Ухвала суду № 38384568, 14.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 876/5987/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття,-

В С Т А Н О В И В :

25.01.2013 року Львівський міський центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття в сумі 679,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 20.03.2000 року №1533-ІІІ відповідачу - ОСОБА_2 12.02.2008 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Проте відповідач з 10.12.2008 року був прийнятий на роботу в палату адвокатів у якості помічника адвоката. При цьому в цей період Львівським міським центром зайнятості виплачено позивачу кошти по безробіттю в розмірі 679,77 грн. Вважає, що витрачені службою зайнятості кошти підлягають поверненню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року позов задоволено з тих підстав, що відповідач в період роботи в палатя адвокатів у якості помічника адвоката не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ОСОБА_2, який просить скасувати дану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в період перебування на обліку в Іваничівському районному центрі зайнятості не займався підприємницькою діяльністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу відхилити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-ІІІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечують сторони, що 12.02.2008 року ОСОБА_2 зареєструвався в Львівському міському центрі зайнятості та в цей день останньому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

29.11.2012 року за наслідками проведеного розслідування посадові особи центру зайнятості склали Акт № 2068 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому встановлено, що у період перебування на обліку як безробітного ОСОБА_2 на підставі наказу № 33 від 10.12.2008 року був прийнятий на роботу в палату адвокатів у якості помічника адвоката, а наказом № 44 від 30.09.2010 року останнього звільнено з вказаної посади. Про факт працевлаштування під час перебування на обліку в якості безробітного ОСОБА_2 центру зайнятості не повідомив, у зв'язку з чим у період з 10.12.2008 року по 05.02.2009 року безпідставно отримав допомогу по безробіттю в сумі 679,77 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII, яка діяла на час спірних правовідносин, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Відповідно до вимог п. 2, 3 ст. 36 цього ж Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналізуючи наведені приписи, суд першої інстанції вірно визначив, що отримання винагороди не є єдиним та визначальним критерієм для віднесення особи до категорії зайнятого населення. Держава гарантує кожному право вільного вибору роду занять, у тому числі і не пов'язаних з виконанням оплачуваної роботи. Допомога по безробіттю виплачується тому, хто через відсутність роботи не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстрований у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу, готовий та здатний приступити до підходящої роботи. В той же час держава не зобов'язана утримувати (шляхом виплати матеріального забезпечення) особу, яка вважає для себе підходящою та приступила до безоплатної роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Надання ОСОБА_2 статусу безробітного з 12.02.2008 року є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за час перебування на обліку в Львівському міському центрі зайнятості за період з 10.12.2008 року по 05.02.2009 року (прийнятий на роботу в палату адвокатів у якості помічника адвоката) відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 679,77 грн., будучи працевлаштованим.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком позивача, що в період з 10.12.2008 року по 05.02.2009 року ОСОБА_2 приховав той факт, що він був працевлаштованою особою.

Одночасно ч. 3 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до аб.1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Добровільно суму отриманої допомоги відповідач ( наказ від 28.12.2012 року) не повернув, тому спір виник щодо відшкодування допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу, який був працевлаштованим.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов»язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не оспорює сторона апелянта, відповідач отримав виплату з безробіття за період з 10.12.2008 року по 05.02.2009 року у розмірі 679,77 грн.

Отже кошти в розмірі 679,77 грн. сплачені Львівським міським центром зайнятості ОСОБА_2 по допомозі з безробіття підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі №813/647/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 15.04.2014р.