Постанова № 38395704, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/646/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у позивача були всі законні підстави вимагати від відповідача пояснень щодо підстав проведення перевірки та, встановивши їх відсутність, не допускати останнього до перевірки, як такої, що суперечить законодавству України та є незаконною.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі направлення від 04 жовтня 2013 року № 1663/14/1480 вживалися заходи з метою перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів гіпермаркету «Велмарт» в ТВК «Дафі» ТОВ «Фудмаркет» (код за ЄДРПОУ 36387233, м. Київ, Залізничне шосе, 57), що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Зоряний, 1-а.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 07 жовтня 2013 року № 002672, за змістом якого позивачем не було допущено до перевірки службових осіб відповідача, контрольного журналу для реєстрації вказаної перевірки підприємством надано не було.

На підставі вищевказаного 10 січня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області прийнято постанову № 1, якою на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізують політику у сфері контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, до ТОВ «Фудмаркет» застосовано штраф у розмірі 1045167,91 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

За змістом статтей 19 - 21 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється прокуратурою, зокрема, шляхом проведення перевірок. Порядок проведення перевірок встановлено статтею 21 Закону.

Однак, відповідно до матеріалів справи перевірка законодавства про захист прав споживачів у позивача була ініційована не прокуратурою і не на підставі постанови від 13.08.13 року прокуратури Бабушкінського району М.Дніпропетровська (даною постановою для проведення перевірки були залучені інші органи державної влади - ДМУ ГУ ДСЕС України у Дніпропетровській області та ГУ ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, а відповідач даною постановою до проведення перевірки не залучався), а на підставі вимоги від 13.08.2013 року № 1059вих13 прокуратури Бабушкінського району М.Дніпропетровська (а.с.34).

Крім того, з супровідного листа від 15.08.2013 року № 07/1/1-413вих13 прокуратури Бабушкінського району М.Дніпропетровська (а.с.35) вбачається, що вимога прокурора про проведення перевірки відповідачем направлена останньому для проведення спільної перевірки додержання вимог чинного законодавства TOB «Фудмаркет» із вказівкою порядок та строки проведення перевірки узгодити з прокурором Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

За змістом зазначеної вимоги прокуратури не вказується про порушення позивачем як суб'єктом господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів, оскільки дана вимога не містить інформації про будь-яке правопорушення, вчинене позивачем.

Перевірка 07.10.2013 року відповідачем проводилась у складі двох його працівників, у відсутність працівників прокуратури. Відповідно, постанова від 13.08.2013 року прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська працівникам позивача не надавалась.

Тобто, перевірка не проводилась спільно з прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська, підставою для проведення перевірки не була постанова від 13 серпня 2013 року прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

Таким чином, в даному випадку здійснення заходів прокурорського нагляду не відбувалось.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у Інформаційному листі від 11.09.2013 року 1237/12/13-13.

Крім цього, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11 грудня 2012 року у справі № К/9991/69291/11 зазначено, що проведення позапланової перевірки поза межами прокурорського нагляду є порушенням порядку її проведення.

Згідно із ч. 1 ст.6 Закону про державний нагляд підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних;._ос|б про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави вважати, що для проведення позапланової перевірки відповідачем необхідні підстави, передбачені Законом про державний нагляд, перелік яких чітко визначений.

Отже, направлена відповідачеві вимога прокуратури про виділення спеціалістів для проведення спільної перевірки не могла бути підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки.

Положення пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз, положення статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не підміняють та не розширюють перелік підстав проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Відповідач не довів наявность будь-якої з обставин, з якими закон чи міжнародний договір пов'язують наявність підстав для проведення ним позапланової перевірки.

Аналогічних висновки зазначені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2013 року у справі № К/800/34227/13 та у постанові від 23 серпня 2012 року у справі № К-42301/10.

При цьому, колегією суддів було встановлено, що всупереч зазначеним вимогам закону відповідач з підставою (а такою, як стверджує відповідач, була вищезгадана вимога прокуратури) проведення позапланової перевірки позивача не ознайомив і не надав йому копії відповідного документа, а лише усно повідомив про його наявність.

Згідно із абз. 3-5 ст. 10 Закону про державний нагляд суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 7 Закону про державний нагляд у направленні на проведення перевірки зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Однак, колегією суддів встановлено, що у направленні № 1663/14/1480 від 04.10.2013 року відсутні відомості про предмет здійснення заходу та інформацію про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Отже, вказана обставина свідчить про законність недопуску відповідача до перевірки та протиправність його рішення, що є предметом оскарження.

Крім того, абз. 8 ч. 1 ст. 67 Закону про державний нагляд під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю), чого у вказаному вище направленні не було зазначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаного колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для його задоволення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 1 від 10 січня 2014 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.