Постанова № 38397905, 17.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 914/1813/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.

за участю представників:

від позивачів - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" № 1022 від 25.03.2014 року.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 21.03.2014 р.

про розстрочку виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р.

у справі №914/1813/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест", с.Гніздичів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 1 430 092,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року у справі №914/1813/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про стягнення 1 430 092,03 грн. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про розстрочку виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1813/13 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест", подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року у справі №914/1813/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою від 11.07.2013 року. В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення. Також зазначив, що ним було надано позивачу практичний механізм погашення заборгованості.

Представник відповідача, в своєму відзиві на апеляційну скаргу, заперечив доводи апелянта, просив ухвалу господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року у справі №914/1813/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи № 914/1813/13 на інший день. Однак, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, передбачені ч.2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" без задоволення з наступних підстав.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про розстрочку виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1813/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про стягнення 1 430 092,03 грн.

Як вбачається із матеріалів справи №914/1813/13, ухвалою суду від 11.07.2013р., господарський суд Львівської області затвердив мирову угоду від 08.07.2013р. укладену між сторонами даної справи та припинив провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України.

У поданій заяві ТОВ "КПК-Агроінвест" просить розстрочити виконання мирової угоди у справі №914/1813/13 наступним чином: до 25.07.2014р. - 300 000,00 грн.; до 25.08.2014р. - 659 413,84 грн. В обґрунтування необхідності розстрочення мирової заявник посилається на наступне.

Виплата заборгованості перед ПАТ "Компанія "Райз" повинна була здійснюватися із запланованих надходжень від реалізації пшениці та ріпаку врожаю 2013р. Але грошові кошти від продажу пшениці були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, а також виплату лізингових платежів за договорами фінансового лізингу.

Також заявник зазначає, що ТзОВ "КПК-Агроінвест" звернулось до ПАТ "Компанія "Райз" з листом, в якому було запропоновано відстрочити виконання зобов'язання до 20.11.2013р., оскільки очікувались надходження від реалізації кукурудзи врожаю 2013р. Однак у зв'язку з тим, що ціни на кукурудзу впали, ТзОВ "КПК-Агроінвест" недоотримало запланованих надходжень.

Крім того заявник зазначає, що основним засобом виробництва товариства є землі сільськогосподарського призначення, орендовані у власників фізичних осіб (пайовиків). Зокрема протягом листопада-грудня 2013 року були проведені розрахунки з пайовиками на загальну суму 1 319 069,00 грн.

Специфіка роботи товариства, як виробника сільськогосподарської продукції, а саме сезонність виробництва, а також періодичність витрат на посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин спричинює постійний дефіцит коштів.

Заявник стверджує, що на даний момент кредиторська заборгованість товариства становить 28 030 122,68 грн., а дебіторська заборгованість перед ТОВ "КПК-АГРОІНВЕСТ" становить 7 920 986,87 грн., а отже різниця цих заборгованостей становить 20 109 135,81 грн. не в користь боржника.

Крім цього заявник зазначає, що в товаристві працює 48 осіб, заробітна плата для цих працівників повинна виплачуватись регулярно, згідно вимог трудового законодавства. Отже підприємство опинилось в обставинах коли виконання мирової угоди на даний момент є неможливим. Також заявник зазначає, що у підприємства немає майна на яке можливо звернути стягнення.

Відтак, зважаючи на наведене, ТзОВ "КПК-Агроінвест" просить розстрочити виконання мирової угоди у справі №914/1813/13 наступним чином: до 25.07.2014 р. - 300 000,00 грн.; до 25.08.2014 р. - 659 413,84 грн.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

За змістом вказаної норми встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявником не долучено жодних доказів, які б могли підтверджувати обставини на які посилається заявник у своїй заяві. Суд не вправі розстрочувати виконання рішення на підставі обставин, які не підтверджені документально.

Боржник, який є суб'єктом господарської діяльності, а отже повинен нести певний ризик невигідності власних дій. В даному випадку беручи на себе зобов'язання виконати умови мирової угоди від 08.07.2013р. у справі №914/1813/13, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р., останній не вжив ніяких дій щодо погашення заборгованості.

Колегія звертає увагу заявника на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" - відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року у справі №914/1813/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 22.04.2014 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.