Ухвала суду № 38386985, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/105/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання дій неправомірними, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання дій неправомірними.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області та зобов'язано відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_2 державну допомогу як одинокій матері відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'я з дітьми» на дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 28 липня 2011 року і до досягнення ними повноліття. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості про батька в свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внесено відповідно до частини 1 статті 135 СК України.

У зв'язку з переїздом з Кіровоградської області до м. Кременчука Полтавської області з 31 серпня 2008 року позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Вимогами частини 1 статті 126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 138 цього Кодексу передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вірно встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що виплата державної допомоги як одинокій матері позивачу не призначалась, оскільки державними соціальними інспекторами відповідача було з'ясовано, що батько дітей ОСОБА_5 проживає з ОСОБА_2 та веде спільне господарство. Факт проживання та ведення спільного господарства підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 31 березня 2008 року № 110, комісійним актом управління разом з представниками Центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді та служби у справах дітей Крюківської районної ради від 13 березня 20087 року № 9, комісійним актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї управління разом зі службою у справах дітей Крюківської районної ради від 03 листопада 2011 року № 27, та довідкою 2-ї міської лікарні від 05.03.2008 р. №97/01-14.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема заява батька або рішення суду, що саме співмешканець позивачки ОСОБА_5 є батьком дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про зобов'язання відповідача призначити та виплати ОСОБА_2 допомогу на дітей як одинокій матері, у відповідності до статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 28 липня 2011 року.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання дій неправомірними - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко