Постанова № 38394030, 24.04.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/219/14-пГоловуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 33/789/48/14 Доповідач - Демченко О.В.Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Демченко О.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Гусятинського районного суду від 25 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Як встановив суддя, ОСОБА_1 19 січня 2014 року о 18 год. 30 хв. в с. Постолівка керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного освідчення у встановленому порядку категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову судді, а справу направити на новий судовий розгляд за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що автомобілем керувала його дружина, а він вже після зупинки автомобіля перемістився на місце водія. Факт керування автомобілем його дружиною доводиться поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а покази понятих вважає неправдивими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що не може бути доказом його вини висновок почеркознавчої експертизи, оскільки вона стосується лише протоколу про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо нього складався не 19.01.2014 року, що стверджується відеозаписом. Крім того, судом не взято до уваги та обставина, що при складанні протоколу працівниками міліції був порушений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали про адміністративне правопорушення. При оцінці доказів суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії АА №129781 від 19 січня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 від підпису, дачі пояснень та отримання копії протоколу відмовся в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Даний протокол складений у відповідності до вимог ст.256 КУпАП, із зазначенням всіх обставин, необхідних для вирішення справи, у присутності понятих і сумніву не викликає та іншими доказами не спростований.

Як вбачається з показань допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони чітко стверджували, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1, складався в їх присутності саме 19 січня 2014 року та вони особисто його підписували, тому вважаю твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що протокол складався не 19 січня 2014 року є необґрунтованим.

Вважаю, що судом вірно оцінено покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визнані неправдивими, оскільки вони є зацікавленими особами по справі та їх покази повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому дані доводи апелянта є також необґрунтованими.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, коли працівники міліції підійшли до автомобіля та вели розмову з її чоловіком, який сидів на водійському місці, про пред'явлення документів, то вона вийшла із автомобіля і пішла на автостоянку. Та обставина, що вона не спростовувала їх твердження, як водій, також свідчить про те, що не вона керувала автомобілем, а ОСОБА_1

Безпідставними також є доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103.

Пунктами 6, 8 вказаного Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до проколу про адміністративне правопорушення він складений на ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням ним п.2.5 ПДР України, відповідно до якого: "водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин".

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від проходження медичного освідчення категорично відмовився, що стверджується показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які під час їх допиту в суді першої інстанції вказували, що інспектором було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 від проходження огляду та місці зупинки та від проходження огляду в лікарні відмовився, оскільки він не керував автомобілем (а.с.40-41).

Щодо адміністративного стягнення, то воно накладене на ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП, з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення та обставин справи, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду не вбачаю.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Гусятинського районного суду від 25 березня 2014 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко