Ухвала суду № 38387371, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/2354/11

№ К/9991/2354/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області та заяву прокурора у Донецькій області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010

у справі № 2а-19280/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Енергомашспецсталь»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

за участю прокурора у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 30.07.2010 № 0000172303/0/29015/10/23-3.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську Донецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, позивач подав до ДПІ у м. Краматорську Донецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 9094959,00 грн., а також відобразив залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 26953157 грн.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ВАТ «Енергомашспецсталь» за квітень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4520458,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2010 № 0000172303/0/29015/10/23-3, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2010 за № 1554/23-3-00210602, про порушення норм пункту 1.8 ст.1, пункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: не підтверджено надмірної сплати контрагентами позивача - ВАТ «Енерго Інвест Холдінг» та ТОВ «Індустріальні сплави», ПДВ у загальній сумі 4520458,00 грн. за наслідками господарських операцій з якими позивач відніс до складу податкового кредиту у податковому обліку за лютий, березень 2010 року, факту надмірної сплати податку в цій сумі до бюджету, внаслідок чого позивачем завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 4520458,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено податковий кредит за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 2092081,00 грн. у зв`язку з відсутністю доказів надмірної сплати цієї суми до бюджету; у декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року завищено значення рядка 26 («залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») на 2218148,00 грн.

Виключаючи з податкового обліку ВАТ «Енергомашспецсталь» вказані суми із сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, контролюючий орган послався на встановлені зустрічними перевірками обставини щодо відсутності зазначених контрагентів за місцезнаходженням (стан 23 - місцезнаходження не встановлено).

У судовому процесі встановлено, що позивач (покупець) уклав договори поставки з постачальниками: ТОВ «Індустріальні сплави» - від 30.01.2008 №15/170 про поставку лому чорних металів; ТОВ «Енерго Інвест Холдінг» - від 23.11.2009 № 15/7916 про поставку товару згідно специфікацій № 1-10 (будівельні матеріали, обладнання для ремонту печей) (а.с. 36-47, т.2).За наслідками виконання вказаних господарських операцій постачальники виписали позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими він включив до податкового кредиту у податковому обліку за лютий, березень 2010 року; сплатив вартість поставленого товару ТОВ «Індустріальні сплави». На дату проведення перевірки позивач мав кредиторську заборгованість перед ТОВ «Енерго Інвест Холдінг». Як свідчить акт перевірки, факт відображення господарських операцій між цим постачальником та позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року контролюючим органом не встановлено (а.с. 19, т. 1).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів поставки від 30.01.2008 №15/170 та від 23.11.2009 № 15/7916, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, залізничних накладних, приходних ордерів, платіжних доручень на оплату товару, поставленого ТОВ «Індустріальні сплави» (а.с.79-86, 88-216, т.1), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій суди зробили обгрунтований висновок про реальний характер поставки позивачу ТОВ «Індустріальні сплави» та ТОВ «Енерго Інвест Холдінг» товарів (лому чорних металів, будівельних матеріалів (вогнетривів), обладнання для ремонту печей) та про правомірне формування позивачем за наслідками таких поставок податкового кредиту у податковому обліку за лютий, березень 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 цього пункту).

Платник податку, згідно підпункту 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, в судовому процесі не встановлені.

Застосувавши вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірне зменшення у податковому обліку позивача за квітень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4520458,00 грн. Цей висновок був зроблений судом із врахуванням встановленого у суді апеляційної інстанції факту, що суми ПДВ, які позивач на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР по даті першої із подій, передбачених цим підпунктом (дата поставки), включив до складу податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ «Енерго Інвест Холдінг» та які не були сплачені позивачем на дату подання податкової декларації за квітень 2010 року, не були враховані при визначенні суми бюджетного відшкодування, заявленої до відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош