Постанова № 38391004, 24.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.Справа № 916/1135/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Сілікат»: Ганчев І.В. - за дорученням

від Фінансової компанії в формі ТОВ «Материк-Інвест»: не з'явився

від ОСОБА_2: ОСОБА_3 - за дорученням

від ОСОБА_4: не з'явився

від ОСОБА_5: не з'явився

від ОСОБА_2: ОСОБА_3 - за дорученням

від ОСОБА_6: не з'явився

від ОСОБА_7: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 травня 2013 року

у справі № 916/1135/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД"

до Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Материк-Інвест"

про визнання недійсним договору комісії № К-6-05 від 01.11.2005р.

ВСТАНОВИЛА:

25.04.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Сілікат" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Материк-Інвест" (далі відповідач, Компанія) про визнання недійсним договору комісії № К-6-05 від 01.11.2005р., укладеного між сторонами у справі.

Позов мотивований тим, що голова правління ТОВ п. ОСОБА_2 при підписанні спірного договору перевищив надані йому Статутом повноваження та одноосібно, без розгляду цього питання правлінням товариства уклав названий договір, який в наступному не був схвалений ТОВ, що свідчить про відсутність у останнього волі на укладення цього договору, а тому зазначений договір комісії № К-6-05 суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 626, ЦК України та ст. ст. 22, 54, 55 ГК України, внаслідок чого є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Одночасно, у позовній заяві ТОВ заявлено про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення з позовом до суду з посиланням на те, що цей строк пропущений з поважних причин, так як цивільна справа № 1527/2-84/11 розглядалася судами загальної юрисдикції з 24.04.2008 р. по 27.04.2012 р.

Відповідач відзив на позов не надав та в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за відсутністю представник Компанії за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 20.05.2013 р. Цією же ухвалою, без наведення будь-яких мотивів, ТОВ поновлений строк на звернення з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі та укладений між сторонами у справі договір комісії № К-6-05 від 01.11.2005 р. визнаний недійсним з моменту його укладення, а також з відповідача на користь позивача стягнуто: 1147 грн. - понесених судових витрат на сплату судового зору за подання позову.

Рішення суду мотивоване тим, що голова правління ТОВ п. ОСОБА_2 при підписанні спірного договору перевищив надані йому Статутом повноваження та одноосібно, без розгляду цього питання правлінням товариства уклав названий договір, який в наступному не був схвалений ТОВ, що свідчить про відсутність у останнього волі на укладення цього договору, а тому зазначений договір комісії № К-6-05 суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 626, ЦК України та ст. ст. 22, 54, 55 ГК України, внаслідок чого є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

ОСОБА_2 посилаючись на те, що він є особою, яка не брала участь у справі, але судовим рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, оскаржив рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. у справі № 916/1135/13 в апеляційному порядку та просив суд скасувати це рішення та припинити провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. ОСОБА_2 відновлений пропущений строк на подання апеляційної скарги та вона прийнята до провадження названого суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 припинено з посиланням на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про цивільні права та обов'язки п. ОСОБА_2, як фізичної особи. Скаржник не був стороною у спірних правовідносинах, а в матеріалах справи відсутні докази того, що останній є власником акцій, придбаних за спірним договором комісії, або за іншими договорами.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. скасовано, а справу передано до названого апеляційного суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою п. ОСОБА_2

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2013 р. (головуючий: Сидоренко М.В., судді: Жеков В.І., Лашин В.В.) апеляційна скарги ОСОБА_2 прийнята до провадження названої колегії суддів.

Розпорядженням в. о. керівника апарату вказаного апеляційного суду про повторний автоматичний розподіл справи № 17 від 27.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сидоренка М.В., справа № 916/1135/13 автоматизовано передана на розгляд іншої колегії суддів (головуючий: Шевченко В.В., судді: Мирошниченко М.А., Головей В.М.)

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження вищеназваної колегії суддів та її розгляд призначений до розгляду на 27.03.2014 р. о 10:30.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені: скаржник та громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник братів ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала апеляційного суду від 27.03.2014 р. про відкладення розгляду справи на 24.04.2014 р. об 11:30 та залучення до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повернуті органами поштового зв'язку з позначкою, що громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказаними адресами не знаходяться, а відносно п. ОСОБА_4 взагалі не повернута до суду, то колегія суддів вважає, що всі ці учасники судового процесу повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.11.2005 р. між сторонами у справі укладено договір комісії № К-6-05, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачеві посередницькі послуги з продажу цінних паперів (акцій) ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" у кількості 742.119 штук за ціною не нижче 7.421 грн. 19 коп., за комісійну винагороду в розмірі 1% від суми договору.

08.11.2005 р. на підставі договору комісії № К-6-05 Компанією були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, а саме: з п. Марченко Олександром Михайловичем № ВК-06-05/1 у кількості 296.900 штук на суму 2969 грн., з п. Барановим Олегом Аркадійовичем (брат скаржника) № ВК-06-05/2 у кількості 222.610 штук на суму 2.226 грн. та з п. Бунякіним Сергієм Миколайовичем № ВК-06-05/3 у кількості 222.609 штук на суму 2.226 грн.

У наступному акції ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" були відчужені іншим фізичним особам та на сьогоднішній час ОСОБА_4 належить 219610 акцій, ОСОБА_5, скаржнику та його брату по 1000 акцій, ОСОБА_6 - 296900 акцій та ОСОБА_7 - 222609 акцій.

Відповідно ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав та обов'язків.

У п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У постанові від 12.12.2013 р. Вищий господарський суд України частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що за наслідками вирішення питання про те, чи вирішувалось судовим рішенням першої інстанції у даній справі питання про права і обов'язки скаржника стосовно сторін у справі та чи існує правовий зв'язок між скаржником і сторонами у справі, суду апеляційної інстанції необхідно визначитись, щодо наявності чи відсутності правових підстав для залучення до участі у справі покупців цінних паперів ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" у кількості 742.119 штук за договорами купівлі-продажу цінних паперів, які укладені Компанією на підставі оспорюваного договору комісії № К-6-05 від 01.11.2005 р. та наступних покупців даних цінних паперів, до яких позивачем пред'явлено позов про витребування цінних паперів та припинення права власності.

Як свідчать матеріали справи у квітні 2008 року ТОВ звернувся з позовом до Суворовського районного суду м. Одеси до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ „Материк-Інвест" про розірвання відповідних договорів купівлі-продажу цінних паперів ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162". Але, відповідними рішеннями апеляційного суду м. Одеси від 27.04.2012 р. та від 17.01.2012 р., що набрали законної сили, названі позовні вимоги ТОВ залишені без задоволення. Також, з матеріалів справи вбачається, що після отримання рішення господарського суду Одеської області від 27 травня 2013 року у господарській справі № 916/1135/13 та посилаючись саме на це судове рішення ТОВ звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ „Материк-Інвест" про витребування у названих громадян акцій ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" та визнання право власності на ці акції за позивачем.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, рішення у господарській справі № 916/1135/13 безпосередньо впливає на права та обов'язки сьогоднішніх власників акцій ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162" громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та беззаперечно свідчить про наявність правового зв'язку між скаржником ОСОБА_2 і сторонами у господарський справі № 916/1135/13, у зв'язку з чим оскаржене рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку, так як воно безумовно впливає на права та обов'язки скаржника, а також вищевказаних громадян, які є власниками акцій ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162", внаслідок чого останні та скаржник ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. були залучені до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Задовольняючи позов у повному обсязі місцевий суд повністю погодився з доводами позивача про те, що голова правління ТОВ п. ОСОБА_2 при підписанні спірного договору перевищив надані йому Статутом повноваження та одноосібно, без розгляду цього питання правлінням товариства уклав названий договір, який в наступному не був схвалений ТОВ, що свідчить про відсутність у останнього волі на укладення цього договору, а тому зазначений договір комісії № К-6-05 суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241. 626, ЦК України та ст. ст. 22, 54, 55 ГК України, внаслідок чого є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Але, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись на може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про господарські товариства" акціонерне товариство діє на підставі статуту.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір комісії № К-6-05 був укладений з боку позивача головою правління ТОВ - п. ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, зареєстрованого від 04.08.1995 р. виконкомом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси, реєстраційний номер 421-II, перереєстрованого виконавчим комітетом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси, рішення № 53 від 19.11.1996 р.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами.

Статтею 161 ЦК України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

У п. 7.3.8 Статуту позивача, який діяв на час підписання спірного договору чітко визначені повноваження голови правління, зокрема, встановлено, що останній без доручення здійснює дії від імені товариства, веде переговори та укладає угоди від імені товариства.

У п. 7.3.3. Статуту позивача передбачено, що правління товариства затверджує договори, що укладені від його імені на суму, що перевищує статутний фонд товариства.

Згідно п. 4.2 Статуту позивача статутний фонд товариства на час укладення спірного договору складав 1245450 грн., в той час як сума договору комісії складала 7421 грн. 19 коп.

Доказів, що спростовують вищенаведене позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав, внаслідок чого їх в матеріалах справи не міститься.

Будь-яких інших обмежень щодо повноважень голови правління товариства на укладення договорів Статутом позивача, зокрема ст. 2 та п. п. 7.3.10, 7.3.12 на які посилався ТОВ у позовній заяві - не встановлено.

При викладених обставинах вважати, що при підписанні спірного договору голова правління ТОВ п. ОСОБА_2 перевищив надані йому Статутом повноваження неможливо, внаслідок чого підстави для задоволення позову ТОВ - відсутні, а протилежні висновки місцевого суду є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та наведеному законодавстві України.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що при підписанні спірного договору голова правління п. ОСОБА_2 зловживав своїм службовим становищем, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази притягнення п. ОСОБА_2 до кримінальної, адміністративної чи цивільної відповідальності, а згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Але, як вбачається з матеріалів справи жодна із сторін у справі не зверталась до суду першої інстанції із заявою про застосування до правовідносин сторін строків позовної давності, внаслідок чого підстави для її застосування - відсутні.

Крім того, правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. Тому, у разі відсутності такого суб'єктивного права або коли воно ніким не порушено, в позові повинно бути відмовлено не з причини пропуску строку позовної давності, а внаслідок необґрунтованості самої позовної вимоги, у зв'язку з чим питання щодо застосування до спірних правовідносин сторін строків позовної давності в тому числі і їх поновлення не підлягають дослідженню, так як у позові ТОВ слід відмовити внаслідок необґрунтованості самої заявленої позовної вимоги.

Доводи скаржника про те, що провадження у справі підлягає припиненню не заслуговують на увагу, оскільки останнім не надана належним чином засвідчена копія судового рішення, що набрало законної сили, та яким вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав щодо визнання недійсним договору комісії № К-6-05 від 01.11.2005 р. внаслідок підписання цього договору головою правління позивача з перевищенням наданих йому Статутом товариства повноважень.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України позивач повинний відшкодувати скаржникові 573 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу, яка задоволена колегією суддів у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27 травня 2013 року у справі № 916/1135/13 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" до Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Материк-Інвест" про визнання недійсним договору комісії № К-6-05 від 01.11.2005 р.- залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" на користь ОСОБА_2 - 573 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.