Постанова № 38381951, 31.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2014 року Справа № 810/5514/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»до проВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 № 0002362205 та 10.07.2013 № 0002382205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 346500 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 330000 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 338250 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 17 січня 2014 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято податковим органом правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 31 січня 2014 року.

У судове засідання, призначене на 31 січня 2014 року, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про вручення їм судових повісток (т. 1 а.с. 205).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» (ідентифікаційний код 30729660, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10) зареєстроване в якості юридичної особи 09.02.2000, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з електромонтажними роботами; будівництвом житлових і нежитлових будівель, іншими будівельно-монтажними та спеціалізованими будівельними роботами.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 343476 (а.с. 9), довідці податкового органу від 28.01.2010 № 1282 (а.с. 11), витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 125643 (а.с.26-28) та свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100269706 (а.с. 10).

У червні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» за період з 01.04.2010 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2013 № 628/22-00/30729660 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» товарів не дотримано вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за І квартал 2012 року на суму 1650000 грн. 00 коп. та податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 330000 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведений вище звітний період відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від іншого органу державної податкової служби про господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй».

Зокрема, відповідач зважав на викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновки посадових осіб податкового органу, в якому наведена вище юридична особа перебуває на податковому обліку, стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» за податковою адресою;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» у ході контролюючих заходів договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір поставки, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» зобов`язалось поставити на користь позивача товар, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року на суму 346500 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 330000 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.07.2013 № 0002362205 та 10.07.2013 № 0002382205, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 495000 грн. 00 коп., з яких: 330000 грн. 00 коп. - за основним платежем; 165000 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 519750 грн. 00 коп., з яких: 346500 грн. 00 коп. - за основним платежем; 173250 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.09.2013 № 827/10/10-36-10-01/206/608 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 № 0002362205 та 10.07.2013 № 0002382205 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем будівельних матеріалів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У лютому 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» договір поставки від 02.02.2012 № 02/02-06, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, вказаними у видаткових накладних, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» протягом лютого 2012 року поставлено позивачу товар (кабелі, костюми зварювальника, арматуру, пісок будівельний, труби, цемент, підлогове покриття, дверне полотно, аквалисти, проводи електричні, шнури зварювальні для підлоги, вимикачі, карнизи, кронштейни, пакувальні стрічки, світильники галогенові, корзини для білизни, колодки, кромку ПВХ, трансформатори, гофропатрони, опори мебельні, лак, краску, розетки, ДСП, наличники фанерні тощо) на загальну суму 1980000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 330000 грн. 00 коп. Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось протягом лютого 2012 року шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» виписано податкові накладні: 07.02.2012 № 733 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 07.02.2012 № 734 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 07.02.2012 № 735 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 07.02.2012 № 736 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 07.02.2012 № 737 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 07.02.2012 № 738 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 822 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 823 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 824 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 825 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 826 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 827 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 08.02.2012 № 828 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 927 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 928 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 929 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 930 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 931 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 932 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 933 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 934 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 935 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 936 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 937 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 938 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 939 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 940 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 09.02.2012 № 941 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 10.02.2012 № 1033 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 10.02.2012 № 1034 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 10.02.2012 № 1035 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 10.02.2012 № 1036 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп., 10.02.2012 № 1037 на суму 60000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10000 грн. 00 коп.

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» матеріальні активи складала 1980000 грн. 00 коп.

Витрати, понесені позивачем на придбання отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім строй» товарів у загальному розмірі 1650000 грн. 00 коп., та податок на додану вартість у сумі 330000 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за І квартал 2012 року та до податкового кредиту за лютий 2012 року.

Як зазначив представник позивача під час судового розгляду справи, вказані вище товарно - матеріальні цінності замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання, відповідно до умов яких позивач прийняв на себе зобов`язання виконати будівельні і ремонтні роботи, а також інші роботи, пов'язані з будівництвом та реконструкцією.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цих товарів із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, актів здачі-приймання виконаних робіт, банківських виписок, витягу з руху товарів, поставлених контрагентом позивача у 2012 році тощо.

В якості доказу транспортування придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім Строй" товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання на території орендованої ним промислової бази представником позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди транспортних засобів та податкових накладних, складених за результатами їх виконання; договору та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди нежитлового приміщення (бази).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; жодних обмежень, визначених статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не наведено.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

До видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» за КВЕД відноситься, зокрема, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі (копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 405688 (т. 1 а.с. 66).

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» господарської операції, пов`язаної з постачанням товарів, та складання за її результатами податкових накладних.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (електромонтажні роботи; будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні та спеціалізовані будівельні роботи), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» матеріальних активів у процесі виробництва та постачання, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Слід також зазначити, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 № 0002362205 та 10.07.2013 № 0002382205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 № 0002362205 та 10.07.2013 № 0002382205, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.