Постанова № 38373808, 23.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014р. справа №5009/886/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Лисенко С.І. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. за результатами розгляду заяви Жовтневого відділу Державної виконавчої служби про роз'яснення порядку виконання наказу у справі №5009/886/12 (суддя Алейникова Т.Г.)

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бегон-Компані», м. Запоріжжя

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 1959,59грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бегон-Компані», м. Запоріжжя про зобов'язання останнього звільнити на користь Запорізької міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2239га за адресою: вул. Глісерна, 1а, м. Запоріжжя, нормативна грошова оцінка якої складає 415804,69грн., шляхом зняття замощення з тротуарної плитки та знесення металевих парканів, а також про стягнення з відповідача збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки, в сумі 701,98грн. та збитків за нецільове використання землі в сумі 1257,61грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2012р. у справі №5009/886/12 у задоволенні заявленого позову було відмовлено у повному обсязі. Проте постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012р.) зазначене рішення було скасовано, зобов'язано ТОВ «Бегон-Компані» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2239га за адресою: вул. Глісерна, 1а у м. Запоріжжя, шляхом зняття замощення тротуарної плитки та знесення металевих парканів, а також стягнуто з ТОВ «Бегон-Компані» збитки, заподіяні самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 701,98грн., а також збитки, завдані нецільовим використанням землі, в розмірі 1257,61грн.

20.11.2012р. на виконання означеної постанови господарським судом Запорізької області було видано відповідні накази.

29.03.2013р. державним виконавцем Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №37236344 з виконання вищевказаного наказу, а також надано боржнику строк до 05.04.2013р. для його добровільного виконання.

Разом з цим, 23.09.2013р. Жовтневий відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою в порядку ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», в якій просив роз'яснити порядок виконання наказу №5009/886/12 від 21.12.2012р.

В обґрунтування зазначеної заяви державний виконавець посилався на те, що виконавчим документом чітко встановлений спосіб та порядок виконання наказу господарського суду, але у зв'язку з відсутністю технічної документації чи плану-схеми земельної ділянки, яку необхідно звільнити, державному виконавцю не зрозуміло, де саме та в яких саме межах необхідно здійснити виконання рішення суду.

Ухвалою від 30.09.2013р. господарський суд Запорізької області вищевказану заяву Жовтневого ВДВС ЗМУЮ відхилив, оскільки рішення боржником виконано в повному обсязі, а також роз'яснив, що вказана особа може подати до господарського суду заяву про визнання наказу від 20.11.2012р. по справі №5009/886/12 таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. у справі №5009/886/12 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що обрана державним виконавцем форма заяви не передбачена ні Законом України «Про виконавче провадження», ні ГПК України. Якщо у вказані заяві йдеться про роз'яснення рішення суду, то державний виконавець неправомірно звернувся до господарського суду Запорізької області, оскільки висновок за результатами розгляду даного спору було зроблено Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 04.07.2012р., а господарський суд, в свою чергу, неправомірно роз'яснив постанову суду апеляційної інстанції. При цьому, за висновком прокурора, ні ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», ні ст.121 ГПК України не містять підстав для подання заяви про встановлення способу та/або порядку виконання рішення, оскільки такий спосіб та порядок визначаються державним виконавцем самостійно на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та виходячи з резолютивної частини рішення господарського суду. Тобто, за твердженням скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати до розгляду заяву державного виконавця про роз'яснення порядку виконання наказу. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність доказів надсилання сторонам у справі вищевказаної заяви, а також на те, що за відсутності в матеріалах справи відповідних доказів суд першої інстанції зробив висновок про добровільне виконання боржником рішення у справі №5009/886/12.

Вищевикладене, за твердженням прокурора, є підставою для скасування незаконної та необґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

22.04.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло пояснення ВДВС на апеляційну скаргу, в яких виконавча служба висловила свою позицію з приводу предмету спору, просила розглянути скаргу по суті з прийняттям відповідного вмотивованого рішення, про що повідомити Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ. Крім того, у клопотанні від 22.04.2014р. ВДВС просив розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 17.04.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а також зважаючи на встановлений ст. 102 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

За приписами ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (с.2 ст. 117 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, державний виконавець посилався на незрозумілість з огляду на відсутність технічної документації чи плану-схеми земельної ділянки, яку необхідно звільнити, де саме та в яких саме межах необхідно здійснити виконання рішення суду.

Разом з цим, з огляду на зміст самої заяви, виконавчим документом чітко встановлено спосіб та порядок виконання наказу господарського суду, тому з огляду на зміст Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен самостійно визначати спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення господарського суду.

Крім того, ні позивачем, ні прокурором не надано доказів невиконання боржником вищевказаного рішення, що спростовує посилання заявника апеляційної скарги.

Що стосується посилань прокурора в апеляційній скарзі на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати до розгляду заяву державного виконавця про роз'яснення порядку виконання наказу, а також відсутні повноваження для роз'яснення рішення суду апеляційної інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець звернувся з відповідною заявою про роз'яснення порядку виконання наказу, тобто виконавчого документу, виданого саме господарським судом Запорізької області, при цьому у спірній ухвалі відсутні висновки суду про надання роз'яснень постанови Донецького апеляційного господарського суду. Крім того, з огляду на висновок суду першої інстанції про відхилення такої заяви, необґрунтованими є посилання прокурора на безпідставне звернення державного виконавця за роз'ясненнями порядку виконання спірного наказу, а також на невірний висновок суду першої інстанції про можливість прийняття до розгляду вищевказаної заяви. Відносно посилань прокурора про відсутність в матеріалах справи доказів надсилання відповідної заяви сторонам у справі, судова колегія зазначає, що ст.89 ГПК України не містить такого обов'язку заявника.

Зважаючи на викладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази самостійного виконання боржником рішення суду, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви державного виконавця, а отже ухвала господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. у справі №5009/886/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів і обставин справи, відповідає нормам процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. При цьому, суд першої інстанції вірно наголосив про можливість звернення до господарського суду із заявою в порядку ст.117 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 105, ст.106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. за результатами розгляду заяви Жовтневого відділу Державної виконавчої служби про роз'яснення порядку виконання наказу у справі №5009/886/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. за результатами розгляду заяви Жовтневого відділу Державної виконавчої служби про роз'яснення порядку виконання наказу у справі №5009/886/12 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників-9

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-ВДВС

3-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС