Ухвала суду № 38385093, 22.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1901/13-ц Провадження № 22-ц/795/605/2014 Головуючий у I інстанції -Соловей В.В. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Скрипка А.А. при секретарі:Рудик І.І. за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину удаваним в частині покупця,визнання права спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 р. ОСОБА_5 заявила позов про поділ спільного майна подружжя і, враховуючи зміни, викладені у її заяві від 17 вересня 2013 р. (а.с. 48-53), просила: визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1, скасувати в ? частині право власності ОСОБА_7 на цю квартиру, визнати за нею право власності на ? частину квартири, визнати спільним сумісним майном (як будівельних матеріалів) самовільно збудований гараж за адресою вул. Комсомольська, 46 у смт. Козелець, стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію розмірі ? частини ринкової вартості самовільно збудованого гаража. Позивач також просила визнати удаваним в частині покупця договір купівлі-продажу автомобіля Рено Логан синього кольору державний номерний знак НОМЕР_1, визнати покупцем цього автомобіля ОСОБА_7, визнати за нею право власності на автомобіль, припинити право власності ОСОБА_8 на цей автомобіль, стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_7 грошову компенсацію за ? частину автомобіля.

Ухвалою суду від 13 серпня 2014 р. до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_8 (а.с. 42)

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_7 придбане майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, самочинно збудований гараж по АДРЕСА_3 та автомобіль Рено Логан, який оформлений на ім'я матері колишнього чоловіка ОСОБА_8

Рішенням Козелецького районного суду від 20 січня 2014 р. позов ОСОБА_5 задоволено частково. Суд визнав спільним сумісним майном ОСОБА_7 і ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, визнав за ОСОБА_5 право власності на ? частину цієї квартири, залишив у у власності ОСОБА_7 ? частину вказаної квартири. У решті позовних вимог рішенням суду відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити її вимоги. На думку позивача рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України. На думку позивача, вирішуючи вимоги про визнання права власності на ? частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва гаража, суд першої інстанції не врахував пояснення позивача, дані про особу відповідача, його ухилення від утримання дитини та факти приховування доходів від сім'ї і безпідставно врахував акт, складений сусідами, та надав перевагу поясненням відповідача. На думку позивача неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для вирішення справи, і в частині вимог про визнання удаваним в частині покупця договору купівлі-продажу автомобіля. Позивач вважає, що не дана належна оцінка її поясненням в цій частині, не враховано те, що саме відповідач отримав від ОСОБА_10 кошти за проданий останньому автомобіль, безпідставно відхилив клопотання про допит ОСОБА_10 в якості свідка, а також відсутність платіжного документа про оплату вартості автомобіля Рено ОСОБА_8

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу. Відповідач скаргу не визнав, пояснивши, що самочинне будівництво гаража здійснене його батьками у 2011 р., а спільні з позивачем кошти на придбання автомобіля Рено не використовувались.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги в межах її доводів відсутні.

Із змісту позовної заяви та пояснень сторін встановлено, що сторони фактично припинили сімейні стосунки та ведення спільного господарства з 26 вересня 2010 р. Відповідач стверджує, що самочинне будівництво гаража здійснене у 2011 році. В матеріалах справи є єдиний документ, що свідчить про придбання будівельних матеріалів. Це копія товарного чеку на придбання шиферу, профнастилу та цвяхів від 08 липня 2011 р. (а.с. 38). З додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 106-108) вбачається, що подібні матеріали використовувались при будівництві. Пояснення позивача про здійснення самочинного будівництва саме в період шлюбу і спільного проживання не підтверджені жодними доказами. Відтак, висновок суду про недоведеність вимог позивача в цій частині ґрунтується на встановлених обставинах і досліджених доказах. Посилання позивача на безпідставне врахування судом акта від 12 серпня 2013 р. (а.с. 37), складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1, саме по собі висновків суду щодо недоведеності вимог позивача в частині визнання за нею права власності на будівельні матеріали не спростовує.

Відповідно до визначення, даного в ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами цього правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, внаслідок чого права та обов'язки у сторін правочину виникають, але не ті, що випливають із змісту укладеного правочину. У даному випадку позивач, вимагаючи визнання договору купівлі-продажу автомобіля частково недійсним з підстав його удаваності, стверджує, що дійсно укладено договір купівлі-продажу автомобіля, тобто саме той правочин, який і оформлений з додержанням вимог закону. Відтак, застосування норм ст. 235 ЦК України у даному випадку є неможливим. Крім того, відсутні будь-які докази про використання на оплату вартості автомобіля, придбаного за договором від 12 липня 2010 р. (а.с. 66), коштів подружжя. Пояснення сторін в цій частині є різними, а інших доказів позивачем не надано. Відсутність платіжного документа від імені ОСОБА_8 не є доказом того, що за договором від 12 липня 2010 р., де покупцем є ОСОБА_8, оплата здійснена коштами, що належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_7

Дані про особу відповідача, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для скасування рішення суду про визнання майна спільною власністю подружжя та його поділ.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: