Рішення № 38394903, 22.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/1550/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/820/14 Головуючий у 1-й інстанції Литвин М. М.

Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Карнауха П.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Семенівської районної державної адміністрації про визнання недійсною заяви, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсними рішень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 та Семенівської райдержадміністрації.

В обґрунтування позову зазначала, що 28 жовтня 2010 року відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. До складу спадщини входила, зокрема, земельна частка (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка.

В подальшому ОСОБА_1 оформила технічну документацію на вказану землю, здійснила її державну реєстрацію та отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Позивачка зазначала, що за життя ОСОБА_4 склав на її користь та на користь її брата заповіт щодо усього належного йому майна. При цьому вона прийняла спадщину шляхом фактичного управління спадковим майном, а тому просила визнати за нею право власності на конкретну вже сформовану земельну ділянку.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Семенівської районної державної адміністрації про визнання недійсною заяви, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсними рішень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю.

Визнано недійсною адресовану Семенівській державній нотаріальній конторі заяву гр. ОСОБА_3 від 28.10.2010 року, підпис у якій засвідчено 28.10.2010 року секретарем Устимівської сільської ради (реєстровий номер 270).

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.10.2010 року (у реєстрі № 2266, спадкова справа № 429/2010, бланк ВРВ № 622949), яке державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори видано гр. ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 (1948 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1) право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах та належала гр. ОСОБА_4 згідно виданого Семенівською районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0023789.

Визнано недійсними розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області № 694 від 07.12.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення державного акту та технічної документації із землеустрою ОСОБА_1» та № 727 від 04.09.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Устимівської сільської ради» в частинах, які стосуються надання відповідних прав саме гр. ОСОБА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.07.2013 року з індексним номером 6314391 (бланк серії САК № 019117) на ім'я гр. ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 3,8645 га із кадастровим номером 5324588000000010580, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 05 березня 2014 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 419,34 грн. судових витрат.

Стягнуто з Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_3 419,34 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Вказує, що районний суд не зазначив, які дії позивача по справі свідчать про прийняття нею спадщини шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

Безпідставним називає визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1, оскільки воно видано на підставі належних документів та з дотриманням чинного законодавства.

Вважає, що рішення в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку суперечить рішенню в частині скасування розпорядження голови Семенівської райдержадміністрації змінити щодо затвердження технічної документації на вказану ділянку.

Також посилається на помилковість висновків місцевого суду щодо одночасного визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) та конкретну виділену ділянку.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім.. Шевченка розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Належне спадкодавцю право посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0023789, виданим Семенівською районною державною адміністрацією.

Встановлено, що 28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 - мати позивачки, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Трембач Н.В., зареєстроване в реєстрі за №2266, згідно якого вона є спадкоємцем зазначеного паю.

Цьому передували заяви позивачки та її брата щодо відмови від прийняття спадщини на користь матері від 28 жовтня 2010 року, посвідчені секретарем Устимівської сільської ради Семенівського району, зареєстровані в реєстрі за реєстровими №№269,270.

04 листопада 2010 року головою Семенівської районної державної адміністрації до сертифікату ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0023789 внесено відомості про перехід відповідного права до ОСОБА_1

Згідно розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації № 694 від 07 грудня 2011 року матері позивачки надано дозвіл на виготовлення державного акту та технічної документації із землеустрою взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0023789.

Розпорядженням голови адміністрації № 727 від 04 вересня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою, посвідчено право власності громадян, зокрема і ОСОБА_1, на земельні ділянки на території Устиміської сільської ради державними актами на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та проведено їх державну реєстрацію.

На підставі вказаного розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації на вказаний вище об'єкт - земельну ділянку (адреса: АДРЕСА_2, кадастровий номер 5324588000000010580, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 3, 8645 га) на ім'я ОСОБА_1 реєстраційною службою, яка діє у структурі Семенівського РУЮ Полтавської області, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року з індексним номером 6314391 (бланк серії САК № 019117).

Разом із тим, за життя ОСОБА_4 залишив заповіт, посвідчений секретарем Устимівської сільської ради 19 жовтня 2001 року, зареєстрований у реєстрі за № 88, згідно якого все майно, де б воно не знаходилось і з чого воно не складалось би, і взагалі все те, на що він матиме право за законом на день своєї смерті, заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у рівних долях.

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася до 01 січня 2004 року, то суд першої інстанції при вирішенні справи обґрунтовано керувався правилами Цивільного Кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Дії, що свідчать про прийняття спадщини визначені ст. 549 ЦК УРСР, відповідно до якої, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до положень п. 113 чинної на той Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Згідно довідки виконкому Устимівської сільської ради від 15 жовтня 2013 року № 452 з 1998 року по 2002 рік позивач була зареєстрована і проживала у АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_4

Також протягом шести місяців з дня відкриття спадщини позивач від неї не відмовлялась, тобто не реалізовувала право, передбачене ст. 553 ЦК УРСР.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом на момент відкриття спадщини, проживала разом із спадкодавцем та прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, висновок місцевого суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я ОСОБА_1, є законним та обґрунтованим.

Крім того, у зв'язку з тим, що розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації № 694 від 07.12.2011 року «Про надання дозволу на виготовлення державного акту та технічної документації із землеустрою ОСОБА_1» та № 727 від 04.09.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Устимівської сільської ради» в частинах, які стосуються надання відповідних прав саме ОСОБА_1, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2013 року на ім'я ОСОБА_1 були внесені та видані на підставі свідоцтва, яке є незаконним та підлягає визнанню недійсним, районний суд підставно визнав їх також недійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності вказаних висновків є неспроможними.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із висновком районного суду про визнання недійсною заяви ОСОБА_3 від 28 жовтня 2010 року про згоду на оформлення матір'ю спадщини після батька. Колегія суддів не вбачає порушень прав позивачки у зв'язку із вказаною заявою. Вона вчинена понад шестимісячний строк після відкриття спадщини, а тому не може бути розцінена як відмова від спадщини. Крім того, воля позивачки на написання вказаної заяви була вільною, протилежне доказами не підтверджено.

Крім того, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З урахуванням вказаної норми, суд першої інстанції безпідставно визнав за ОСОБА_3Д право власності на земельну ділянку площею 3,8645 га за кадастровим номером 5324588000000010580, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки вказаний об'єкт нерухомості не був власністю її батька.

Також колегія суддів приходить до переконання, що позивачці для оформлення спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 належить звертатися до органів нотаріату. Після визнання недійсними низки вказаних вище документів право позивачки не є порушеним та відповідна вимога є передчасною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення районного суду в частині визнання недійсною адресованої Семенівської державній нотаріальній конторі заяви ОСОБА_3, визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за заповітом права на земельну частку (пай) та права власності на земельну ділянку з ухваленням нового рішення по суті вказаних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2014 року в частині визнання недійсною адресованої Семенівській державній нотаріальній конторі заяви ОСОБА_3 від 28.10.2010 року, визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах та належала гр. ОСОБА_4 згідно виданого Семенівською районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0023789, визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 3,8645 га із кадастровим номером 5324588000000010580, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

В іншій чатині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ П.М. Карнаух

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.М. Карнаух