Постанова № 38384419, 15.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/535/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

суддів - Петрової Л.М., Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача-2 - Курила В.О.,

представника третьої особи - Кравцової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа - Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.04.2014) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України, відповідач-1), Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - Полтавський обласний центр МСЕК, відповідач-2), третя особа - Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, а саме, просить суд:

- визнати протиправними, внаслідок бездіяльності відповідачів та порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, не вирішення питання про перегляд та часткове скасування за його скаргою рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново;

- визнати протиправними дії Полтавського обласного центру МСЕК по його заочному огляду, за наслідками якого було складено акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013 та по складенню Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 в частині відсутності записів в пункті 13 - обмеження життєдіяльності;

- зобов'язати МОЗ України частково скасувати рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново, з метою визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново та частково скасувати акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013, складений на підставі заочного огляду;

- зобов'язати МОЗ України доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ повторно розглянути, з урахуванням усіх наявних обставин, питання, з якого оскаржується рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності з дитинства, а також вжити інших заходів впливу до посадових осіб МСЕК №2 для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді його заяв і скарг відповідачами були порушені вимоги чинного законодавства, оскільки він має повне право на встановлення йому статусу інваліда дитинства ІІ групи. На думку позивача, з вини Полтавського обласного центру МСЕК обмеження його життєдіяльності 1-го, 2-го чи 3-го ступеня не внесені до пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013, а відтак позивач має право вільно тлумачити наявність у нього підстав для призначення йому ІІ групи інвалідності. В дійсності, внаслідок вродженого захворювання з дитинства він має втрату працездатності та ступінь втрати здоров'я, що спричиняють обмеження у вираженому ІІ ступені категорій життєдіяльності та відповідають критеріям встановлення ІІ групи інвалідності. Під час визначення йому діагнозу ні фахівцями Полтавської облклінлікарні, ні фахівцями ЛКК та МСЕК не було прийнято до уваги його посилання на те, що він майже не бачить не тільки на ліве око, а й на праве око. При цьому позивач погоджується із встановленням підстав для отримання інвалідності ІІІ групи у зв'язку із захворюванням лівого ока, проте зазначає, що погіршення зору його правого ока до 0,07 (7% наявного зору) підпадає за кваліфікуючою ознакою до ІІ групи інвалідності. Крім того, позивач зауважує також на те, що МСЕК було незаконно проведено його заочний огляд, за наслідками чого складено акт №1809 від 11.12.2013, оскільки такий заочний огляд повинен проводитися лише за його письмовою заявою, проте жодних заяв щодо проведення заочного огляду ОСОБА_1 до МСЕК не подавав.

В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

МОЗ України в судове засідання явку свого уповноваженого представника забезпечено не було. У додаткових письмових запереченнях від 09.04.2014 відповідач-1 просив суд провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Міністерства (а.с. 97-98). У письмових запереченнях відповідач-1 посилається на те, що в спірних правовідносинах МОЗ України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 та наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561. Всі звернення ОСОБА_1, які надходили на адресу МОЗ України з приводу спірних правовідносин, розглядалися відповідальним структурним підрозділом - відділом медико-соціальної експертизи Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України та знаходилися на контролі. У процесі їх розгляду було встановлено, що позивач визнаний інвалідом ІІІ групи від загального захворювання у 2003 році. З огляду на стійке порушення зорових функцій, у 2011 році ОСОБА_1 група інвалідності встановлена безстроково. У 2013 році за заявою позивача і на підставі наданих медичних документів причина інвалідності змінена на "інвалід з дитинства". Крім того, на звернення ОСОБА_1 щодо підвищення групи інвалідності, МОЗ України було доручено обласному Департаменту охорони здоров'я організувати відносно позивача розгляд медичної справи з визначенням показань для направлення на МСЕК. В результаті проведеного 04.11.2013 обласною спеціалізованою офтальмологічною ЛКК огляду встановлено, що на даний час підстав для направлення ОСОБА_1 на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності немає, оскільки ступінь функціональних порушень органу зору обмежує життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає ІІІ групі інвалідності.

Представник Полтавського обласного центру МСЕК в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 оглядався по захворюваннях: "Східна моно латеральна косоокість з амбліопією лівого ока, Гіперметропія середнього ступеню правого ока Vis OD = з корекцією 1,0, OS = 0,01 не коригується Дифузійний кардіосклероз". Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4 Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561, група інвалідності ІІІ встановлюється при таких захворюваннях: Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 град. від точки фіксації). Таким чином, у відповідності до підпункту 3.4.3 Інструкції згідно з діагнозом, що визначений лікувально-профілактичним закладом, ОСОБА_1 Полтавською обласною МСЕК №2 встановлена ІІІ група інвалідності з дитинства. Підстав для підвищення позивачу групи інвалідності немає. Окрім цього, на виконання листа управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області від 02.12.2013 №8253/02-19 про надання висновку про час настання інвалідності ОСОБА_1, обласною МСЕК №2 (акт №1809 від 11.12.2013) була оглянута первинна медична документація про захворювання з дитинства та наданий відповідний висновок, який знаходиться у матеріалах пенсійної справи позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішенні даної справи покладалась на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача-2 та третьої особи, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Колегією суддів встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1, 1955 року народження, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, вперше був оглянутий спеціалізованою офтальмологічною МСЕК 09.12.2003. По захворюваннях "Амбліопія високого ступеню. Косоокість, що сходиться. Гіперметропія правого ока VIS OD=1,0, OS=02" визнаний інвалідом ІІІ групи від загального захворювання терміном на 1 рік, що підтверджувалось при переоглядах 28.12.2004, 11.01.2006, 11.01.2007, 13.02.2008, 20.03.2009, 15.03.2010. З 23.03.2011 ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи по зору від загального захворювання безтерміново.

12.02.2013 від ОСОБА_1 на адресу Обласної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертизи Полтавського обласного центру МСЕК надійшла заява від 06.02.2013 про встановлення причинного зв'язку інвалідності з хворобами, перенесеними заявником у дитинстві та надання статусу інваліда з дитинства (а.с. 53).

15.02.2013 позивачу видано направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) №156 за формою №088/о (а.с. 54-56).

За результатами огляду ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією 04.03.2013 складено акт огляду №243, відповідно до якого згідно з діагнозом, який був визначений лікувально-профілактичним закладом, йому підтверджено ІІІ групу інвалідності по зору та змінено причину інвалідності на "інвалід з дитинства" безтерміново (а.с. 57-60).

Полтавський обласний центр МСЕК листом від 06.03.2013 №339 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду його заяви з питання зміни категорії інвалідності із "загального захворювання" на "інвалід з дитинства", останнього було освідчено 04.03.2013 контрольно-конфліктною комісією МСЕК №2 і визнано інвалідом ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново згідно з пунктами 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (а.с. 113).

Не погодившись із висновками медико-соціальної експертної комісії в частині визнання інвалідом ІІІ групи по зору, ОСОБА_1 неодноразово - 04.04.2013 /вх. від 17.04.2013/, 18.09.2013 /вх. від 25.09.2013/ та 25.12.2013 /вх. від 09.01.2014/ звертався до МОЗ України зі скаргами на рішення контрольно-конфліктної комісії Полтавської обласної МСЕК №2 від 04.03.2013, у яких просив МОЗ України переглянути та частково скасувати рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнати його інвалідом ІІ групи з дитинства по зору безтерміново (а.с. 104-112).

Листом від 15.01.2014 вих.№16.05-К-105/290-зв (а.с. 99) МОЗ України повідомило ОСОБА_1 про те, що його скарги знаходилися на контролі та МОЗ України доручило обласному Департаменту охорони здоров'я організувати розгляд його медичної справи з визначення медичних показань для направлення на МСЕК. 04.11.2013 за результатами огляду виявлено, що на сьогодні підстав для направлення скаржника на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності немає, оскільки ступінь функціональних порушень органу зору обмежує життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає ІІІ групі інвалідності.

Не погоджуючись із бездіяльністю та порушенням відповідачами законодавства про медико-соціальну експертизу щодо не вирішення питання про перегляд та часткове скасування за скаргою ОСОБА_1 рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 про встановлення інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново, діями Полтавського обласного центру МСЕК по заочному огляду, за наслідком якого складено акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013, та по складенню Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 в частині відсутності записів в пункті 13 - обмеження життєдіяльності, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання МОЗ України вчинити певні дії.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МОЗ України діє відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №467/2011 (далі - Положення №467/2011).

Пунктом 1 Положення №467/2011 визначено, що Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 23 пункту 8.8 Положення №467/2011 МОЗ України затверджує порядки проведення медико-соціальної експертизи з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог (абзац 5 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу).

Ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків визначають міські, міжрайонні, районні комісії (пункт 11 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 12 Положення про медико-соціальну експертизу, Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Пунктами 15, 17, 19 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Пунктом 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності (пункт 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Згідно з пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №561 від 05.09.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033 (далі - Інструкція №561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції №561).

Розділом ІІІ Інструкції №561 визначений перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.

Як слідує зі змісту пункту 3.3.3 Інструкції №561 підставами для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органа зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05 - 0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20° від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить.

Група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях як сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10° від точки фіксації (пункт 3.4.3 Інструкції №561).

Аналізуючи положення вказаних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом на встановлення групи інвалідності наділена лише медико-соціальна експертна комісія, яка здійснює огляди осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на підставі направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Як свідчать матеріали справи, в результаті проведеного обласною медико-соціальною експертною комісією №2 огляду ОСОБА_1, за наслідками якого складено акт огляду №243 від 04.03.2013 (а.с. 57-60), останньому встановлено основний діагноз згідно МКХ-10: "Східна монолатеральна косоокість з амбліопією лівого ока. Гіперметропія середнього ступеню правого ока Vis OD = з корекцією 1,0, OS = 0,01 не коригується. Дифузійний кардіосклероз", що відповідає ІІІ групі інвалідності.

Аналогічний діагноз ОСОБА_1 було встановлено також і у Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського, а саме, обласним фахівцем УОЗ по офтальмології Занудяк О., про що свідчить наявний у матеріалах справи консультативний висновок №002383 від 04.11.2013 (а.с. 86). Вказаний консультативний висновок №002383 від 04.11.2013 в частині встановленого діагнозу ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржувався.

Як пояснив представник третьої особи, гострота зору позивача 04.11.2013 визначалась фахівцем з корекцією органів зору, а лікарем-окулістом 04.04.2014 - без корекції (а.с. 86), що зумовило різні показники гостроти зору ОСОБА_1

ОСОБА_1 фактично не погоджується з встановленим діагнозом захворювання його правого ока та встановленням ІІІ групи інвалідності. Колегія суддів зазначає, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу ще у 2003 році, а в березні 2013 року актом огляду №243 медико-соціальною експертною комісією лише підтверджено ІІІ групу інвалідності по зору та змінено причину інвалідності на "інвалід з дитинства". При цьому підстав для підвищення групи інвалідності МСЕК не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідно до встановленого лікувально-профілактичним закладом діагнозу та виходячи з положень пункту 3.4.3 Інструкції №561, ОСОБА_1 Полтавською обласною МСЕК №2 правомірно встановлено ІІІ групу інвалідності по зору з дитинства безстроково.

Відповідно до пунктів 23, 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.04.2013, 18.09.2013 та 25.12.2013 звертався до МОЗ України зі скаргами на рішення контрольно-конфліктної комісії Полтавської обласної МСЕК №2 від 04.03.2013, у яких просив МОЗ України переглянути та частково скасувати рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнати його інвалідом ІІ групи з дитинства по зору безтерміново (а.с. 104-112).

Відповідно до письмових заперечень МОЗ України (а.с. 97-98), вказані скарги позивача розглядалися відповідальним структурним підрозділом - відділом медико-соціальної експертизи Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України та знаходилися на контролі в Міністерстві. Так, на звернення позивача щодо підвищення групи інвалідності МОЗ України було доручено Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА організувати розгляд медичної справи ОСОБА_1 з визначення показань для направлення на МСЕК, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист начальника відділу МСЕК Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України від 30.09.2013 вих.№16.05-К-12611 (а.с. 103).

У відповідь на це, листом від 23.10.2013 вих.№26/9277 Департамент охорони здоров'я Полтавської ОДА повідомив МОЗ України про те, що головному лікарю Полтавської ЦРЛ надано доручення розглянути питання наявності підстав для направлення громадянина ОСОБА_1 на МСЕК (а.с. 102).

04.11.2013 позивача було оглянуто обласною спеціалізованою офтальмологічною ЛКК. За результатами огляду виявлено, що підстав для направлення ОСОБА_1 на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності немає, оскільки ступінь функціональних порушень органу зору обмежує життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає ІІІ групі інвалідності, про що листом від 05.11.2013 за вих.№2340 повідомлено Департамент охорони здоров'я Полтавської ОДА (а.с. 124).

Крім того, листами від 07.11.2013 Департамент охорони здоров'я Полтавської ОДА повідомив як МОЗ України, так і ОСОБА_1 про відсутність підстав для направлення останнього на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності (а.с. 125-126).

15.01.2014 МОЗ України позивачу направлено лист-відповідь вих.№16.05-К-105/290-зв, яким ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для його направлення на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності (а.с. 11).

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що при розгляді скарг ОСОБА_1 МОЗ України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Інструкцією про встановлення груп інвалідності.

Окрім цього, позивач в ході судового розгляду справи посилався також на незаконне проведення МСЕК відносно нього заочного огляду, за наслідками якого складено акт №1809 від 11.12.2013, обґрунтовуючи свою позицію тим, що такий заочний огляд повинен проводитися лише за його письмовою заявою, проте жодних заяв щодо проведення заочного огляду ОСОБА_1 до МСЕК не подавав. В зв'язку з цим, позивач просив суд визнати протиправними дії Полтавського обласного центру МСЕ по його заочному огляду та частково скасувати акт МСЕК №2 від 11.12.2013 №1809.

Оцінюючи обґрунтованість даної позовної вимоги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, дійсно, відповідно до пункту 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та інвалідів, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації "Висновок про час настання інвалідності" (далі - форма N 157-2/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 157-2/о "Висновок про час настання інвалідності", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 та 9 вказаної Інструкції форма N 157-2/о призначена для реєстрації видачі медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інваліду висновку про час настання інвалідності в тому разі, якщо час настання інвалідності не збігається з датою, яка зазначена у "Виписці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією" (форма N157-1/о). Час настання інвалідності має бути підтверджений відповідними документами, про що і зазначається у висновку. Форма N157-2/о заповнюється у Кримській республіканській, обласних, центральних міських у містах Києві та Севастополі, міських, міжрайонних та районних МСЕК. У пункті 1 зазначається профіль МСЕК, яка здійснювала огляд інваліда. Форму N157-2/о підписує голова відповідної МСЕК і засвідчує печаткою МСЕК.

Судом встановлено, що у зв'язку із виникненням розбіжностей з приводу часу настання інвалідності ОСОБА_1 у даних Виписки із акту огляду МСЕК №171283 від 04.03.2013 (у графі "група інвалідності" зазначено ІІІ по зору з 26.02.2013, а у графі "причина інвалідності"- інвалід з дитинства) /а.с. 132/, на адресу Полтавської обласної МСЕК №2 управлінням Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області направлено лист від 02.12.2013 вих.№8253/02-19 з вимогою надати управлінню медичний висновок встановленого зразка відносно гр. ОСОБА_1 із зазначенням того, що вказаний громадянин став інвалідом до виповнення йому 18 років, оскільки такий висновок необхідний управлінню для призначення пенсії по втраті годувальника (а.с. 123).

Відповідно до пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Як пояснив представник відповідача-2, на виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області від 02.12.2013, Полтавською обласною МСЕК №2 було проведено огляд медичної документації про час настання захворювання та складений висновок про час настання інвалідності за формою № 157-2/о, який на даний час знаходиться у матеріалах пенсійної справи позивача. При цьому, представник відповідача-2 вказав, що для заповнення даного висновку МСЕК відповідного профілю потрібно було провести засідання у повному складі і колегіально прийняти рішення про час настання інвалідності, яке відповідно до вимог пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу внести до акту огляду та підписати головою комісії та її членами із засвідченням печатки (а.с. 61-64).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією у грудні 2013 року не оглядався, останньою було оглянуто лише його медичну документацію з метою складення висновку про час настання інвалідності за формою № 157-2 на відповідний запит органу Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Полтавського обласного центру МСЕ по заочному огляду ОСОБА_1 та часткового скасування акту МСЕК №2 від 11.12.2013 №1809.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог щодо протиправності дій Полтавського обласного центру МСЕК в частині не заповнення пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013, колегія суддів виходить з такого.

Механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації інваліда визначає Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №757 (далі - Положення №757).

Відповідно до пункту 2 Положення №757 індивідуальна програма реабілітації інваліда - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Пунктом 6 Положення №757 встановлено, що індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінпраці, МОН і Мінсім'ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

У разі письмової відмови інваліда, законного представника дитини-інваліда від виконання індивідуальної програми в цілому або від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі робиться відповідний запис (пункт 10 Положення №757).

Відповідно до пункту 14 Положення №757 МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

З метою реалізації статті 23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та відповідно до пунктів 6, 9 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №757, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 №623 затверджено форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядок їх складання.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда (далі - Порядок №623) записи в ІПР здійснюють МСЕК, ЛКК, реабілітаційні комісії реабілітаційних установ, виконавці реабілітаційних заходів з урахуванням побажань інваліда, дитини-інваліда (її законного представника) та завіряються печаткою.

Записи в ІПР здійснюють державною мовою розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією та засвідчуються підписами керівника або вповноваженої посадової особи. Не допускається заповнення ІПР олівцем, закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до ІПР, а також додаткових записів після того, як ІПР підписана інвалідом або законним представником дитини-інваліда. У графах, які не заповнюються при складанні ІПР, проставляється прочерк ("-").

У пункті 13 "Обмеження життєдіяльності" вказуються вид та ступінь обмежень життєдіяльності до реабілітації і після реабілітації. Вид та ступінь обмежень життєдіяльності вказуються відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 07.04.2004 N 183, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 за N 516/9115 (із змінами) (пункт 2.6 Порядку №623).

Відповідно до положень пункту 2.7.9 Порядку №623 підведення підсумків про виконання ІПР здійснюється МСЕК, ЛКК при черговому складанні ІПР та/або при черговому огляді інваліда, дитини-інваліда та зазначають свою думку у підпунктах 21.1 - 21.7 ІПР, дають рекомендації щодо подальшої реабілітації.

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах справи Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 (а.с. 84-85), пункт 13 вказаної програми "Обмеження життєдіяльності" не заповнений та не містить жодних прочерків, що суперечить вимогам Порядку №623.

Колегією суддів критично оцінюються твердження представника відповідача-2 про те, що записи в пункті 13 "Обмеження життєдіяльності" здійснюються виключно реабілітаційним центром, оскільки пункт 13 окрім графи "після виконання ІПР", яка повинна заповнятися після виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда, містить також графу "до виконання ІПР", яка по суті має заповнятися до початку виконання такої індивідуальної програми.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Полтавського обласного центру МСЕК в частині не заповнення пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013 підлягають задоволенню.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки в спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації N 157-2/о "Висновок про час настання інвалідності".

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 18,27 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Полтавського обласного центру МСЕК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи в частині не заповнення пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код 26553989) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 18,27 грн (вісімнадцять гривень двадцять сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя судді О.В. Гіглава Л.М. Петрова А.О. Чеснокова