Постанова № 38384565, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 876/6155/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представників сторін Сабадош А.Ю., Левицького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Брустурянське лісомисливське господарство») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області (далі - ДПІ у Тячівському районі), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 08 листопада 2010 року № 0001072332/3/785-231/32464172/657 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без врахування законодавчої неврегульованості сплати податку на додану вартість підприємствами, які перебувають на спеціальному режимі оподаткування у зв'язку із здійсненням діяльності у сфері сільського господарства та у зв'язку з невизначеністю у законі переліку товарів, які вважаються сільськогосподарськими.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 08.11.2001 року скасоване з тих підстав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення. Суд першої інстанції врахував суперечливе тлумачення закону, неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податку.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ДПІ у Тячівському районі, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно не застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення і якими чітко врегульовано спірне питання.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Тячівському районі була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, в результаті якої складений акт від 12.05.2010 року № 396-231/32464172. В акті встановлено порушення позивачем пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та донараховано ПДВ в розмірі 489454 гривень, оскільки ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» не підпадає під категорію сільськогосподарських підприємств, які можуть обрати спеціальний режим оподаткування ПДВ, так як підприємством проводиться реалізація лісопродукції, яка не є сільськогосподарською продукцією.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у 2009 році здійснював діяльність з переробки і реалізації деревини, яка виготовлялась власними силами, а тому враховуючи визнання податковим органом факту, що вартість такої реалізованої продукції позивачем складає не менше 75 % всіх товарів (послуг), вироблених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, позивач в силу норм ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» має право застосовувати спеціальний режим оподаткування.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Статуту ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України» від 19.10.2007 року № 601, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Згідно довідки серії АБ №105855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» за КВЕД є : 02.01.1 лісівництво та лісозаготівлі, 01.50.0 мисливство; 02.02.0 надання послуг у лісовому господарстві, 45.21.1 будівництво будівель, 45.23.0 будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, 51.53.1 оптова торгівля деревиною.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100188791 форми 2-РС на бланку серії НБ 060351 вказано, що видами діяльності ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» відповідно до КВЕД є 02.01.1 - лісозаготівля та 02.02.0 - надання послуг, пов'язаних з лісовим господарством .

Спеціальний режим оподаткування передбачає, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів(послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, позивач у період перебування на спеціальному режимі оподаткування з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року здійснював реалізацію лісоматеріалів хвойних порід та дров суб'єктам підприємницької діяльності та населенню ( фансировина, пиловник І-ІІІ сорту, будівельний ліс, баланси, техсировина ).

Згідно зі ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( чинному на момент виникнення спірних правовідносин ) ( далі - Закон №168/97-ВР ) спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері лісового господарства.

Сільськогосподарським, відповідно до цієї ж статті Закону №168/97-ВР, вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7 Закону №168/97-ВР визначено, що сільськогосподарськими товарами вважаються товари, які зазначені у групах 1-24 Українського класифікатора товарів ( УКТ) ЗЕД згідно із Законом України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку суб'єктом спеціального режими оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно підпункту 81.15.3 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин ) для цілей цієї статті термін «діяльність у сфері лісового господарства (лісівництво)» застосовується для позначення діяльності, пов'язаної з: а) залісенням, вирощуванням і доглядом за деревами або чагарниками чи вирубуванням дерев та/або чагарників; б) збиранням дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробкою та консервацією.

Кабінет Міністрів України постановою від 21.01.2009 року № 23 затвердив Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Перелік), зокрема, до таких видів діяльності відноситься вирощування будівельного лісу, посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік, вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини, вирощування лісосадивних матеріалів, вирощування різдвяних ялинок лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва, вирощування рослинних матеріалів для плетіння збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо), збирання соків (березового, кленового тощо), збирання живиці, природних смол, збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб'яних рослин.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ( на час існування спірних відносин ), є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної Переліком видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає безпідставними твердження позивача про те, що продуктом заліснення, догляду і вирубування дерев може бути та лісопродукція, котру отримувало лісомисливське господарство в результаті здійснення діяльності, визначеної його статутом. Так як ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» здійснювало реалізацію пиловника I-III сорту, будівельного лісу, балансів, техсировини, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є продуктом переробки товару «дерева лісові живі» групи 06 розділу ІІ «Продукти рослинного походження» Митного тарифу України, то вони не є сільськогосподарськими товарами, віднесеними до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, а тому така діяльність позивача має оподатковуватися у загальному порядку.

Оскільки позивач не довів своїх позовних вимог, то йому слід відмовити у задоволенні позову.

Оскаржувана постанова Закарпатського окружного адміністративного суду прийнята без достатнього з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам і підлягає скасуванню.

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Лісового кодексу України ліси є національним багатством України і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. При цьому лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів, а згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в Українському класифікаторі товарів ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі № 2а-0770/2786/12 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом протягом двадцяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 07.04.2014 року