Постанова № 38383864, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 808/6709/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новощицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року по справі № 808/6709/13-а за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації до Управління Пенсійного Фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконними дій та скасування рішення №208 від 07.05.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача під час винесення рішення №208 від 07.05.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на які нараховуються страхові внески; скасувати рішення №208 від 07.05.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на які нараховуються страхові внески. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки перевіряючих осіб про наявність порушення є безпідставними, оскільки Відділ освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації на момент винесення оскаржуваного рішення не мав заборгованості зі сплати страхових внесків, про що свідчать надані для перевірки фінансові документи, які не були враховані УПФУ в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення виносилось на підставі п. 3 та п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2010 № 1058, яка втратила чинність 01.01.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов Відділу освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації задоволено в повному обсязі. Постанова суду мотивована неправомірністю прийнятого рішення, у зв'язку з встановленням відсутності на момент винесення оскаржуваного рішення заборгованості зі сплати страхових внесків. Крім цього, суд першої інстанції вказав на те, що на час проведення перевірки норми п. 3 та п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких прийнято спірне рішення, втратили чинність.

Не погодившись з постановою суду, Відділ освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не правильно встановлено обставини, що стали підставою для прийняття оскарженого рішення, а саме заниження фонду оплати праці, а не наявність заборгованості зі сплати страхових внесків. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду

справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю фінансування, що перешкоджає явці представника у судове засідання. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку позивача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності позивача. Зазначені у клопотанні обставини про неможливість явки представника колегія суддів не може визнати поважними, оскільки позивачем не обґрунтовано період часу, в який такі обставини можуть бути усунені, у зв'язку з чим відкладення розгляду справи на невизначений строк призведе до порушення законодавчо визначених строків розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноваженими особами Управління Пенсійного Фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області проведена планова перевірка Відділу освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 04.07.2008 року до 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 50 від 25.04.2013, в якому, зокрема, зроблено висновок про порушення Відділом ч.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказане порушення полягає у заниженні фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески в розмірі 33,2% в сумі 11107,80грн. за рахунок не включення в Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щорічної педагогічної премії (згідно наказу №343 від 26.09.2008р.) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Вказаний факт мав місце у листопаді 2008 року і виявлений на підставі первинних документів (відомостей по нарахуванню заробітної плати за листопад 2008р., меморіального ордера №5-2 за листопад 2008р.).

07.05.2013 начальником УПФУ в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області винесено рішення № 208 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким до Відділу освіти, молоді та спорту Бердянської райдержадміністрації, на підставі п.3 ч. 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовані фінансові санкції в сумі 11 107,80 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення про застосування фінансових санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідком перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскарженого рішення відповідача з наступних підстав.

Так, вказуючи на відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача була відсутня заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

В той же час, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні штрафні санкції застосовано не з огляду на наявність заборгованості із сплати страхових внесків, а з огляду на встановлений факт заниження фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Отже, законодавством, приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати, визначено як окреме порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що позивач не мав заборгованості по сплаті страхових внесків, є безпідставним, оскільки не мають відношення до суті виявленого відповідачем порушення, що стало підставою для застосування штрафних санкцій.

Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість застосування штрафних санкцій, з огляду на втрату чинності норми права, на підставі якої вони застосовані, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальника фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт "й" пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм, дає підстави зробити висновок, що штрафні санкції, які стосуються порушення, що мало місце у листопаді 2008 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені штрафні санкції виникли в період дії пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року по справі № 808/6709/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Відділу освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 14.04.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк