Ухвала суду № 38382422, 14.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2012 рокусправа № 2а-9988/09/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - Смішко Н. В. (дов. від 14.02.2012 р.)

- Карасьова О. О. (дов. від 14.02.2012 р.)

відповідача: - Синиця Н. В. (дов. від 10.01.2012 р. №109/7/10)

- Макогон І. М. (дов. від 10.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року

у справі №2-а-9988/09/0470

за позовом державного підприємства «Васильківське лісове господарство»

до Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Васильківське лісове господарство» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: № 0000891540/3 від 25.06.09 Покровської МДПІ у визначенні штрафних санкцій (штрафів) в сумі 7456, 00 грн. за платежем податку на прибуток (доходи підприємств, організацій, що перебувають у загальнодержавній власності); № 0001911540/3 від 25.06.09 Покровської МДПІ у визначенні суми податкового зобов'язання за основним платежем сумі 3728,00 грн. з податку на прибуток (доходи підприємств, організацій, що перебувають у загальнодержавній власності).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушував термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток, оскільки відповідно до чинного законодавства вказані внески сплачуються до бюджету одночасно зі сплатою дивідендів, а сплата податку на прибуток, у складі якого можливо врахування і авансових внесків, здійснена вчасно, по датах сплати частини чистого прибутку (доходу). Також позивач вказує, що норма п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає нарахування авансового внеску з податку на прибуток лише при одночасній виплаті дивідендів всім акціонерам і по рішенню емітента, а не в окремому випадку нарахування частин прибутку державі не за рішенням емітента. До того ж позивач вказує, що частина прибутку, що сплачується державі та дивіденди, що сплачуються державі є різними економічними категоріями, та при цьому вказує, що дивіденди на долю держави не сплачує.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000891540/3 від 25.06.2009 про визначення штрафних санкцій в сумі 7456,00 грн. за платежем податку на прибуток та визнано нечинним повідомлення-рішення №0001911540/3 від 25.06.2009 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 3728,00 грн. з податку на прибуток.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сплата державним підприємством на користь держави частини прибутку прирівнюється до виплати дивідендів акціонеру і є підставою для нарахування авансового внеску з податку на прибуток. Відповідач вказує, що обов'язок зі сплати авансового внеску виникає у суб'єкта господарювання одночасно зі сплатою частини прибутку, обов'язок з декларування авансового внеску - у звітному періоді наступному за тим, в якому задекларована частина прибутку. Відповідач наголошує, що позивачем не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток під час виплати державі частини прибутку, отже це є порушенням чинного законодавства та як наслідок призводить до заниження податку на прибуток за основним платежем.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Покровською МДПІ проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток ДП «Васильківське лісове господарство» за І квартал 2008 року, півріччя 2008 року, ІІІ квартал 2008 року та 2008 рік, про що складено акт від 20.02.2009 №21/15-00991640.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не сплачено авансові внески з податку на прибуток в сумі 5200 гривень при виплаті дивідендів, у томі числі: 1 квартал 2008 року - 843,75 грн.; 2 квартал 2008 року - 2738,75 грн.; 3 квартал 2008 року - 145,00 грн.; 4 квартал 2008 року - 1472,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000891540/0 від 23.02.2009 р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток державних підприємств у розмірі 10400,00 грн.

Позивачем спірне податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг позивача податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000891540/1 від 16.03.2009, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0000891540/0 від 23.02.2009 в частині 2944 грн. вищезазначеної суми штрафних (фінансових) санкцій та збільшено до 3728 грн. суму основного платежу.

В подальшому, за результатами оскарження спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001911540/3 від 25.06.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності у розмірі 3728,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №000891540/3 від 25.06.2009, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності у розмірі 7456,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Отже, підставами для внесення до бюджету авансових внесків з податку на прибуток є виплата емітентом корпоративних прав дивідендів своїм акціонерам (власникам), що здійснюється на підставі прийнятого ним рішення.

Згідно з пунктом 1.9 ст.1 Закону №334/94-ВР під дивідендами розуміється платіж, який здійснює юридична особа - емітент корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів), в зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого по правилам бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж державних, не корпоратизованих. казенних або комунальних підприємств, на користь держави або місцевого самоврядування в зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Разом з тим, платежі у вигляді частини прибутку (доходу) та платежі у вигляді дивідендів відрізняються один від одного: порядком нарахування, порядком сплати, а також базою для обчислення цих показників.

Отже, дивіденди і частина прибутку (доходу) є хоч і подібні, але різні економічні категорії, які в першому випадку стосуються в більшій мірі прав акціонерів, а в другому випадку - зобов'язання емітента в першочерговому порядку забезпечити вимоги держави.

Вказане підтверджується даними розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році позивача, згідно яких позивачем розмежовано суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до п.7.8 статті Закону №334/94-ВР (графа 06) та суму чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету (графа 07).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Позивачем не нараховуються та не сплачуються дивіденди, а сплачується лише частина чистого прибутку (доходу) по результатам господарської діяльності.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток відбувається у випадку прийняття емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що позивачем не було прийнято жодного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), а відтак, відповідачем зроблений помилковий висновок про необхідність нарахування та перерахування позивачем авансових внесків на суму дивідендів за 1, 2 та 3 квартал 2008 року, зважаючи на той факт, що відповідачем не доведено факту встановлення обсягу дивідендів, по яким мають сплачуватися авансові внески відповідно п.7.8.2 ст.7 Закону №334/94-ВР. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем п.п.7.8.2 ст.7 Закону №334/94-ВР, а відтак донарахування позивачу зобов'язань по авансовим платежам за 1, 2 та 3 квартал 2008 року є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Отже, під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі № 2а-9988/09/0470 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко