Ухвала суду № 38387119, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/800/10075/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Вінниця»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 802/4110/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Вінниця»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Вінниця» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Богдан-Авто Вінниця») звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2013 року № 437/2201/37663769.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся всього на суму 101222 грн., пп. 14.1.181, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2, розділу XX (перехідних положень) Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 407436 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 38340 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0005232201, яким ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства на суму 123663 грн. (в т. ч. за основним платежем -101222 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22441 грн.) та № 000524201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 509295 грн. (в т. ч. за основним платежем - 407436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям - 101859 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До адміністративних витрат, відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, зокрема, належать винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2011 року між ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» (замовник) та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (виконавець) укладено договір № 22 на бухгалтерське обслуговування, відповідно до умов якого виконавець за дорученням замовника надає послуги із ведення бухгалтерського та податкового обліку, перелік яких передбачено договором.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - актами здачі-прийняття робіт, додатками до актів, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вищевказаного договору та посадової інструкції бухгалтера TOB «Богдан-Авто Вінниця», функціональні обов'язки бухгалтера відмінні від послуг, що надаються TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан».

Про економічну доцільність розподілу обов'язків між бухгалтером та TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан», свідчать обсяги робіт та специфіка діяльності TOB «Богдан-Авто Вінниця», які вимагають чіткого та своєчасного бухгалтерського розрахунку та своєчасної здачі звітності, що для однієї штатної одиниці бухгалтера є неможливим.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Богдан Авто Вінниця» неправомірно віднесено до складу фінансових витрат суми процентів по договорах позики у розмірі 312763 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Пунктом 8 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що компанія з управління активами інституційних інвесторів (компанія з управління активами) господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно ст. 11 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами.

Стаття 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), містить пряму норму, яка встановлює обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Стаття 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначає право венчурного інституту спільного інвестування (далі - ІСІ) мати у складі своїх активів боргові зобов'язання, оформлені договорами позики, наданими за рахунок активів венчурного ІСІ. Особами-позичальниками за такими договорами можуть бути емітенти, частка у корпоративних правах яких входять до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» (позичальник) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнерз» (позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01.06.2011 року, укладено договори позики.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнерз» підтверджується матеріалами справи.

Так, у період з 2011 року по 2012 рік за користування коштами за умовами договорів позички в даний період позивач сплатив позикодавцю проценти за користування кредитом в сумі 312763 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди.

ТОВ «Компанія із управління активами «Ф'южин Капітал партнерз» діє на підставі ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активам).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи в акті перевірки зазначено, що позивач вніс до податкового кредиту суму, сплачену по податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, всього на суму 374536 грн.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що вищевказані податкові накладні внесені до Єдиного реєстру податкових накладних за відповідними номерами за відповідну дату з відповідною номенклатурою, інформація щодо чого співпадає з тією, що зазначена в наданих до перевірки податкових накладних.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право на податковий кредит виникло у ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» на підставі отриманих від постачальників належним чином заповнених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Вінниця» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов М.В. Сірош