивача у цій частині.

В матеріалах даної справи міститься копія рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2013 року у справі №5013/492/12, яким визнано недійсними біржові договори купівлі-продажу транспортних засобів, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" рухоме майно, а саме транспортні засоби в кількості 25 одиниць, які є предметом спору у даній справі.

Зазначене рішення господарського суду набрало законної сили 11.12.2013 року, на його виконання 19.12.2013 року господарським судом видано відповідні накази.

15.01.2014 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження у справі №5013/492/12.

Вимога позивача щодо накладення арешту на майно, яке є предметом розгляду у даній справі та було предметом розгляду у справі №5013/492/12 фактично унеможливить виконання рішення господарського суду у справі №5013/492/12.

Господарським судом Кіровоградської області в межах справи №5013/492/12 винесено ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно. Станом на 12.02.2014 року господарським судом Кіровоградської області ухвала про скасування заходів до забезпечення позову в межах справи №5013/492/12 не виносилась.

Відповідно, на рухоме майно, що є предметом спору у даній справі господарським судом вже накладено арешт в межах справи №5013/492/12.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції, що заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням предмету спору у даній справі спосіб забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження майна є адекватним заходом та спроможний забезпечити фактичне виконання рішення в разі задоволення позову. Обраний позивачем захід до забезпечення позову - заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії спрямовані на будь-яке відчуження транспортних засобів є необґрунтовано широким заходом до забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року визначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову, господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування певних сум тощо. Такі правила повинні застосовуватися і до інших осіб, яким на підставі статті 67 Господарського процесуального кодексу України, забороняється вчинення дій щодо предмету спору.

Обставини, викладені у позовній заяві та заяві про вжиття заходів до забезпечення позову свідчать про наявність спору і можливість здійснення відповідачем дій щодо відчуження і обтяження спірного майна, що в свою чергу характеризує наявність реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.

Враховуючи наведене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність часткового задоволення клопотання позивача про забезпечення позову та вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії по відчуженню рухомого майна, що є предметом спору у даній справі.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності та витребування у відповідача транспортних засобів, колегія суддів погоджується з висновком про те, що адекватним та спроможним забезпечити права та законні інтереси сторін при вирішенні справи по суті заходом забезпечення позову у даній справі є заборона органам Державтоінспекції вчиняти дії по зняттю з обліку, реєстрації та перереєстрації рухомого майна, що є предметом спору у даній справі.

Обраний спосіб забезпечення позову не порушує права осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Посилання відповідача на рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 26.02.2014 року не може бути прийнято до уваги колегію суддів, оскільки спір щодо транспортних засобів виник раніше, а договір застави, як вбачається з зазначеного рішення районного суду, був підписаний сторонами під час розгляду спору щодо визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос-18" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2014 року у справі №912/236/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2014 року у справі №912/236/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2014 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко