Постанова № 38392843, 18.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року 15:30 № 826/2294/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркон-Холод»доКиївської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів та стягнення надмірно сплачених коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркон-Холод» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів Київської міжрегіональної митниці Державної митної служби України № 100270004/2013/50345 від 30.12.2013 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Державної митної служби України від 30.12.2013 р. про коригування митної вартості товарів № 100270004/2013/310312/2;

- стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 92 391,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно винесено картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, яким до позивача застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивачем надано первинні документи, які дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору - за основним методом. Отже, оскаржувані рішення відповідача є протиправними.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні. Згідно наданих письмових заперечень, зазначив, що в наданих позивачем до митного оформлення документах містяться розбіжності, у зв'язку з чим, неможливо встановити дійсну вартість товару.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Казначейства. Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що повернення надмірно сплачених платежів відноситься до виключної компетенції митних органів. На час розгляду справи відсутні обставини, які є обов'язковими чинниками щодо вирішення питання про повернення надмірно сплачених платежів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркон-Холод» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та офіційним дистриб'ютором і прямим імпортером холодоагентів виробництва компанії «Дюпон» на території України.

29 жовтня 2012 року між ТОВ «Маркон-Холод» (Покупець) та фірмою Дюпон де Немур Інтернешнл Сарл (Швейцарія) (Продавець) було укладено контракт №DISA-MARKON-KHOLOD/2012, за умовами якого, Продавець продає та поставляє, а Покупець придбаває, приймає та оплачує товари. Найменування, характеристики та базові умови постачання товарів узгоджені у додатках до зазначеного вище контракту, які є невід'ємною його частиною.

30 грудня 2013 року, на підставі вказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України товари:

- за кодом УКТ ЗЕД 2903.39.90.00: Галогеновані фторовані похідні вуглеводнів - Холодоагент SUVA 134A, розфасований в сталеві балони місткістю 13,62 кг, кількістю 760 шт.;

- за кодом УКТ ЗЕД 3824.78.00.00: Суміші з вмістом галогенованих похідних метану, етану або пропану - Холодоагент SUVA 404а, розфасований в металеві балони місткістю 10,896 кг, кількістю 40 шт.

З метою митного оформлення імпортованого товару представник ТОВ «Маркон-Холод» - ДПІІ «Авіакур'єр» (далі - Декларант) подав митному органу митну декларацію (далі - «МД») від 30.12.2013 р. № 100270004/2013/266173, в якій задекларував вищезазначений товар (Холодоагент SUVA 134A, Холодоагент SUVA 404а).

30.12.2013 р. митним постом «Столичний» Київської міжрегіональної митниці прийнято рішення № 100270004/2013/310312/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Передумовою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що подані до митного оформлення документи, містять розбіжності.

Позивач, з урахуванням оскаржуваного рішення, подав нову митну декларацію № 100270004/2013/266176 від 30.12.2013 р. під гарантійні зобов'язання, внаслідок чого, товар був випущений у вільний обіг.

За наслідками адміністративного оскарження, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів України надано відповідь від 29.01.2014 р. № 1221/1/26-70-63-04, відповідно до якої, відсутні підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2013 р. № 100270004/2013/310312/2.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про його скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Для розмитнення товару Декларант додав до МД від 30.12.2013 р. подав пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 МД, а саме:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0007114 (код за класифікатором 1602);

- морський транспортний документ (морська накладна) № ANT0870046 від 16.11.2013 р. (код за класифікатором 2710);

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 26.12.2013 №4810 (код за класифікатором 2730);

- платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 28.10.2013 р. на суму 40 976,58 Євро (код за класифікатором 3001);

- рахунок-фактуру (інвойс) від 13.11.2013 р. № 7601001354 на суму 40 976,58 Євро (код за класифікатором 3105);

- пакувальний лист від 30.10.2013 р. (код за класифікатором 3141);

- зовнішньоекономічний договір - контракт поставки № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. (код за класифікатором 4100);

- додаткова угода № 1 від 17.12.2012 р. до контракту поставки № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. (код за класифікатором 4103);

- додаткова угода № 2 від 26.04.2013 р. до контракту поставки № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. (код за класифікатором 4103);

- додаткова угода № 3 від 01.10.2013 р. до контракту поставки № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. (код за класифікатором 4103);

- додаток № 2 від 16.05.2013 р. до контракту поставки № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. (код за класифікатором 4103);

- договір складського зберігання № 71/АК72013 від 04.07.2013 р. (код за класифікатором 4204);

- інформацію щодо позитивних результатів здійснення екологічного, фітосанітарного, радіологічного контролю товарів від 26.12.2013 р. №2730, 2710 (код за класифікатором 5502, 5503, 5504);

- лист-роз'яснення Міністерства екології та природних ресурсів України від 22.11.2013 р. № 16780/12/10-13 (код за класифікатором 9000);

- лист про вагу від 30.12.2013 р. (код за класифікатором 9000);

- акт про невідповідність №605 від 26.12.2013 р.

Визначену інвойсом вартість партії товару, яка складає 40 976,58 Євро, ТОВ Маркон-Холод» було перераховано у відповідності до умов контракту на розрахунковий рахунок Продавця - компанії Дюпон де Немур Інтернешенл Сарл (Швейцарія), за платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 28.10.2013 р.

Згідно поданої МД від 30.12.2013 p., митна вартість товару була визначена ТОВ Маркон-Холод» за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за основним методом.

Отже, митна вартість задекларованих товарів (на умовах поставки CIF - Іллічівськ) становила 40 976,58 Євро, або 452 444,14 грн. за офіційним курсом НБУ на 30.12.2013 р.

Позивачем здійснено розрахунок податку на додану вартість та ввізного мита з товарів, ввезених на територію України, за встановленими ставками (гр. 47, 48 МД від 30.12.2013 р.) - 120 220,78 грн., з них: ПДВ (20 %) - 95 444,15 грн., мито (5,5 %) - 24 776,63 грн. Нараховані митні платежі позивачем було перераховано до Державного бюджету України згідно платіжного доручення № 963 від 25.12.2013р. на суму 250 000,00 грн.

30.12.2013р. інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, витребував від декларанта додаткові документи, що підтверджується електронним запитом (повідомленням) митного органу від 30.12.2013 p., а саме: виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.

Натомість незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем 1 було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

Метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України;

Метод 2а, 2б- у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 МКУ;

Методи 2 в, 2г-через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Крім того, проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг.

Як вбачається з пояснень відповідача 1, однією з підстав щодо прийняття оскаржуваного рішення є те, що листи ТОВ «Дюпон Наука і Технології» містять протиріччя, які не дають можливості використовувати їх для підтвердження митної вартості, а саме: в листі про неможливість надання експертної декларації вказано, що для підтвердження вартості можливе надання прайс-листа, завіреного ТТП, країни відправлення, проте в листі від 20.09.2013 р. № б/н вказано, що компанія Дюпон не готує прайс-листи (прейскуранти).

Однак, суд вважає помилковими висновки відповідача 1, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, компанія Дюпон не друкує каталогів на свою продукцію, а уся необхідна інформація є на сторінці виробника в мережі Інтернет www.refrigerants.dupont.com у вільному доступі. Така позиція компанії викликана додержанням одного з основних принципів виробника товарів - збереження довкілля, у т.ч. шляхом мінімалізації та повної відмови від використання паперових носіїв інформації.

Суд вважає відомості, викладені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, повинні сприйматись митними органами як джерело додаткової інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що відмова постачальника у ненаданні копії митної декларації пов'язана з відсутністю такого обов'язку положеннями контракту.

Також позивач зазначив, що ним не здійснювалися оплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р., відповідні договори не укладалися.

Позивач, з урахуванням оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Отже, загальна сума переплати позивачем митних платежів становить 92 391 грн. 57 коп., факт оплати підтверджується платіжним дорученням №963 від 25.12.2013 р. на суму 250 000,00 грн. (попередня оплата митних платежів згідно діючих тарифів. Балансовий рахунок 3734/Депозитний рахунок органів стягнення).

30.12.2013р. товари було пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Також підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару стала відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості й на наступну розбіжність, як підставу для коригування: в інвойсі від 13.12.2013 р. зазначено умову постачання CIF - Іллічівськ, а в п.п. 2.1. та 6.2. контракту № DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. вказаний базис DAP Іллічівськ.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача 1, оскільки відповідно до Додаткової угоди №3 від 01.10.2013 р. до контракту №DISA-MARKON-KHOLOD/2012 від 29.10.2012 р. були внесені зміни до контракту, в тому числі - умови поставки на базис «CIF - Іллічівськ». Як вбачається з матеріалів справи цей додаток надавався, зокрема, з первинною МД. Однак відомості цього документу відповідачем 1 не взято до уваги.

Проаналізувавши оскаржуване рішення, суд зазначає, що відповідачем 1 не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний ), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Отже, суд вважає, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної в постановах від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12, від 11.09.2012 р. по справі № 21-262а12.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач 1, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача 1, що експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не вказано конкретних джерел інформації (адреса сайту, Інтернет - посилання) з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року, від 01.09.2010 року у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09.

Наданий позивачем висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ суд вважає належним джерелом інформації.

Більш того, відповідно частини 1 статті 13 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, але відповідач зазначене не зробив.

З вищевказаним погоджується Вищий адміністративний суд України в постанові від 03.09.2013 року по справі №К/800/13605/13.

Отже, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем 1 митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Разом з тим, вимога щодо стягнення надміру сплачених сум мита та податку на додану вартість, на думку суду, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, за правилами ст. 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ст. 54 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не звертався до відповідача 1 із заявою про повернення надмірно сплачених сум податків, а тому не вбачає порушень прав позивача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон - Холод» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів Київської міжрегіональної митниці Державної митної служби України № 100270004/2013/50345 від 30.12.2013 р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Державної митної служби України від 30.12.2013 р. про коригування митної вартості товарів № 100270004/2013/310312/2.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон - Холод» за рахунок Державного бюджету України.

6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).

7. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 05 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон - Холод» (вул. Будіндустрії, 5, оф. 311, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 37559263).

8. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснити стягнення судового збору у розмірі 1 661,05 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон - Холод» (вул. Будіндустрії, 5, оф. 311, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 37559263).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук