Ухвала суду № 38382360, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 2а-047/7883/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Лопаткіна О. Є. (дов. Від 25.10.2013 р.)

- Стражлковська В. О. (дов. Від 25.10.2013 р.)

- Вишневський А. Ю. (дов. Від 10.08.2013 р.)

відповідача: - Бахір Ю. І. (дов. від 11.03.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року

у справі № 2а/0470/7883/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 №0000212304, яким товариству нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 19613,00 грн., з яких основний платіж у розмірі 15690,48 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 900,62 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем правомірно включено суму у розмірі 15690,48 грн. до податкового кредиту, оскільки разом із декларацією за березень 2012 року позивачем подано податковому органу відповідачу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну разом із документами, передбаченими законодавством, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Позивач вказує, що ним у повному обсязі виконано норми Податкового кодексу України по зарахуванню суми ПДВ до податкового кредиту, проте відповідачем зроблений хибний висновок про неправомірність включення вказаної вище суми до складу податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем в порушення абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України в якості додатку до податкової декларації з податку на додану вартість копії підтверджуючих документів надано не в повному обсязі, подані первинні документи не відповідають даним податкового обліку.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 78), в якій, посилаючись на її незаконність, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивна тим, що позивачем вчасно та у повному обсязі надано відповідачу пакет документів, передбачених абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України для випадків, коли контрагент платника податків порушив порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 15690,48 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту по податковій накладній від 04.02.2012 №2, за результатами якої складено акт №1227/22-6/30982094 від 19.06.2012 (а.с.13).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз.9 п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 15690,48 грн. внаслідок включення до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість у розмірі 15690,48 грн. за податковою накладною, яка на момент перевірки не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено в акті перевірки, до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року наданий додаток 8 - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), а також копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товару та копії первинних документів.

Загальна сума постачання (94142,87 грн.) та сума ПДВ (15690,48 грн.) податкової накладної №2 від 04.03.2012 ТОВ «Углересурс» не відповідає обсягу поставки (без ПДВ) (125000,00 грн.) та сумою ПДВ (25000,00 грн.) податкової накладної №2 від 04.03.2012, вказаної у додатку 8 до податкової декларації з ПДВ (вхід, від 19.04.2012р. за № 9020243086).

В поданих підприємством запереченнях на акт перевірки №1227/22-6/30982094 від 19.06.2012 позивач зазначив, що в процесі складення заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) і подальшого відправлення її в Єдиний реєстр податкових накладних допущена помилка в частині зазначення обсягу поставки без ПДВ і суми ПДВ, а саме: замість обсягу поставки у розмірі 78452,39 грн. помилково вказано 125000,00 грн., замість суми ПДВ у розмірі 15690,48 грн. помилково вказано 25000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що в Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року сума ПДВ щодо постачальника ТОВ «Углересурс» 15690,48 грн. відображена правильно, така помилка не спотворює та не впливає на показники податкової декларації за березень 2012 року.

На підставі акту перевірки та з урахуванням результатна розгляду заперечень на акт перевірки (лист від 04.07.2012 № 14193/10/22-6) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212304 від 06.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 19613,10 грн., в тому числі за основним платежем - 15690,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3922,62 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність означеного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2012 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за березень 2012 року, в якій до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість згідно податкової накладної №2 від 04.03.2012, яка виписана ТОВ «Углересурс» на загальну суму 94142,87 грн., в тому числі ПДВ 15690,48 грн.

До вказаної декларації позивачем подано заяву №4 від 19.04.2012 про порушення постачальником ТОВ «Углересурс» порядку реєстрації податкової накладної №2 від 04.03.2012 в Єдиному реєстрі податкових накладних, Додаток №8 до податкової декларації з податку на додану вартість - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Згідно Додатку №8 обсяг поставки товару по податковій накладній №2 від 04.03.2012 визначений у розмірі 125000,00 грн., в т. ч. ПДВ 25000,00 грн.

До цього Додатку №8 додані копії первинних документів, які підтверджують поставку та факт сплати податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товару - всього на 4 арк. (а.с.32), а саме: транспортна накладна № 48698047 на відправку групою вагонів, з датою відправки 04.03.2012; накладна № 12 від 07.03.2012 про отримання товару - вугілля марки «АРШ» в загальній кількості 221 тонна на загальну суму 139672,88 грн., в т.ч. ПВД - 23278,81 грн.; акт приймання-передачі товару від 07.03.2012 про передачу товару - вугілля марки «АРШ» в загальній кількості 221 тонна на загальну суму 139672,88 грн., в т.ч. ПВД - 23278,81 грн. згідно залізничної накладної № 48698047; банківська виписка від 06.03.2012 про оплату за товар ТОВ «Углересурс» в загальній сумі 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.

Із наявного в матеріалах справи реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року вбачається, що позивачем відображено податкову накладну №2 від 04.03.2012 на загальну суму 94142,87 грн., в т. ч. ПДВ 15690,48 грн., яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, законодавцем чітко встановлені підстави, за наявності яких, платник податків має право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

В той же час, абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, в даному випадку законодавцем на покупця покладений обов'язок при поданні податкової декларації, зокрема, підтвердити документально факт отримання товарів за операцією, щодо якої продавцем виписана податкова накладна, яка не зареєстрована в установлено порядку в Єдиному реєстрі. І саме виконання такого обов'язку надає покупцю право відобразити вказану операцію в податковому обліку, включити відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Вказане кореспондується з положеннями пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України №1492 від 25.11.2011, відповідно до якого дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Отже, платник податку має право на включення сум податку до складу податкового кредиту за умови податкової декларації за звітний податковий період, заяви із скаргою на постачальника та копій підтвердних документів (товарних чеків або інших розрахункових документів), які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Зі змісту податкової накладної №2 від 04.03.2012 вбачається, що загальна сума поставки становить 94142,87 грн., в т.ч. ПДВ 15690,48 грн., виходячи з кількості поставленого вугілля 148,9593 тонн, проте виходячи з доданих позивачем податковому органу підтверджуючих документів, наведених вище, вказані суми поставки та податку на додану вартість у складі вартості отриманого товару не підтверджуються.

Додаткові документи, які б свідчили про відповідність визначених в податковій накладній №2 від 04.03.2012 сум поставки та податку на додану вартість фактично здійсненій господарській операції з поставки ТОВ «Углересурс» вугілля позивачем податковому органу не подані, в тому числі під час проведення податковим органом перевірки та розгляду відповідачем поданих позивачем заперечень на акт перевірки від 19.06.2012.

Також не подані відповідні докази суду першої інстанції під час вирішення спору, тоді як ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Заперечуючи проти висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, позивач подав апеляційному суду додаткові документи, які пояснюють факт складення податкової накладної №2 від 04.03.2012 саме на суму поставки 94142,87 грн., в т.ч. ПДВ 15690,48 грн., тоді як фактична поставка партії вугілля за залізничною накладною № 48698047 відбулась на загальну суму 139672,88 грн., в т.ч. ПВД - 23278,81 грн.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Виходячи з наведених процесуальних норм, наявних в матеріалах справи доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що подання апеляційному суду додаткових документів не може бути прийнято в якості доказів на підтвердження правомірності дій позивача по включенню суми податку на додану вартість 15690,48 грн. до податкового кредиту в березні 2012 року, оскільки в установленому порядку до податкового органу підтверджуючі документи задля формування податкового кредиту за березень 2012 року, в повному обсязі позивачем не подані, подані документи не є достатніми для засвідчення факту отримання товару на суму 94142,87 грн., в т.ч. ПДВ 15690,48 грн., що, як наслідок, виключає право позивача на включення суми ПДВ у розмірі 15690,48 грн. до складу податкового кредиту.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 у справі 2а/0470/7883/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко