Постанова № 38392930, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8094/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.11.2013 року №000542210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1707319,00 грн., з яких 1365855,00 грн. - за основним платежем та 341464,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 24286,00 грн. за основним платежем та 6072,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в решті позову відмовив.

В апеляційній скарзі позивача з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняття нової постанови про скасування спірного повідомлення-рішення в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту ДПІ від 31.10.2013 року №2381/15-53-22-1/34507118 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року (надалі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, порушення норм податкового законодавства, які вплинули на спірне повідомлення-рішення, полягають у наступному:

- завищення валових витрат на суму 15748,00 грн. за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року;

- завищення валових витрат на суму 6485323,00 грн. за період після 01.04.2011 року.

Про порушення позивачем правил формування валового доходу в акті перевірки не зазначено.

За змістом п.3.1.1 акту перевірки сума завищення валових витрат за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року в розмірі 15748,00 грн. складається з наступних сум:

- 10500,00 грн. - сума невідповідності показника рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток - «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за 4 кв. 2010 року даним бухгалтерського обліку стосовно операцій з оренди офісного приміщення, зберігання виробленої продукції та матеріалів, інших послуг;

- 3600,00 грн. - сума невідповідності показника рядка 04.3 Декларації з податку на прибуток - «витрати на оплату праці» за 4 кв. 2010 року даним бухгалтерського обліку;

- 1388,00 грн. - сума невідповідності показника рядка 04.4 Декларації з податку на прибуток - «витрати на оплату праці» за 4 кв. 2010 року даним бухгалтерського обліку;

- 260,00 грн. - сума невідповідності показника рядка 04.13 Декларації з податку на прибуток - «інші витрати» за 4 кв. 2010 року даним бухгалтерського обліку стосовно операцій з придбання послуг банку з розрахунково-касового обслуговування;

За змістом п.3.2.2 акту перевірки сума завищення валових витрат за період з після 01.04.2011р. в розмірі 6485323,00 грн. складається з наступних сум:

- 6405006,00 грн. - сума сплачених заохочень (премій) у березні, червні та вересні 2012 року семи працівникам адміністративного апарату позивача, зв'язок якої із господарською діяльністю позивача не підтверджений первинними документами;

- 80323,00 грн. - витрати на оренду автомобіля, зв'язок яких із господарською діяльністю позивача не підтверджений первинними документами;

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився із висновками акту перевірки щодо завищення витрат по оренді автомобіля на суму 80323,00 грн., та визнав правомірними висновки акту перевірки щодо завищення витрат на суму 15748,00 грн., яка не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача, та на суму 6405006,00 грн., яка була сплачена працівникам адміністративного апарату позивача у вигляді премій.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат по оренді автомобіля на суму 80323,00 грн., та не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно завищення позивачем валових витрат на суму 15748,00 грн. та на суму 6405006,00 грн..

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Одеселектропастранс ЛТД» укладений договір оренди автомобіля «Меседес-Бенс S500CGI 4M Long». Виконання цього договору оформлювалось долученими до справи актами прийому-передачі виконаних послуг по договору оренди. Вказаний автомобіль використовувався директором підприємства для поїздок по місту Одеси, а також у м. Дніпропетровськ, де підприємство має основні виробничі потужності (договори оренди нерухомого майна, що належать до державної власності, укладені з РВ ФДМ України у Дніпропетровській обл.), що оформлювалось подорожніми листами.

Позиція ДПІ відносно витрат по оренді автомобіля на суму 80323,00 грн. полягає у тому, що у наданих підприємством путьових (подорожних) листах відсутня інформація щодо використання зазначеного автомобіля в господарській діяльності товариства, що унеможливлює підтвердження такими первинними документами зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що ці витрати правомірно включені позивачем до складу валових витрат, оскільки вони підтверджені договором оренди, путьовими листами, актами надання послуг, а також наявністю у позивача основних виробничих потужностей у місті Дніпропетровську, куди директором підприємства згідно путьових листів здійснювалися поїздки на вказаному автомобілі.

Аналіз наданих позивачем документів щодо оренди вказаного автомобіля підтверджує факт його використання у господарській діяльності позивача та свідчить про правомірність віднесення витрат на оренду цього автомобіля до складу валових витрат.

Таким чином, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат на суму 80323 грн. по оренді автомобіля колегія суддів вважає помилковим.

Стосовно суми 15748,00 грн. в акті перевірки зазначено, що на цю суму позивач зависив валові витрати 4 кварталу 2010 року, оскільки ця сума не відображена в бухгалтерському обліку позивача за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, тобто за 3 та 4 квартали 2010 року, і такі витрати в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств» не підтверджені відповідними первинними документами.

Як зазначив позивач, витрати на суму 15748,00 грн. фактично були понесені позивачем протягом 1 та 2 кварталу 2010 року, але помилково не були включені до декларацій з податку на прибуток за ці періоди, в зв'язку з чим позивач включив ці витрати до декларації за 4 квартал 2010 року, що передбачено пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України про оподатковування прибутку підприємств» та п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами те державними цільовими фондами» №2181-ІІІ.

Згідно з пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

В 4 кварталі 2010 року порядок виправлення платниками податків самостійно виявлених помилок в декларації з податку на прибуток був врегульований пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 (надалі - Закон №2181), а також розділом 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону №2181 платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Підпунктом "б" п.2.3 роз.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства передбачено, що «виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація».

В матеріалах справи (т.1 а.с.124-125) міститься копія декларації позивача з податку на прибуток за 4 кв. 2010 року, в якій сума 15748,00 грн. не знайшла свого відображення в рядку 05.2, однак була включена позивачем до рядку 04, з розбивкою по відповідних рядках 04.1, 04.3, 04.4 та 04.13.

Таким чином, при складанні декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2010 року позивачем не дотримано вимог Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства в тій частині, яка врегульовує механізм коригування показників валових витрат минулих податкових періодів.

В той же час, відображення позивачем спірної суми витрат не в тому рядку декларації є методологічною помилкою складання податкової звітності, яка не доводить самого факту завищення позивачем витрат на суму 15748,00 грн..

За змістом пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств», на порушення якого вказує ДПІ, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.6 вищевказаного Порядку дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Слід зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (надалі - Порядок №395) ДПІ під час проведення перевірки мало всі правові можливості для витребування від позивача первинних документів на підтвердження задекларованих в 4 кв. 2010 року витрат на суму 15748,00 грн., однак цим правом ДПІ не скористалась.

Представники позивача пояснили, що в акті перевірки безпідставно зазначено про відмову генерального директора та головного бухгалтера підприємства від надання письмових пояснень по цьому порушенню, оскільки ревізорами таки пояснення не вимагались, і документи щодо витрат на суму 15748,00 грн. не витребувались, а після ознайомлення з текстом акту перевірки до нього були надані письмові заперечення, в яких були надані пояснення щодо декларування у 4 кв. 2010 року витрат на суму 15748,00 грн., однак такі пояснень відповідачем не були перевірені

Колегія суддів вважає такі пояснення обґрунтованими, оскільки акт перевірки, в ході якого досліджувались операції позивача з 3 кварталу 2010 року, не містить посилань на витребування у позивача первинних документів стосовно понесених позивачем витрат на суму 15748,00 грн. в 1 та 2 кв. 2010 року.

Враховуючи, що перевірка охоплювала період з 3 кв. 2010 року по 2 кв. 2013 року, то витребування ревізорами у позивача документів щодо витрат, які понесені у 1 та 2 кв. 2010 року, але задекларовані у 4 кв. цього року, було необхідним з метою забезпечення повноти та об'єктивності проведення перевірки.

Згідно пп.2.3.2.2 Порядку №395 у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Такого акту стосовно відмови посадових осіб позивача надати документи по витратам на суму 15748,00 грн. не складалось.

ДПІ також не вжила заходів, направлених на перевірку письмових заперечень позивача від 05.11.2013 року №129 на акт перевірки, в яких позивач пояснив причину декларування у 4 кв. 2010 року витрат попередніх періодів на суму 15748,00 грн.. У відповіді ДПІ на такі заперечення від 13.11.2013 року (а.с.56-61) остання обмежилась лише перерахуванням норм права, не перевіривши, чи підтверджуються пояснення позивача щодо вказаних витрат.

На підтвердження понесених витрат на суму 15748,00 грн. позивач долучив до апеляційної скарги та додаткових пояснень до апеляційної скарги від 10.04.2014 року первинні документи понесення ним таких витрат в 1 та 2 кв. 2010 року, а також докази відображення цих витрат в регістрах бухгалтерського обліку.

Враховуючи надані позивачем підтвердження понесення витрат на суму 15748,00 грн. та встановлені судом обставини відображення цих витрат у декларації з податку на прибуток, колегія суддів вважає помилковими висновки акту перевірки про те, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств» ці витрати не підтверджені відповідними первинними документами.

Отже, висновок акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 3937,00 грн. внаслідок завищення валових витрат на суму 15748,00 грн. колегія суддів вважає неправомірним.

Оцінюючи правомірність висновків акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму сплачених заохочень (премій) у березні, червні та вересні 2012 року в розмірі 6405006,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказів генерального директора ТОВ «ТАТРА-ЮГ» Кердівари А.Д. «Про преміювання» від 01.03.2012 року №3, від 01.06.2012 року №12, від 03.09.2012 року №15, що були затверджені протоколами загальних зборів учасників товариства, у березні, червні та вересні 2012 року були нараховані та виплачені премії семи працівникам адміністративного апарату Товариства на загальну суму 6405000,00 грн..

Ці виплати за даними бухгалтерського обліку позивача включено до складу адміністративних витрат.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, зміст яких би свідчив про зв'язок даних заохочень з господарською діяльністю підприємства (стор. 21 акту перевірки).

Погоджуючись з висновками акту перевірки про завищення витрат на суму виплачених премій в розмірі 6405000,00 грн., суд першої інстанції також вказав про відсутність підстав для виплат премій у таких значних розмірах, оскільки вони явно не відповідають трудовому внеску працівників, яким вони виплачувались.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що внаслідок роботи вказаних семи працівників адміністративного апарату підприємство у 2012 році отримало дохід у розмірі 10040907,00 грн., пославшись на те, що фінансовий результат роботи Товариства залежить від можливостей Державного бюджету щодо закупівлі трамвайних вагонів, і за даними фінансової звітності позивача підприємство за 2011 рік отримало чистих збитків на суму 62 тис. грн., і в 1 кварталі 2013 року підприємство не отримало прибутку.

З такою позицією податкового органу та суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Згідно із ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пп.2.3 Розділу 2 Положення про преміювання працівників товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» від 18.01.2011 року, схваленого на зборах трудового колективу Товариства, премія за виконання кількісних та якісних показників нараховується та виплачується за умови, якщо: працівник добросовісно виконував свої посадові (функціональні ) обов'язки, обумовлені у трудовому договорі та (або) посадовій інструкції; при відсутності рекламацій за час використання продукції, за відсутності дисциплінарних стягнень, якщо не зірвані графіки виробництва; окремо для адміністративного персоналу - за своєчасне виготовлення та відвантаження продукції.

Пунктом 3.1 цього Положення, який визначає порядок виплати інших видів премій (виплат, надбавок) також передбачено, що преміювання здійснюється за виконання особливо важливих завдань та доручень за наказом генерального директора підприємства; у вигляді виплати винагороди по результатам роботи за звітний період в залежності від вкладу працівника та якості роботи на підставі наказу генерального директора підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, преміювання семи працівників адміністративного апарату Товариства здійснювалось на підставі відповідних наказів, виданих Генеральним директором Товариства відповідно до Положення про преміювання працівників ТОВ «ТАТРА-ЮГ», та затверджених загальними зборами учасників Товариства (т.1 а.с.94-99)

Вказані накази про виплату премій є підставою для нарахування, а відомості по виплаті грошей (т.1 а.с.100-112) є, відповідно, розрахунковими документами, що підтверджують фактичну виплату таких премій.

Вказані документи в своїй сукупності підтверджують здійснення позивачем витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку в розумінні п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що ні Положення про преміювання працівників товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ», ні положення чинного законодавства України не визначають мінімальні та максимальні розмірі премій, а також не ставлять виплату премій працівникам в залежність від позитивного фінансового результату, отриманого позивачем від операційної діяльності.

В той же час, виплата спірних сум премій відбувалась у березні, червні та вересні 2012 року, а згідно показників фінансової звітності Товариства за вказані періоди підприємство мало позитивний фінансовий результат та необхідні кошти для виплати премій працівникам адміністративного апарату у вказаних розмірах.

Слід також зазначити, що виплачені позивачем у березні, червні та вересні 2012 року премії на загальну суму 6405000,00 грн. стали окремим об'єктом оподаткування при їх виплаті. На суму виплачених премій позивачем були нараховані та сплачені до Державного бюджету - податок на доходи фізичних осіб (найманих працівників) в розмірі 1082621,13 грн., а до Пенсійного Фонду - єдиний соціальний внесок на суму 148140,24 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як неправомірне в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ слід відмовити.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви (т.1 а.с.10) та апеляційної скарги (т.1 а.с.198) дорівнює 2752,80 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18 листопада 2013 року №000542210 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1707319,00 грн., з яких 1365855,00 грн. - за основним платежем та 341464,00 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТРА-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34507118) понесені судові витрати в сумі 2752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) гривні 80 коп..

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик