Ухвала суду № 38387136, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/70934/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-2715/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж (ОТМ) «Житомиртеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 №0000942301/0 у частині визначення Орендному підприємству теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 634094,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 317047,00 грн., а всього в сумі 951141,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Житомирське ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.03.2010 № 1634/23-1/05478806/0100, про порушення позивачем норм пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: заниження податкових зобов`язань із ПДВ на загальну суму 881026,00 грн. у податковому обліку за грудень 2008 року, лютий, жовтень 2009 року та заниження податкового кредиту у податковому обліку за грудень 2008 року, червень, вересень 2009 року на загальну суму 198124,00 грн. Згідно з актом перевірки позивач, крім того, в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за травень 2009 року безпідставно включив в рядку 23.2 «значення рядка 26 податкової декларації попереднього податкового періоду» 1509002,00 грн., оскільки ця сума була виключена за результатами попередньої перевірки та оскаржується у судовому порядку. З посиланням на ці порушення ДПІ зробила висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2191904,00 грн. у податковому обліку за грудень 2008 року, лютий, травень, червень, липень, жовтень 2009 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 №0000942301/0 про донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 3569403,00 грн., у т.ч.: 2191904,00 грн. за основним платежем та 1377499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що за договором оренди основних засобів від 11.05.1993 № 18-0697 Житомирська міська рада передала позивачу основні засоби, вартість яких становила: 483910189 крб. (4839,10 грн.) - відновна балансова вартість; 295843967 крб. (2958,44 грн.) - залишкова вартість; 45408500 крб. (454,09 грн.) - незавершене будівництво; 508000 крб. (5,08 грн.) - грошові кошти; 296351967 крб. (2963,52 грн.) - статутний капітал; 45408500 крб. (454,09 грн.) - фінансування капітальних вкладень. Термін дії договору встановлений до 01.01.2011.

24.09.2009 Житомирська міська рада прийняла рішення «Про порядок повернення майна орендованого Житомирським ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» в комунальну власність міста Житомира» № 653, на виконання якого проведено інвентаризацію майна, яке було в управлінні підприємства, а згідно з актами приймання передачі майна від 01.10.2009 № № 1, 2 та 3 позивач передав орендовані основні засоби по залишковій вартості 36468596,00 грн. (у т.ч.: ПДВ - 634094,00 грн.) КП «Житомиртеплокомуненерго». При цьому, у позивача залишилося власне майно, відповідно до проведеної інвентаризації, на суму 414076 грн., яке обліковується на балансі підприємства.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань із ПДВ у сумі 634094,00 грн. обґрунтований тим, що позивач не оподаткував операцію із передачі основних засобів вартістю 36468596,00 грн. (у т.ч.: ПДВ - 634094,00 грн.) КП «Житомиртеплокомуненерго», суми ПДВ у складі витрат на поліпшення яких позивач включав до складу податкового кредиту у попередніх податкових періодах, прирівнявши таку операцію до умовного продажу.

Відповідно до підпунктів 3.2.2, 3.2.9 пункту 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг; безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Застосовуючи вказані правові норми, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зробив правильний висновок, що позивач повернув майно, отримане ним в оренду, його власнику. При цьому, у судовому процесі не встановлений факт переведення основних фондів, які передавались позивачем КП «Житомиртеплокомуненерго», до складу невиробничих фондів, з яким норма підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР пов`язує умовний продаж таких основних фондів.

Правильними є також висновки як першого, так і апеляційного судів щодо неправомірного декларування позивачем в уточнюючому розрахунку за травень 2009 року значення рядка 26 (залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) податкової декларації попереднього податкового періоду у сумі 1509002,00 грн., оскільки вказана сума вже була виключена податковим органом за наслідками проведеної перевірки.

У судовому процесі встановлено, що за результатами планової документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт перевірки від 26.12.2008 № 7316/23-1/05478806/0110, позивачу було зменшено від'ємне значення по рядку 26 декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 1586093,00 грн.

У квітні 2009 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в якому суму 1586093,00 грн. було відображено у рядку 23.4 декларації «зменшення/збільшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» та зменшено задекларовану суму 77091,00 грн. по рядку 27 декларації.

Камеральною перевіркою цього уточненого розрахунку (акт від 28.09.2009 №6542/15-2) встановлено неправомірне відображення платником результатів планової документальної перевірки по рядку 23.4 декларації та донараховано суму 77091,00 грн.

Однак, 05.03.2010 позивач подав уточнюючий розрахунок №9000484422 за травень 2009 року, в якому в рядку 23.2 декларації «значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду» знову задекларував 1509002,00 грн.

Встановивши у судовому процесі обставини щодо судового оскарження рішення податкового органу, прийнятого стосовно завищення значення рядка 26 декларації з ПДВ за серпень 2008 року на 1586093,00 грн., суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність включення цієї суми в уточнюючому розрахунку за травень 2009 року з огляду на її неузгодженість.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош