Постанова № 38373818, 23.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014р. справа №913/101/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. (повний текст від 14.03.2014р.) у справі №913/101/14 (суддя Середа А.П.)

за позовом Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», м. Луганськ

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сєвєродонецька міська рада, м. Сєвєродонецьк Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», м. Луганськ з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №263 від 16.09.2004р. за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 21, квартал 45, загальною площею 0,5036га, шляхом викладення в наступній редакції: п.5 розділу «Об'єкт оренди» - нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4412900000:06:005:0022 становить 3136471,16грн.; п.9 розділу «Орендна плата» - орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011р. - 313647,12грн. на рік; п.11 розділу «Орендна плата» - орендна плата вноситься щомісячно в розмірі: з 01.07.2011р. - 26137,26грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. у справі №913/101/14 позовні вимоги було задоволено частково з огляду на їх невідповідність приписам ч.3 ст.632 ЦК України, та внесено зміни до пунктів 5, 9, 11 договору без встановлення дати - з 01.07.2011р. Висновок про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на їх відповідність чинним вимогам земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Сєвєродонецької міської ради.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. у справі №913/101/14 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно залишено поза увагою приписи пункту 5 рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка» відносно встановлення низки пільг для орендарів земельних ділянок. Крім того, за висновком скаржника, при вирахуванні розміру орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку неможливо застосовувати однаковий коефіцієнт - 10, оскільки на ній знаходяться об'єкти різного призначення, а отже сама ділянка має різне функціональне призначення.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 31.03.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2004р. на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради №1460 від 19.08.2004р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавцем) та Акціонерним банком «Український комунальний банк» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», відповідач у справі) (орендарем) було укладено договір оренди землі №263 (зареєстрований 27.09.2004р. за №263), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове (на 25 років по 15.09.2029р. включно) платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під нежитлову будівлю з господарськими спорудами), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Паризької Комуни, 21, квартал 45.

Пунктами 2, 3 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,5036га, у тому числі: забудовані землі (землі комерційного використання) - 0,5036га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: адміністративна будівля банку, гаражі, господарські споруди та намети, а також інші об'єкти інфраструктури - зелені насадження, проїзди, проходи та площадки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1390338,88грн. (п.5 договору).

Згідно п.п.9, 10 договору, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та в розмірі 17379,24грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно в розмірі 1448,27грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11 договору).

У відповідності з п.12 договору, розмір орендної плати переглядається при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки у разі: - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 35 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 27.09.2004р.

В матеріалах справи наявний лист №7007 від 16.09.2013р., яким Сєвєродонецька міська рада повідомляла ПАТ «Український комунальний банк» про прийняття рішення №431 від 29.03.2011р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка», а також на підставі рішення №1978 від 06.03.2008р. «Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради» пропонувала укласти додаткову угоду до договору оренди землі №263 від 27.09.2004р.

Відсутність дій орендаря відносно приведення умов спірного договору у відповідність до вказаних нормативних актів міської ради зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія не може повністю погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 288.5.1, 288.5.2 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сєвєродонецької міської ради №1978 від 06.03.2008р. було затверджено з 01.01.2008р. коефіцієнти орендної плати за земельні ділянки із земель міської ради. Відповідно п.31 Додатку 1 до вказаного рішення, граничний коефіцієнт орендної плати за земельні ділянки банківських та кредитно-фінансових закладів встановлено у розмірі 10%.

29.03.2011р. Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення №431, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка. Вказане рішення введено в дію з 01.07.2011р. (п.3 рішення).

Крім того, пунктом 5 зазначеного рішення орендарям земельних ділянок надано пільги за землекористування, зокрема, зменшено оренду плату на 10% від суми орендної плати, яка зараховується до міського бюджету м. Сєвєродонецьк - з 01.01.2014р. (п.п.5.4 рішення).

Згідно п.6.1 вказаного рішення міськради, пільги, визначені в п.5 рішення, розповсюджуються на орендарів (фізичних та юридичних осіб) при укладанні нових договорів оренди землі чи внесенні змін до існуючих договорів оренди землі шляхом укладання додаткових угод до них та здійсненні сплати орендної плати за землю з врахуванням нормативної грошової оцінки земель м. Сєвєродонецьк.

В матеріалах справи відсутні докази зміни чи скасування зазначеного рішення міськради у встановленому законом порядку.

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку займаної відповідачем земельної ділянки №832-с від 05.09.2013р., виданий Управлінням Держземагентства у м. Сєвєродонецьку Луганської області, відповідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5036кв.м. за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Паризької комуни, 21 складає 3136471,16грн.

Тобто, за висновком судової колегії, пункти 5, 9 та 11 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 16.09.2004р. не відповідають вимогам чинного земельного, податкового законодавства та вказаним нормативно-правовим актам Сєвєродонецької міської ради в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, встановлення розміру орендної плати за землю.

Разом з цим, апеляційний господарський суд не може погодитись із запропонованою позивачем редакцією пунктів 9 та 11 спірного договору, оскільки позивачем було залишено поза увагою пункти 5 та 6.1 рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р., відповідно яких до відповідача як орендаря з 01.01.2014р. мають бути застосовані пільги у вигляді 10% від суми орендної плати. Оскільки зазначене рішення міськради є чинним, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим залишення поза увагою вказаних приписів, у зв'язку з чим - безпідставне завищення розміру належної до сплати орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку. Посилання суду першої інстанції на відсутність механізму застосування вищевказаних пільг в даному випадку є безпідставним, оскільки чинним законодавством визначений механізм розрахунку розміру орендної плати за землю, в матеріалах справи є докази в підтвердження чинної нормативної грошової оцінки займаної відповідачем земельної ділянки, у зв'язку з чим труднощів із вирахуванням 10-відсоткової пільги від розміру належної до плати орендної плати не виникає.

Отже, за розрахунком суду, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3136471,16грн., розмір річної орендної плати з урахуванням вищевказаних нормативних актів міської ради (пільги у розмірі 10% від суми орендної плати з 01.01.2014р.) повинен становити 282282,40грн. (23523,53грн. на місяць відповідно). При цьому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно безпідставності позовних вимог про внесення змін до спірного договору починаючи з 01.07.2011р. з огляду на приписи ст.632 ЦК України.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилань заявника апеляційної скарги на те, що при вирахуванні розміру орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку неможливо застосовувати однаковий коефіцієнт - 10, оскільки на ній знаходяться об'єкти різного призначення, а отже сама ділянка має різне функціональне призначення, оскільки пунктами 1, 2, 15 укладеного між сторонами договору чітко визначено цільове призначення земельної ділянки площею 0,5036га - землі комерційного використання, а відповідно до Статуту відповідача він є Банком, предметом діяльності якого є виконання банківських операцій та інших операцій згідно з банківською ліцензією та письмовим дозволом, що надаються НБУ.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги про внесення відповідних змін до п.п.5, 9, 11 спірного договору частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. у справі №913/101/14 не ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Разом з цим, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. (повний текст від 14.03.2014р.) у справі №913/101/14 - частково задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014р. (повний текст від 14.03.2014р.) у справі №913/101/14 - частково змінити.

Підпункти 2.2 та 2.3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«пункт 9 розділу «Орендна плата» змінити на: « 9. Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі 282282,40грн. на рік».

«пункт 11 розділу «Орендна плата» змінити на: « 11. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 23523,53грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС