Постанова № 38387271, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/9991/45119/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а-12137/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг-постач»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 17.09.2010 № 0000390700/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.09.2010 № 2198/07-004/32869796, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на 385948,65 грн. у податковому обліку за травень - вересень 2009 року за податковими накладними, виписаними ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міномаркерт-07», ПП «Союз-трейд-В», ПП «Строй-індустрія-7» за наслідками нікчемних правочинів, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 441821,00 грн. у податковому обліку за травень, липень, вересень 2009 року. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача із вказаними контрагентами обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок обставини щодо відсутності в цих суб'єктів підприємницької діяльності трудових ресурсів, виробничих потужностей, основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема поставок позивачу товарів (послуг).

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0000390700/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 662732,00 грн., в тому числі: 441821,00 грн. за основним платежем і 220911,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за травень - вересень 2009 року за податковими накладними, виписаними ПП «ТПФ «Ультра-брайт» з посиланням на виконання договору від 06.07.2009 № 6/7 щодо поставки будівельних матеріалів; ПП «Міномаркерт-07» - договору купівлі-продажу від 12.11.2007 № 12/11-у щодо поставки будівельних матеріалів; ПП «Строй-індустрія-7» - договору від 06.07.2009 № 6/7 про виконання робіт з будівництва, реконструкції, санації та очищення зовнішніх інженерних мереж каналізації житлового будинку по вул. Л.Толстого, 35-39 в Голосіївському районі м. Києва для ТОВ «БКФ «Граніт»; ПП «Союз-трейд-В» - договору від 01.04.2009 № ДГ-16-06-09-01 щодо поставки паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та сум ПДВ у вартості отриманих товарів (послуг) на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки товару (послуги) як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових накладних, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Отже, документи на підтвердження транспортування товару, зокрема товарно-транспортна накладна, є одним із обов`язкових документів бухгалтерського обліку для оприбуткування придбаного товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому процесі реальність операцій з поставки позивачу ПП «ТПФ «Ультра-брайт» та ПП «Міномаркерт-07» будівельних матеріалів, ПП «Союз-трейд-В» - паливно-мастильних матеріалів, а ПП «Строй-індустрія-7» підрядних робіт не була доведена, з огляду на відсутність у юридичних осіб трудових ресурсів, основних засобів (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів), об'єктивно необхідних для поставки товарів та послуг, а також відсутністю доказів транспортування вказаних товарів.

Натомість, апеляційний суд, задовольняючи позов, дійшов до протилежного висновку, обґрунтувавши цей висновок посиланням досліджені в судовому процесі докази, а саме: копії актів узгодження договірної ціни, локальних кошторисів, додаткових угод до договорів, прибуткових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок з банківського рахунку про оплату отриманої продукції та виконаних робіт, доказів перебування в оренді у позивача спеціалізованого автотранспорту для перевезення паливно-мастильних матеріалів, наявності місць їх зберігання, подорожних листів на підтвердження факту перевезення товару.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем в судовому процесі під час розгляду справи судом першої інстанції на підтвердження показників податкового обліку за операціями з придбання товарів (послуг) у ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міномаркерт-07», ПП «Союз-трейд-В», ПП «Строй-індустрія-7» були надані документи: 1) з ПП «Союз-Трейд-В» - копії видаткових накладних, актів списання, накладних на внутрішнє переміщення, рапортів про роботу будівельної машини (механізму), відомості витрат автомобільного палива на виконану роботу, договору на оренду бензовоза, договорів на відповідальне зберігання бензину, актів приймання-передачі до договору відповідального зберігання, подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 26-61, т.1); 2) з ПП «Строй-індустрія-7» - копії акту приймання виконаних підрядних робіт; довідки про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 65-66, т.1); 3) з ПП «ТПФ «Ультра-брайт» - копії видаткової накладної, актів списання, звітів про використання основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами, договори підряду із замовниками (а.с. 73-118, т.1), договори оренди автомобілів ГАЗ 330232-414 та FAW CA 1051K26L4R5 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) як підтвердження транспортування будівельних матеріалів, отриманих від ПП «ТПФ «Ультра-брайт» (а.с. 176-201, т.1); 4) з ПП «Міномаркерт-07» - видаткові на податкові накладні, акти приймання-передачі робіт (послуг) (а.с. 202-208, т.1).

Під час апеляційного перегляду справи позивач надав додаткові докази на підтвердження виконання господарських операцій з ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міномаркерт-07», ПП «Союз-Трейд-В», ПП «Строй-індустрія-7»: копії карток рахунку, прибуткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку позивача, виписок із рахунку позивача, копії векселів та актів їх прийому-передачі, товарно-транспортних накладних, рахунків факту, актів здачі-прийняття робіт (надання) послуг, податкових накладних (а.с. 145-249 т.2, а.с 1-24, т.3). Оцінка цих доказів і стала підставою для висновку суду апеляційної інстанції про підтвердження первинними документами правомірності формування позивачем сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права лише частково.

Це стосується висновку стосовно доведеності в судовому процесі обставин щодо придбання позивачем у ПП «Союз-Трейд-В» паливно-мастильних матеріалів. Оцінка апеляційним судом наданих позивачем в судовому процесі доказів (копій видаткових накладних, актів списання, накладних на внутрішнє переміщення, рапортів про роботу будівельної машини (механізму), відомості витрат автомобільного палива на виконану роботу, договору на оренду бензовоза, договорів на відповідальне зберігання бензину, актів приймання-передачі до договору відповідального зберігання, подорожні листи вантажного автомобіля) (а.с. 26-61, т.1), на відміну від оцінки цих доказів судом першої інстанції, відповідає нормам ст.86 КАС України. У зв'язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про правомірне включення позивачем у податковому обліку за травень 2009 року до податкового кредиту ПДВ у сумі 131369,70 грн., нарахований у ціні придбання паливно-мастильних матеріалів, відповідає встановленим обставинам справи та нормам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 закону № 168/97-ВР.

Що ж стосується висновку суду апеляційної інстанції про правомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міномаркерт-07», ПП «Строй-індустрія-7», то він не може вважатися таким, що відповідає обставинам справи, які встановлені з дотриманням норм процесуального права.

Так, відповідно до частини другої ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Апеляційний суд, усупереч цим правилам, дослідив докази, надані позивачем, без з`ясування причини, з якої ці докази не були надані у судовому процесі під час розгляду справи судом першої інстанції. Не встановлено апеляційним судом і обставин щодо необґрунтованого відхилення цих доказів судом першої інстанції, будь-яких доводів щодо цього не містить і апеляційна скарга. У той же час, у судовому процесі при розгляді справи судом першої інстанції представник позивача на пропозицію суду надати додаткові докази з приводу операцій з ПП «ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міномаркерт-07», ПП «Строй-індустрія-7» підтвердив відсутність таких доказів, що знайшло оцінку у постанові суду першої інстанції.

Не дивлячись на встановлений частиною 2 ст. 71 КАС України обов`язок податкового органу як суб'єкта владних повноважень довести в судовому процесі правомірність свого рішення, платник податків у разі надання податковим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої ним податкової звітності, в силу норми частини 1 ст. 71 цього Кодексу, не звільнений від обов'язку довести підстави декларування в податковому обліку таких даних.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0000390700/0 підлягає скасуванню у частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 131369,70 грн. за основним платежем і 65684,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково; скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 змінити.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 17.09.2010 № 0000390700/0 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг-постач» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 197054,55 грн., у тому числі: 131369,70 грн. - за основним платежем і 65684,85 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош