Рішення № 38397692, 07.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/6/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2014 Справа № 908/308/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, буд.40/7 прим. 37 )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

про стягнення 2500 грн.;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Вишнепольська О.І., довіреність № б/н від 03.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2500,00 грн. вартості неповернутого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 611, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору суборенди майна № 18935 3-03041 від 10.06.2013 р. Вказує, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу майно на загальну суму 22663,57 грн., проте, в порушення п. 2.3 договору, після розірвання договору відповідачем не повернуті чотири комплекти дерев'яних меблів «Оболонь», вартість яких становить 2500,00 грн., з ПДВ. За доводами позивача, згідно з п. 6.2 договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість неповернутого майна з урахуванням ПДВ, що складає 2500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/308/14, присвоєно справі номер провадження № 30/6/14, розгляд якої призначено на 05.03.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 05.03.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.04.2014 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

На вимогу суду позивачем надано належним чином засвідчені копії договору (з додатками) та розрахунок вартості неповернутого майна (з визначенням інвентарного номеру, вартості та суми ПДВ).

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові.

Відповідач вимоги ухвал суду від 05.02.2014 р., та 05.03.2014 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 07.04.2014 р., направлялись учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами, відповідачу на адресу: 69071, АДРЕСА_1, що співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеній у ЄДР (Витяг з ЄДР станом на 11.03.2014 р.). Направлена на адресу відповідача ухвала від 05.02.2014 р. про порушення провадження у справі повернулась до господарського суджу з позначкою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 07.04.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (Орендарем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендарем, відповідачем у справі) було укладено договір суборенди майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендар передав Суборендарю у строкове платне користування (оперативну оренду), а Суборендар прийняв торгово-рекламне обладнання (надалі - майно) та зобов'язався сплачувати Орендарю орендну плату.

Перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна зазначено у таблиці, наведеній в п. 1.2 Договору.

Згідно наведеної у п. 1.2 Договору таблиці майно встановлене за адресою: м.Запоріжжя, вул. Арсенальна, буд. 98.

Відповідно до п. 1.4 Договору, майн надається Суборендарю у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляються Власником та корпоративними підприємствами власника. Під корпоративними підприємствами Власника слід вважати: ДП ПАТ «Оболонь» «пивоварня Зіберта», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПрАТ «Бершадський пивокомбінат» та ПАТ «Севастопольський завод напоїв». Суборендар не має право використовувати майно для інших цілей.

10.06.2013 р. обумовлене договором майно було передано відповідачу, що підтверджується копією акта приймання - передачі майна в суборенду, підписаного обома сторонами (арк. справи 10).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що стан майна на момент передання в суборенду: в діючому стані, технічно справне, комплектне, відповідає технічним нормам та придатне для використання у відповідності до мети суборенди, визначеної в п. 1.4 Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, майно повинно бути повернуто Відповідачем Позивачу протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в т.ч. дострокового). При цьому Відповідач несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна до моменту його фактичного повернення Позивачу або ПАТ «Оболонь».

Згідно з п. 2.2 Договору, факт передачі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін, погоджується уповноваженою особою Власника та скріплюється печатками сторін та Власника.

За визначенням п. 2.3. Договору, майно повинно бути повернуто Суборендарем та прийняте Орендарем/Власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі дострокового). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення Орендарю або Власнику.

Пунктом 2.7. зазначеного Договору передбачено право Орендаря та Власника майна здійснювати необмежений контроль за використанням Суборендарем майна шляхом направлення відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, а також безпосередньої перевірки порядку експлуатації останнім майна і проведення інвентаризації.

Згідно з пунктами 5.1.1, 5.1.12, 5.1.18 Договору відповідач зобов'язався:

- з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення Майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується Власником та корпоративними підприємствами Власника, згідно укладеного між Орендарем та Суборендарем договору купівлі-продажу (договору поставки) продукції виробництва Власника та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів;

- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження Майна;

- не змінювати місцезнаходження Майна, яке вказано в п. 1.2 даного Договору (або в Специфікації) без письмового погодження такого переміщення з Орендарем та Власником.

Відповідно до пункту 6.2. Договору у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності з пунктом 2.3. даного Договору, Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю вартість майна, вказану в п. 1.2. Договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума не буде додатково узгоджена між сторонами та Власником.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що Орендар або Власник мають право достроково розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення Суборендаря за 10 календарних днів до дати розірвання, в разі, якщо

- Суборендар використовує майно в порушення умов договору та/або цільового призначення майна (п. 7.5.1 Договору);

- Суборендар без дозволу Орендаря та Власника передав майно, його частину, в користування (подальшу оренду) третій особі (п. 5.2 Договору);

- Суборендар своєю недбалою поведінкою або бездіяльністю створює загрозу пошкодження, втрати або знищення майна (7.5.3 Договору).

За визначенням пунктів 7.1 та 7.2 Договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з ати підписання сторонами, погодження Власником. Даний договір укладається терміном на 1 (один) календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України.

09.10.2013 р. у відповідності з п. 2.7 Договору повноважним представником позивача та представником ПАТ «Оболонь» було проведено перевірку предмету суборенди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Арсенальна, буд. 98. В ході цієї перевірки, були виявлені суттєві порушення умов договору, а саме: відсутність виборки продукції «Оболонь» та його корпоративних підприємств, відсутність за вказаною адресою переданого в суборенду майна, про що було складено акт контрольної перевірки.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення за вих. № 203 від 01.11.2013 р. про розірвання договору суборенди майна № 18935 3-03041 від 10.06.2013 р., починаючи з одинадцятого дня з моменту отримання даного повідомлення. Відповідача зобов'язано повернути позивачу орендоване ним майно протягом 10 днів з моменту розірвання договору та попереджено про відшкодування вартості мана з урахуванням ПДВ, в разі його неповернення.

Як вказує позивач, до теперішнього часу майно відповідачем не повернуто, його вартість не відшкодовано.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2500,00 грн. вартості неповернутого майна є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що на виконання укладеного між сторонами Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято торгово рекламне обладнання (майно) згідно наведеному у акті прийому-передачі переліку (акт прийому-передачі майна в суборенду від 10.06.2013 р., арк. справи 10). Згідно з вказаним актом прийому-передачі при передачі майна зауваження до якості, цілісності та комплектності отриманого майна відсутні.

За умовами Договору відповідач зобов'язався, зокрема, з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення Майна із суборенди здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється /реалізується Власником та корпоративними підприємствами Власника; самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження Майна, а також не змінювати місцезнаходження майна без письмового погодження такого переміщення (5.1.1, 5.1.12, 5.1.18 Договору).

Згідно з наданою до матеріалів справи копією акта контрольної перевірки від 09.10.2013 р., складеного за результатами проведеної повноважними представниками позивача та ПАТ «Оболонь» перевірки, в ході перевірки предмету суборенди за адресою: м.Запоріжжя, вул. Арсенальна, буд. 98, було виявлено відсутність виборки продукції «Оболонь» та його корпоративних підприємств, а також відсутність за вказаною адресою переданого в суборенду майна, перелік якого та інвентарні номери наведено в акті перевірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 цього Кодексу також передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Пунктом 7.5 Договору сторонами узгоджено, що у разі порушення умов цього Договору позивач має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши про це відповідача за 10 календарних днів.

Судом встановлено, що 01.11.2013 р., позивач, скориставшись наданим йому умовами договору правом, направив на адресу відповідача повідомлення за вих. № 203 про розірвання договору суборенди майна № 18935 3-03041 від 10.06.2013 р. В повідомленні вказано, що договір вважається розірваним починаючи з одинадцятого дня з моменту отримання даного повідомлення, також відповідача зобов'язано повернути орендоване майно протягом 10 днів з моменту розірвання договору та попереджено про відшкодування вартості мана з урахуванням ПДВ, в разі його неповернення.

Відповідно до приписів ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, п. 2.3. Договору передбачено, що майно повинно бути повернуто протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору, в тому числі дострокового.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна у визначений договором та вказаний у направленому на його адресу повідомлені строк, всупереч умов Договору суборенди та вимог закону, не виконав.

Відповідно до пункту 6.2. Договору у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності з пунктом 2.3. даного Договору, Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю вартість майна, вказану в п. 1.2. Договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума не буде додатково узгоджена між сторонами та Власником.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено відшкодування вартості неповернутого майна у разі його неповернення, з урахуванням ПДВ. Згідно наданого позивачем розрахунку вартість неповернутого мана складає 2500,00 грн., з ПДВ.

Жодних доказів сплати суми відшкодування відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо повернення прийнятого в оренду майна або відшкодування його вартості.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 2500,00 грн. вартості неповернутого майна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (м.Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, буд.40/7 прим. 37, код ЄДРПОУ 37407653, р/р 26008045758001 в АТ «АБ ТАСкомбанк» м.Київ, МФО 339500) 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.04.2014 р.