Рішення № 38374072, 23.04.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/14879/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Тарапацькому Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом фермерського господарства «Бурка В.В.» до державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Мироненка Віктора Володимировича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Мироненка Віктора Володимировича, в якому просить стягнути з відповідача, завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 8 000 000 грн. та 2000 000 грн. моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що відповідачем 19.07.2012 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-2357/11/1370, виданого 08.12.2011 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної екологічної інспекції у Львівській області надати повну та вичерпну відповідь на звернення фермерського господарства «Бурка В.В.» від 21.01.2011р. відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію». У вказаній постанові державний виконавець вказує, що Держекоінспекція надала повну та вичерпну відповідь на звернення ФГ «Бурка В.В.» листом за вих.№03-6260 від 16.02.2011р., що не відповідає дійсності, оскільки постанову, якою зобов'язано Державну екологічну інспекцію у Львівській області надати повну та вичерпну відповідь на звернення ФГ «Бурка В.В.» від 21.01.2011р., Львівським окружним адміністративним судом було винесено тільки 24.06.2011 року. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року №2а-6888/12/1370 вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано як незаконну. Шляхом невиконання відповідачем виконавчого листа №2а-2357/11/1370 було порушено конституційні права фермерського господарства «Бурка В.В.» гарантовані ст.ст.3, 8, 13, 19, 22, 40, 41, 42, 55, 64, 68, 129 Конституції України, що призвело до приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності фермерського господарства і в даний час фермерське господарство несе матеріальну шкоду, а саме недоотримано доходу на суму 8 082 801 грн. та завдано моральної шкоди.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позов підтримує та просить слухати справу у його відсутності. Окрім того, зазначає, що у випадку встановлення судом, що ним позов подано не до тієї особи, просить провести заміну первинного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності та письмові заперечення, згідно яких позов заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Відповідно до ст.33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Тобто, з наведено норми Закону випливає, що заміна відповідача належним чи залучення до справи іншої особи як співвідповідача можлива лише за наявності відповідного клопотання позивача, що є виключним правом останнього.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч.1,2, 3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В пункті 5 вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

З матеріалів справи видно, що постановою державного виконавця Мироненка В.В. від 19.07.2012р. закінчено виконавче провадження №33138603 з виконання виконавчого листа №2а-2357/11/1370, виданого 08.12.2011 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної екологічної інспекції у Львівській області надати повну та вичерпну відповідь на звернення фермерського господарства «Бурка В.В.» від 21.01.2011р. відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію», на тій підставі, що Держекоінспекція надала повну та вичерпну відповідь на звернення ФГ «Бурка В.В.» листом за вих.№03-6260 від 16.02.2011р. /а.с.9/.

Разом з тим, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року №2а-6888/12/1370 вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано як незаконну, на тій підставі, що виконавчий лист №2а-2357/11/1370, на підставі якого відкрито виконавче провадження №33138603, виданий 08.12.2011 року, а лист №03-6260 Державної екологічної інспекції у Львівській області про те, що інспекція надала повну та обґрунтовану відповідь на звернення Фермерського господарства «Бурка В.В.» датований 16.02.2011р. Отже, виконання рішення суду не може передувати самому рішенню, а також відповідач не надав жодних доказів того, що даний лист був отриманий позивачем /а.с.10-11/.

Однак, позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував той факт, що саме діями відповідача, які виразились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження і яка в подальшому була скасована як незаконна, йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, а також не довів обґрунтованість позовних вимог іншими засобами доказування, тобто відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненою, на думку позивача, шкодою.

Окрім того, позивач не вказує, яким чином дії відповідача призвели до приниження ділової репутації і підриву діяльності фермерського господарства «Бурка В.В.», тобто в чому саме полягає завдана, на його думку, моральна шкода та жодним чином не обґрунтовує розмір грошового відшкодування такої.

Також, суд ставить під сумнів сам факт завдання позивачу матеріальної шкоди, так як останній не надав суду жодного належного доказу на підтвердження цього, а покликання на показники фінансового плану на 2004-2015рр. /а.с.16/ є необґрунтованими та суд відхиляє їх, так як з повідомлення Міжнародної академії біоенерготехнологій від 24.06.2010 року /а.с.15/ видно, що у 2003 році фермерському господарству «Бурка В.В.» було відмовлено у виділенні інвестиційних коштів, і лише у випадку виділення таких і мав бути реалізований згаданий фінансовий план, тобто покликання позивача не мають жодного правового підґрунтя, оскільки грошові кошти (інвестиції), не використання яких позивач розцінює як матеріальну шкоду, взагалі не виділялись останньому та не було прийнято рішення про таке виділення.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що внаслідок дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Мироненка Віктора Володимировича йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3-11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрельбицький В.В.