Рішення № 38374292, 17.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1271/2014 Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Категорія 27 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 17 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Ігнатенко П.Я.Суддів:Воронцової Л.П. Капітан І.А.При секретарі:Калюжному О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 березня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборонності за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 09 серпня 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір на суму 2275,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушенням позичальником умов договору станом на 22 липня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 33750,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2275,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 10639,07 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 18753,33 грн., а також штраф - 500,00 грн.(фіксована частина) та 1583,37 грн.(процентна ставка), які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 04 березня 2014 року позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4КР97970213 від 09.08.2006 року в сумі 15189,07 грн. та судовий збір в сумі 229,40 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діюча в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за межами строку позовної давності.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача про відмову у задоволенні позову в зв'язку з порушенням строків позовної давності та стягнув заборгованість за кредитним договором.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено строковий кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2275,00 грн. із сплатою відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на 18 місяців зі строком повернення до 11 лютого 2008 року.

Зазначений договір складається з заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифів. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 03» по « 10» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 153,34 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Пунктами 4.1. та 4.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), в редакції, що діяла на час укладення сторонами спірної угоди, затверджених наказом №391 від 21.03.2006 року, передбачено, за користування кредитом у період з дати укладання договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, визначеному у тарифах та заяві. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної у заяві.

Пунктом 6.5. цих же Умов передбачено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років.

Отже, при укладенні кредитного договору сторони погодили, що строк виконання зобов'язань в повному обсязі настає 11 лютого 2008 року, а тому банк звернувшись до суду із позовом про погашення кредиту в липні 2013 року, порушив встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності.

Позивач із заявою про поновлення пропущеного строку не звертався, доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку не надав. При цьому, відповідач в запереченнях на позовну заяву просив застосувати строк позовної давності.

Суд першої інстанції на зазначені вище обставини та норми закону уваги не звернув і вирішуючи спір по суті, застосував до спірних правовідносин Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», за якими строк позовної давності збільшено до 50 років, не звернувши уваги на те, що нові Умови почали діяти з 2009 року, тобто після виникнення спірних правовідносин та сторонами не погоджувались.

Доказів погодження відповідачем нових Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено позивачем та судом не встановлено. Судовою колегією не приймається до уваги подана в ході апеляційного розгляду роздруківка з бази даних банку щодо смс-повідомлення про зміну умов кредитування 06.02.2010 року на номер мобільного телефона, належність якого боржнику на той час позивачем не доведено і відповідачем заперечується та оскільки в заяві ОСОБА_6 на кредитування зазначався тільки міський номер телефона, за яким повідомлення про зміну Умов не направлялось.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», в зв'язку з порушенням строку позовної давності і підстав для поновлення цього строку судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6, - задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 березня 2014 року,- скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборонності за кредитним договором, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: