Ухвала суду № 38376624, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 741/1619/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кучерявець О.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення та управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2013 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог повністю та закрити провадження у справі (за текстом апеляційної скарги).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про винесення додаткового судового рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2014 року, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заявлені вимоги ОСОБА_3 (за текстом апеляційної скарги).

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю ОСОБА_4, яка народилася 28 жовтня 2010 року, що підтверджується даними свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1, яке видане ВРАЦС РС Носівського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с.9).

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 14.04.2011 року по 31.07.2013 року позивачу виплачувалась допомога по догляду за дитиною в розмірі 130 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

До 1 січня 2008 року, дати набрання чинності Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, внесеними змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі - Закон України № 107-VI), в тому числі й пункт 25 розділу II даного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі - Закон України № 2240-III).

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року , а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI (далі - Закон України № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII від 21 листопада 1992 року. Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України № 2154-VI, тобто на фактичне виконання Закону України № 2240-III від 18 січня 2001 року, не приймався.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за період з 14.04.2011 року по 31.07.2013 року відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

08 січня 2014 року ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про винесення додаткового судового рішення.

Відповідно до ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що дане рішення ухвалене щодо всіх заявлених позовних вимог, судом першої інстанції визначено спосіб виконання рішення та питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що позовну вимогу щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області недоплачених сум допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суд першої інстанції задовольнив шляхом зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу та постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2013 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.