Постанова № 38392848, 15.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2014 року 13:04 № 826/3678/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпровизнання протиправним та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/400160/2 від 25.09.2013 р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мазур І.О.;

від відповідача: Гривнак А.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості 25.09.2013 р. № 100270000/2013/400160/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо наявності неповноти даних та розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, винесено незаконне рішення про коригування митної вартості товару.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без достатніх підстав, а, отже, є необґрунтованим. Митна вартість товару повинна бути визнана відповідно до першого методу, а дії відповідача щодо коригування митної вартості товару є протиправними та такими, що призвели до переплати позивачем податків та зборів на суму 6 216, 31 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що після проведення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що первинні документи, надані декларантом містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною) деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

01 серпня 2013 р. між ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» (Покупець) та Компанія «Marma Polskie Folie Sp.z.o.o.», укладено зовнішньоекономічний контракт № 01/2013, за умовами якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує продукцію будівельного призначення.

23.09.2013 p. TOB «Імпекс Дістрібьюшн», з метою декларування ввезеного в митному режимі імпорту товару - «Мембрана у вигляді нетканого матеріалу з просочених поліпропіленових волокон без покриття, в рулонах розміром 1,5 м х 50 м, поверхнева щільність 115 г/м2: мембрана «IZODACH CLASSIC 115 g 1,5x50 UV (В)»-6750 м2-90 рул. Вітроізоляційна мембрана «Izovin» в рулонах розміром 1,5x50 м, виготовлено з синтетичного нетканого волокна, без покриття поверхнева щільність 95 г/м2 -6750 м2 -90 рул.; Використовується при облаштуванні дахів та фасадів будинків. Виробник - «Marma Polskie Folie Sp.z.o.o», Торгова марка «Manna», Країна виробництва: PL, вага нетто - 1383 кг подало вантажну митну декларацію №100270000.2013.229514 в якій загальна митна вартість товару визначена в сумі 34 364,96 грн.

Київською регіональною митницею було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товару (Картка відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/20776).

Київською міжрегіональною митницею розглянуто лист ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» від 10.12.2013 року №10/12-13 про визнання митної вартості з врахуванням додатково поданих документів та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013 №1002700000/2013/400160/2, та надано відповідь, викладену в листі від 17.12.2013 року вих. № 14.1/4-26/9382, в якому зазначено, що надані додаткові документи прийняті до уваги митницею, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи вищенаведене Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості від 25.09.2013 №100270000/2013/400160/2.

Передумовою для відмови у митному оформленні оцінюваного товару стала наявність розбіжностей та неповнота даних у заявлених до митного оформлення документах, а також рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013 року № 100270000/2013/400160/2-коригування митної вартості товару №1.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про його скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як встановлено судом, позивачем до митного оформлення товару було подано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товару № 100/2013/0003154 від 31.05.2013 р.;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 000900 від 19.09.2013 р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 19.09.2013 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) № 3/05/2013/FEKSE/000014 від 19.09.2013 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 19.09.2013 р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01/2013 від 01.08.2013 р.;

- договір про перевезення № 16 від 02.09.2013 р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 38760467 від 15.08.2013 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 19.09.2013 р.;

- сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AG0257400 від 19.09.2013 р.;

- копія митної декларації відправлення 13PL402010E0173234 від 19.09.2013 р.;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000.2013.229514 від 23.09.2013 р.

Натомість, рішенням від 25.09.2013 р. № 100270000/2013/400160/2 відповідачем митну вартість товару скориговано, загальна сума митного оформлення товару склала 5485,39 Євро або 59 072,03 грн.

Митним органом було запропоновано надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні і кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.

Натомість незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять неповні дані (розбіжності). З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу. відповідно до ст.64 МКУ. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 01.08.2013 №209120000/2013/827995.

25.09.2013 p. позивач подав нову вантажну митну декларацію №100270000/2013/229669 з урахуванням прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості.

Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг.

За наслідками звернення позивача з листом до відповідача, останнім було надано відповідь від 29.11.2013 р. № 14.1/4-2-6/8449, відповідно до якої, у наданих позивачем документах, у відповідності до п. 3.3 контракту, відсутні відомості про складові товару, а саме: упаковки та маркування товару. В товаротранспортній накладній CMR від 19.09.2013 року №000900 зазначено, що перевізником є фірма «EKSIMP TRANS LTD», а довідка про транспортні витрати від 19.09.2013 р. № б/н надана іншим підприємством, а саме: ПП «Гренадін».

Однак суд не може погодиться з таким твердженням відповідача, оскільки для підтвердження витрат на транспортування, позивачем при митному оформленні було подано договір №16 на транспортне обслуговування від 02.09.2013 р., укладений між ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» (Замовник) і ПП «Гренадін» (Експедитор), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №000900 від 19.09.2013 року, довідку про вартість перевезення № б/н від 19.09.2013 року, виданої ПП «Гренадін».

Щодо тверджень відповідача, що в CMR і в довідці про транспортні витрати стоять різні особи, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» - за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тобто за договором транспортного експедирування, що був укладений між заявником - ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» і ПП «Гренадін», останнє виступало експедитором, а не перевізником, який лише організовував перевезення вантажу і, відповідно до п. 1.2.2. укладеного між сторонами договору №16 на транспортне обслуговування від 02.09.2013 року, визначено що експедитор здійснює автоперевезення самостійно або пошук Експедитора, залишаючись відповідальним перед Замовником за дії Експедитора, як за свої власні. Безпосереднім перевізником виступило ТОВ «Ексімп Транс» (EKSIMP TRANS LTD), який, у свою чергу, перебуває у договірний відносинах з ПП «Гренадін» (договір від 16.07.2013 р. № 08/07).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач правомірно для митного оформлення пред'явив CMR від 19.09.2013 №000900, де зазначено, що перевізником є фірма «EKSIMP TRANS LTD» і Довідку про транспортні витрати від 19.09.2013 № б/н, наданої ПП «Гренадін».

Щодо твердження відповідача, що відповідно до п.3.3. контракту від 01.08.2013 р. №01/2013, ціна на товар включає вартість упаковки та маркування. У наданих документах відсутні відомості щодо відповідних складових вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Контракту вартість пакування і маркування включаються у вартість товару. Позивачем надано відповідачу калькуляцію вартості товару від постачальника, що включає вартість складових товару. З огляду на що, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність відомостей щодо відповідних складових вартості товару.

Також, причиною відмови у визнанні заявленої митної вартості в оскаржуваному рішенні, відповідачем вказано на те, що надані декларантом документи містять неповні відомості.

Проте ані в вимогах про надання додаткових документів, ані в рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не обґрунтував підстав витребування додаткових документів, не зазначив, які документи містять розбіжності, чи ознаки підробки, чи, які числові значення складових митної вартості не підтверджують надані документи.

Щодо вимоги відповідача щодо надання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість транспортно-експедиційних витрат на дільниці м. Нова Деба (Польша) до м/п Краківець складає 1000 грн., що підтверджується довідкою від 19.09.2013 р., виданою ПП «Гренадін».

Водночас, суд звертає увагу, що витребовуючи у позивача додаткові транспортні документи, митний орган не навів достатніх обґрунтованих підстав, які викликали в нього сумнів, що заявлена декларантом вартість транспортування товарну є заниженою, з огляду на що суд вважає таке такі вимоги відповідача необґрунтованими.

Щодо вимоги про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих при митному оформленні Контракту №01/2013 від 01.08.2013 р., Інвойсу №03/05/2013/FEKSE/000014, Специфікації №1 від 19.09.2013 року вартість товару становить 3 098,25 Євро, що на дату подачі митної декларації становило 33 364,96 грн. Разом із заявою від 10.12.2013 р. позивачем було надано: копію банківської виписки ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» від 13.09.2013 р. на оплату 3098,25 Євро, видану AT «Єврогазбанк».

Оскільки згідно умов Контракту №01/2013 від 01.08.2013 р., оплата за товар здійснювалась на умовах передоплати (п.5.2. контракту) позивачем надано копію FAKTURA PRO FORMA/PRO-FORMA INVOICE № 3/05/2013/ProForma/000021 від 09.09.2013 р. та платіжне доручення від 13.09.2013 р. АТ «Єврогазбанк» на суму 3 098,25 грн., що підтверджує здійснення передоплати за поставлений товар.

Як вбачається з умов контракту, страхування товару не визначено обов'язковою умовою, з огляду на що, страхування вантажу не відбувалося, а тому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача страхових документів.

Крім того, суд вважає, що відповідачем не конкретизовано, які саме виписки із бухгалтерської документації потрібно надати позивачу, а, отже, вимога щодо їх надання є також необґрунтованою.

Водночас на підтвердження відображення митної вартості в бухгалтерській документації позивачем було надано відповідачу: копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 за вересень 2013 року ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» по контрагенту Marma Polskie Folie Sp.z.o.o; копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 3712 за вересень 2013 року ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» по контрагенту Marma Polskie Folie Sp.z.o.o.

Також на підтвердження митної вартості оцінюваних товарів позивачем надано комерційну пропозицію від Постачальника - Marma Polskie Folie Sp.z.o.o від 13.08.2013 №B-B, в якій вказано про вартість: 1) мембрани «IZODACH CLASSIC 115 g - 0,260 Євро/метр. кв. і 2) вітроізоляційної мембрани «Izovin» - 0,199 Євро/метр.кв., що повністю співпадає з даними Специфікації №1 від 19.09.2013, Інвойсу №03/05/2013/FEKSE/000014 від 19.09.2013 р.

Крім того, при митному оформленні декларантом було подано копію митної декларації країни відправлення, що підтверджується записом в графі 44 МД - «Код 9610 №13PL402010e0173234 від 19.09.2013 р.».

Також позивачем надано митному органу висновок ДП «Держзовнішінформ» від 12.11.2013 р. №12/549, відповідно до якого, аналіз наявної інформації та відповіді фірми-виробника свідчить, що ціни на мембрани в асортименті, виробництва компанії Marma Polskie Folie Sp.z.o.o (Польща), що поставляються згідно з інвойсами, в тому числі №03/05/2013/FEKSE/000014 від 19.09.2013 р., відповідають цінам фірми-виробника на умовах FCA-Nowa Deba. (Польща)».

Митний орган в рішенні про коригування від 25.09.2013 р. №100270000/2013/400160/2 також вказує, що:

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Однак, наданою декларантом копією вантажної митної декларації ТОВ «ТК «Ізобуд» №100270000/2013/228168 від 28.08.2013 року, що підтверджує наявність в митного органу інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами за близький період (мембрани «IZODACH CLASSIC і Вітроізоляційної мембрани «Izovin») спростовується посилання відповідача на відсутність у митного органу інформації щодо ввозу в режимі імпорту ідентичних товарів.

Проаналізувавши оскаржуване рішення, суд зазначає, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний ), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Отже, суд вважає, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної в постановах від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12, від 11.09.2012 р. по справі № 21-262а12.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач , застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Отже, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд присуджує понесені позивачем судові витрати в розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості 25.09.2013 р. № 100270000/2013/400160/2.

3. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» за рахунок Державного бюджету України.

4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 22.04.2014 р.