Рішення № 3839680, 03.10.2007, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№2-1627/2007

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 жовтня 2007 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Діденко С.О.

при секретарі Сухіна О.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_5

відповідачки ОСОБА_2

 адвоката ОСОБА_6

  треті особи ОСОБА_7

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 Комунальне підприємство “Добропільська служба єдиного замовника” про вселення в житлове помешкання, зобов”язання не перешкоджати проживати в жилому приміщенні та визначення порядку користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3 орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, Комунальне підприємство “Добропільська служба єдиного замовника” про подiл житлового помешкання,

В С Т А Н О В И В:

 26 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1, який належить їм на праві спільної власності, зобов'язавши вiдповiдачiв не перешкоджати йому у проживанні, а також визнати порядок користування житловим помешканням за яким виділити йому в користування житлову кімнату розмірами 11,8 кв.м., а санітарно-побутові помешкання залишити в їх сумісному користуванні.

10 січня 2006 року ОСОБА_2звернулась до Добропільського міськрайонного суду з зустрічним позовом доОСОБА_1 про розділ майна, що є об”єктом сумісної власності. Признати за нею право власності на частку квартири №38 площею 13 кв.м. що належитьОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 При цьому вона бере на себе обов'язок сплатитиОСОБА_1 вартість його частки, що складає 9085 грн.70 коп., також розділити сумісне майно набуте під час шлюбу зОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2007 року рішення суду від 19 лютого 2007 року в частині розділу сумісного майна набутого під час шлюбу ОСОБА_2та ОСОБА_1 залишено без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_2він перебував у зареєстрованому шлюбі з 28 березня 1986 року по 2 червня 2005 року. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які після розірвання шлюбі залишились проживати разом з матір'ю.

За час перебування в шлюбі він отримав за місцем своєї роботи двокімнатну квартиру, за адресоюАДРЕСА_1

В лютому 2000 року квартиру було приватизовано і згідно свідоцтву про право власності на житло від 2 лютого 2000 року йому належить 13 кв.м. від загальної площі квартири.

Між ними виникли неприязні відносини, відповідачка замінила замки на вхідних дверях і він не може користуватися житлом.

2 червня 2005 р. шлюб з ОСОБА_2розірвано і він був змушений залишити зазначене житлове приміщення з 1-3 жовтня 2005 року, в якому є його особисті речі. Іншого житла він не має. Мешкав тимчасово у батьків, сестри, знімав квартири. Він інвалід третьої групи за загальним захворюванням з 14 лютого 2006 року. Крім зазначеного спірного житлового приміщення в нього більше ніякого житлового приміщення нема, він не може придбати нову квартиру з причини тяжкого матеріального становища, змушений знімати житлові приміщення, почувати незручності з цього приводу.

Відносини між сторонами неприязні, але з дітьми в нього нормальні стосунки. Всі особисті речі, предмети першої необхідності, кухонні приналежності залишилися в спірному житловому приміщенні. Він вважає, що порушено всі його права.

Позивач просить вселити його в квартиру, зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та розділити квартиру, виділити йому в користування кімнату площею 11,8 кв.м, де він буде проживати разом із сином, а відповідачці виділити іншу кімнату. Встановити порядок користування квартирою, а службові приміщення залишити у спільному користуванні.

Зустрічний позов ОСОБА_2., ОСОБА_3 про розділ квартири, за яким йому сплачується ј частка вартості спірного житла в розмірі 9085 грн. 70 коп. він не визнає, з мотивів, викладених в його позові.

Відповідачка ОСОБА_2позовОСОБА_1 про його вселення в спірну квартиру, визначення порядку користування житловим помешканням, за яким позивачу виділяється житлова кімната площею 11,8 кв. м., а також визначення порядку користування санітарно-побутовими приміщеннями в квартирі вона не визнає посилаючись на те, що під час шлюбу з відповідачем вони придбали спірну двокімнатну квартиру шляхом приватизації цієї квартири на чотирьох осіб - на неї, позивача та двох дітей.

  П”ять років позивач мешкав у м. Вінниця, створив іншу сім”ю, додому приїздив один раз на місяць в основному до своїх батьків, вихованням дітей не займався, відносиини між ними склалися неприязнені, позивач її ображав при дітях, діти бачили всі їх сварки, позивач заподіював їй тілесні ушкодження, з цього приводу вона зверталася до міліції. Позивач став вивозити сумісні речі з квартири і вона поміняла замки на вхідних дверях у грудні 2005 року. Дільничий інспектор міліції їй запропонував пустити позивача до квартири, щоб він забрав свої речі, вона пустила позивача до квартир і він забрав всі свої речі. Позивач не займається вихованням та утриманням дітей, він створив іншу сім”ю. Вона виховує та утримує дітей сама, плате за комунальні послуги. Діти не бажають мешкати разом з позивачем. Між ними виникли неприязнені відносини, вони разом не зможуть мешкати в одній квартирі.

ОСОБА_2підтвердила, що в квітні 2005 року, після розірвання шлюбу позивач залишив квартиру і став проживати окремо, фактично утворивши нову сім'ю, вона ж разом з дітьми синами ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4 залишилась мешкати у спірному житлі.

Між нею, та синами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з одного боку, та позивачемОСОБА_1 з другого боку, склались вкрай негативні напружені стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання в одній квартирі. Позивач вчиняв в сім'ї постійні скандали, ображав її в присутності дітей, негідно відносився до своїх синів, особливо психічно страждає від скандалів, їх неповнолітній син ОСОБА_4 Їх сумісне проживання в спірній квартирі не відповідає інтересам як її та так і їх дітей. Вона не може представити собі їх сумісне мешкання, бо ОСОБА_1 конфліктував з любого приводу, як зі мною, так і з дітьми.

ОСОБА_2підтримує свій зустрічний позов і просить його задовольнити. В позовних вимогахОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі, вона згодна сплатити за квартиру позивачу вартість його частини у розмірі 9085грв.70коп., згідно проведеної експертизи.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання 3 жовтня 2007 року не з”явився, надав заяву про розгляд цивільної справи в його відсутність, позовні вимогиОСОБА_1 не визнає, просить розглянути в його відсутність.

Вислухавши думку позивача, відповідачки, третіх осіб, які не заперечували проти розгляду справи в відсутність співвідповідача ОСОБА_3 та керуючись правилами статі 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в відсутність ОСОБА_3 по матеріалам, які є в наявності в справі, направивши по місцю мешкання співвідповідача копію рішення суда для відома.

Представник Органу опіки та піклування ОСОБА_7, яка діє за дорученням, суду пояснила, що вона виступає в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 Вважає, що в позовіОСОБА_1 необхідно відмовити, бо з розмов з неповнолітнім ОСОБА_4, вона з”ясувала, що він налаштований проти батька. Відносин між ними нема. Хлопчик не має бажання мешкати разом з батьком і спілкуватися разом з ним. В позові необхідно відмовити про вселення батька в квартиру, з мотивів неможливості сумісного співмешкання позивача та відповідачів в одній квартирі. Саме вселенняОСОБА_1 в квартиру на підставі вимог, викладених ним у судовому засіданні не відповідає інтересам неповнолітньогоОСОБА_4, його нормального розвитку, вихованню та зберіганню психічного здоров'я.

Представник КП “ДСЕЗ” ОСОБА_8, яка діє за дорученням, суду пояснила, що вона як представник житлово-комунальної організації зацікавлена, щоб в будинку був порядок, щоб було сплачено необхідні платежі і не було заборгованості. ПозовОСОБА_1 не визнає, в неї є відомості як мешканки цього будинку, що тривалий період часуОСОБА_1 не мешкає. По спірній квартирі була заборгованість, яку сплатила ОСОБА_2 В разі розподілу особистого рахунку на квартиру за рішенням суду, можлива сплата комунальних платежів окремо по двум особистим рахункам, які належать одній квартирі.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачів, проаналізувавши у сукупності надані сторонами докази, та матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення в квартиру, та визначення порядку користування житловими помешканнями слід задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2., ОСОБА_3 про подiл житлового помешкання, залишити без задоволення.

 Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

 Розглядаючи спір витікаючий з позову ОСОБА_1 про його вселення в житлове помешкання, та визначення порядку користування житловими помешканнями, ОСОБА_2 про поділ житлового приміщення, суд приходить до висновку про те, що правовідносини які склались між сторонами підлягають урегулюванню із застосуванням норм статей житлового законодавства, Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28 березня 1986 року по 2 червня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох синів - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

За час перебування в шлюбіОСОБА_1 отримав за місцем своєї роботи двокімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_1, яка була приватизована, і в силу ст.65 ЖК України особи, що вселилися в житлове приміщення як члени родини наймача, здобувають рівне з іншими членами родини право користування житловим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем і проживаючими з ним членами його родини не було іншої угоди про порядок користування житловим приміщенням.

Згідно свідоцтву про право приватної власності спірна двохкімнатна квартираАДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власностіОСОБА_1 13,0 кв.м., ОСОБА_213 кв.м., ОСОБА_3 12,9 кв.м.; та ОСОБА_4 12,9 кв.м.

Відповідно до ст. 155 ЖК України, житловий будинок (квартира) що є у приватній власності громадян не може бути в них вилучена, власника не може бути позбавлено право користування житловим будинком (квартирою) крім випадків встановлених законодавством України.

 За правилами ст. 357 ч.1 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Житлова площа розмірами 13 кв.м. що до загальної площі спірної квартири відповідає ј частці спірного житла і ця частка за законом належить позивачу ОСОБА_1

 Згідно до ст. 358 ч.1 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При цьому частинами 2, 3 ст.358 ЦК України передбачено, що співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.  

Сторони не заперечують той факт, що усі вони прописані в спірному житловому приміщенні, де проживали як члени родини, господарювали і про порядок користування житловим приміщенням не було ніяких угод.

У судовому засіданні оглянута цивільна справа № 2-535/2007 про розірвання шлюбу міжОСОБА_1 та ОСОБА_2., з якої вбачається, що на момент розлученняОСОБА_1 проживав у спірній квартирі. У родині склалися напружені відносини через різницю і несумісність характерів. Також як слідує з пояснення сторін, між позивачем та відповідачами на протязі тривалого часу склались вкрай негативні напружені стосунки, які з пояснень відповідачки ОСОБА_2унеможливлюють їх спільне проживання в одній квартирі. ОСОБА_2замінила замки, цією дією підтвердила факт того, що вона протиправно не допустилаОСОБА_1 користуватися житловою площею. Також пояснення ОСОБА_2., що у позивача склалась інша сім”я і він тому не мешкає в м. Добропілля, спростовуються поясненнями учасників судового розгляду і матеріалами цивільної справи.

 У силу ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ними зберігається житлове приміщення в протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його родини були відсутні з поважних причинах понад шість місяців, цей термін за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а у випадку суперечки - судом.

Поясненнями учасників процесу судом було встановлено, немешканняОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні викликано поважними причинами, тому що як пояснила сама ОСОБА_2замінила замки на вхідних дверях спірного житлового приміщення не давши при цьому віж них ключівОСОБА_1

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 380/22 від 10 квітня 2006 р. провести розділ квартири АДРЕСА_1 на Ѕ,1/3,1/4 ізольованих частин, придатних для проживання згідно державних будівельних норм не передбачається можливим. Загальна риночна вартість цієї квартири на момент проведення експертизи складає 36203 грн.

ОСОБА_1 у спірному житлі має частку, яка становить 13 кв.м., або ј частину спірного житла і її вартість складає у розмірі 9085 грн.70 коп., але він не згоден з вимогами відповідачки про розподіл житлового приміщення, і отримання частки в грошовому вимірі, і також як вбачається відповідно до висновку з акту огляду МСЕК № 014197 від 14 лютого 2006 рокуОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи, черговий переогляд 14 лютого 2008 року, тому матеріальний стан у позивача недостатній для придбання за умови отримання грошового відшкодування в спільній власності в вигляді квартири, окремої квартири. Отримання грошової частки можливо тільки за умови згоди позивачаОСОБА_1

Відповідно до частини 4 ст.71 Сімейного Кодексу України присудження одному з чоловіка і жінки грошової компенсації замість його частки в праві загальної спільної власності майна, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише з його згоди, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України. ВідОСОБА_1 не отримано згоди на одержання грошової компенсації, крім цього ОСОБА_2 не надала переконливих доказів відповідно до яких можливо було б позбавитиОСОБА_1 права власності на частину житлового приміщення з виплатою йому за нього грошової компенсації.

У зв'язку з тим, що виділенні в натурі частини спірного житлового приміщення, що є загальною приватною власністю неможливо, визначається по заявленому про це позовові порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого житлового приміщення. У цьому випадку окремі підсобні приміщення (кухня, коридор і т.п.) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників загальної приватної власності. Порядок користування житловим будинком може бути встановлений також і між учасниками загальної спільної власності.

З обліком викладеного, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню і навпроти зустрічні позовні вимоги відповідачки не знайшли свого підтвердження і у зв'язку з цим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,209 ЦПК України, на підставі ст.ст. 65,71 ЖК України, ст.ст. 383,386,392 ЦК України, ст. 41 Конституції України суд -

В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особа орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 Комунальне підприємство “Добропільська служба єдиного замовника” про вселення в житлове помешкання, зобов”язання не перешкоджати проживати в жилому приміщенні та визначення порядку користування жилим приміщенням, задовольнити.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3 орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, Комунальне підприємство “Добропільська служба єдиного замовника” про подiл житлового помешкання, відмовити.

Вселити ОСОБА_1 в житлове приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, надавши для проживання окрему кімнату розміром 11,08 кв.м,   коридор, кухню і санітарно-технічний вузол, залишити в загальній власності і користуванні.

ПовернутиОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 9085 (дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 70 коп., внесену нею на депозитний рахунок Управління державної судової адміністрації в Донецькій області поточний рахунок НОМЕР_1 в УГК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26288796.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, що може бути подана протягом 10 днів, починаючи з наступного дня після винесення рішення в повному обсязі.

Надруковано в одному екземплярі в дорадчій кімнаті.

Головуючий суддя С.О.Діденко