Ухвала суду № 38394738, 24.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/7127/13-ц

Провадження № 22-ц/779/839/2014

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Мигович О.М.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Фединяка І.Д.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про обмеження виїзду за межі України стосовно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Калуського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Волощук В.М. про обмеження виїзду за межі України стосовно ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник стягувача ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 55 930 грн., 3% річних в сумі 1 972,17 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили, видано виконавчий лист. Судом не враховано, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням. Судом не зазначено, на підставі чого він прийшов до висновку про недоведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, оскільки ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем декілька разів здійснено вихід за місцем проживання боржника, що підтверджується актами. Жодного майна, на яке може бути звернено стягнення у ОСОБА_4 немає, він жодного разу не прибув до державного виконавця за його викликом, періодично виїжджає за кордон, отже ухиляється від виконання рішення суду щодо повернення ОСОБА_5 грошових коштів. Суд не врахував, що жодних доказів щодо вжиття заходів для погашення заборгованості за виконавчим провадженням ОСОБА_4 не надав. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою подання державного виконавця відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Волощука В.М. задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник стягувача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив. Від начальника відділу ДВС Калуського МРУЮ надійшла заява про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про обмеження виїзду за межі України стосовно ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не надано доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Установлено, що заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 55 930 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 1 972,17 грн., 582,24 грн. судових витрат.

20 травня 2013 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 0908/5254/2012 від 26.12.2012 року по виконанню зазначеного судового рішення.

20 грудня 2013 року державний виконавець відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції звернувся з поданням про обмеження виїзду за межі України ОСОБА_4, так як від виконання рішення суду боржник ухиляється, у добровільному порядку борг не погашає, до відділу державної виконавчої служби не з'являється, за місце проживання відсутній, однак здійснює перетин кордону в приватно-комерційних цілях, чим ухиляється від виконання судового рішення.

В матеріалах справи містяться відповідні документи на підтвердження доводів, викладених у поданні державного виконавця.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

При цьому, одним із способів ухилення від виконання своїх зобов'язань є виїзд боржника за межі України, в тому числі на постійне місце проживання.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів державного виконавця від 05.11.2013 року та 28.11.2013 року, заяви ОСОБА_4 (а. с. 50) та пояснень його представника в засіданні апеляційного суду, боржник виїхав з місця проживання за кордон.

Таким чином, ОСОБА_4 свідомо вчинив дії, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього були всі реальні можливості і цьому не заважали будь-які об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), тобто ухилився від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції зазначених вимог закону та обставин справи не врахував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про задоволення подання державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року скасувати.

Подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Волощук В.М. задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання заочного рішення Калуського міськрайонного суду від 23 листопада 2012 року про стягнення на користь ОСОБА_5 боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Фединяк В.Д.