Рішення № 38380673, 24.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/1893/14Головуючий у 1-й інстанції Бахаєв І.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Савченко О.В.

суддів Стрелець Л.Г., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2007 року станом на 31.10.2013 року у сумі 19 043,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 5 064,42 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 291,40 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2 304,48 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,0 грн., штраф (процентна складова) - 883,02 грн., від сплати якої у добровільному порядку відповідач на користь Банку ухиляється.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року позовну заяву Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у сумі 5 064,42 грн. та сплачену суму судового збору 229, 40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Банку відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, Банк у своїй апеляційній скарзі просив змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог Банку зі стягнення комісії, відсотків та штрафів та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Банку, дослідивши доводи апеляційної скарги Банку, заперечення відповідача на апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення (п.3) або скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п.2).

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що задовольняючи позов Банку у цій справі частково лише на суму 5 064,42 грн., суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_3 (а.с. 8) на отримання картки та Умови і правила надання банківських послуг (а.с. 9-12); зазначені документи не можна вважати договором, оскільки заява свідчить лише про намір отримати послугу; Умови і правила надання банківських послуг підписані лише в односторонньому порядку з боку позивача, підпис відповідача ОСОБА_3 відсутній, що дозволяє суду зробити висновок про відсутність домовленості сторін та волевиявлення відповідача; разом з тим, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача 7 000,0 грн.; відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 5-7) заборгованість відповідача за користуванням кредитом становить 5 064,42 грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання банківських послуг (з кредитування) № б/н від 24.10.2007 року, за яким останній, як позичальник, отримав у Банку кредит 7 000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки, на умовах і правилах надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач.

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ч. 2 п. 1 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів).

В силу вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та представник останнього у суді першої інстанції позов Банку не визнавали у повному обсязі, але зовсім з інших підстав, а саме: з підстав неукладання ОСОБА_3 кредитного договору із Банком та, відповідно, відсутності у ОСОБА_3 обов'язку по його виконанню перед Банком.

Також встановлено, що ні відповідач ОСОБА_3, ні представник останнього ні усно, ні письмово суду першої та апеляційної інстанції не подавали заяви, у тому числі у запереченнях на позов Банку (а.с.29-34) чи запереченнях на апеляційну скаргу, поданих через канцелярію суду (а.с.75-78), про застосування спливу позовної давності як підстави для відмови у позові Банку у цій справі.

При вищевикладених обставинах, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування спливу позовної давності при вирішенні цієї справи.

При цьому, судовою колегією встановлено, що в порушення умов зазначеного вище договору ОСОБА_3 не виконував взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносив необхідні платежі.

А тому, станом на 31.10.2013 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість за вищезазначеним договором перед Банком у сумі 19 043,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 5 064,42 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 291,40 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2 304,48 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,0 грн., штраф (процентна складова) - 883,02 грн., від сплати якої у добровільному порядку відповідач на користь Банку ухиляється.

Банк у своїй апеляційній скарзі не просив скасувати рішення суду першої інстанції або змінити останнє в частині підстав задоволення судом першої інстанції позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості за кредитом 5 064,42 грн. (фактичне отримання відповідачем коштів у Банку без укладання вищезазначеного договору з Банком).

Однак, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковими для скасування рішення (ч. 3 ст. 303 ЦПК України).

В силу вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові підстави для визнання неукладеним, недійсним (нікчемним) вищезазначеного договору від 24.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 у цій справі відсутні.

Також відповідач ОСОБА_3 зустрічних позовних вимог з цього приводу у цій справі не заявляв.

Заперечення відповідача та представника останнього в цій частині у цій справі не ґрунтуються на законі.

Оскільки, зазначений вище договір укладений сторонами у справі з додержанням вимог до письмової форми правочину, передбачених ст. 207 ЦК України.

Про волевиявлення ОСОБА_3 на укладення зазначеного договору з Банком свідчить особиста заява ОСОБА_3 про надання йому банківських послуг (а.с.8).

Підписання ОСОБА_3 саме Умов та правил надання банківських послуг чинним законодавством не передбачено.

Звідси, колегія суддів виходить із презумпції правовірності зазначеного договору між Банком та ОСОБА_3, укладеного 24.10.2007 року, в силу ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стягнення відповідного розміру процентів за користування кредитним лімітом передбачено у заяві ОСОБА_3

Стягнення комісії та штрафів передбачено запропонованими Банком умовами надання банківських послуг, які разом із заявою ОСОБА_3 складають договір про надання банківських послуг (з кредитування), на що ОСОБА_3 також надав згоду у своїй зазначеній заяві при укладанні договору із ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та із якими він був ознайомлений і згодний, про що свідчить його особистий підпис на цій заяві, якій відповідач у суді не спростовував ( а.с.8).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ч.1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, згідно із ст. 551 ч. 3 ЦПК України розмір неустойки (пені, штрафів) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Встановлено, що пеня за договором у розрахунку Банку щодо стягуємої з відповідача у цій справі заборгованості взагалі відсутня, розмір штрафів передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг та не перевищує суму основного боргу.

Проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК України (за користування кредитом) не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, не дав їм належну правову оцінку, не дослідив надані сторонами докази і відповідно їх не оцінив.

Тому, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року в цій справі слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку; стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за договором про надання банківських послуг (з кредитування) № б/н від 24.10.2007 року станом на 31.10.2013 року у сумі 19 043,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 5 064,42 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 291,40 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2 304,48 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,0 грн., штраф (процентна складова) - 883,02 грн.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь Банку підлягають понесені останнім документально підтверджені судові витрати при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій на загальну суму 351,20 грн. (розрахунок: судовий збір при подачі позову 229,40 грн., платіжне доручення а.с.4 + судовий збір при подачі апеляційної скарги 121,80 грн., платіжне доручення а.с.65).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року в цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, проживаючого: АДРЕСА_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (69065 м. Запоріжжя пл. Інженерна,1, код ЄДРПОУ 14360570, МФО05299, р/р 29092829003111 заборгованість за договором про надання банківських послуг (з кредитування) № б/н від 24.10.2007 року станом на 31.10.2013 року у сумі 19 043,32 грн. (дев'ятнадцять тисяч сорок три гривні тридцять дві копійки), яка складається з заборгованості за кредитом - 5 064,42 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 291,40 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 2 304,48 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,0 грн., штраф (процентна складова) - 883,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, проживаючого: АДРЕСА_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (69065 м. Запоріжжя пл. Інженерна,1, код ЄДРПОУ 14360570 МФО05299, р/р 64993919400001) 351,20 грн. (триста п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) судових витрат сплачених банком при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСавченко О.В.Стрелець Л.Г.Гончар М.С.