Рішення № 38370784, 14.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5248/13-ц 14.04.2014 14.04.2014 14.04.2014

Провадження №22-ц/784/402/14 Головуючий по 1 інстанції: Батченко О.В.

Категорія 44 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Богатирьовою В.А.,

за участю: позивачів - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідачки - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, ОСОБА_7

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2013 року по цивільній справі

за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9

до

ОСОБА_6

про

визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Позивачі зазначали, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 У вказаному будинку з 30 вересня 2008 року зареєстрована ОСОБА_6 Відповідачка з 30 вересня 2008 року у вказаному будинку не проживає, та не приймає участі у його утриманні, особистих речей в будинку немає.

Посилаючись на викладене та на ст. 72 ЖК України, позивачі просили про задоволення позову.

24 вересня 2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 змінили підстави позову та просили визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України, крім того додатково, зазначили, що мати відповідачки - ОСОБА_11 внаслідок обману одного із співвласників будинку - ОСОБА_8 отримала його згоду на реєстрацію та за відсутності згоди іншого співвласника, 23 жовтня 2004 року була зареєстрована в спірному будинку. В свою чергу відповідачка зареєструвалася за день до повноліття, що на їх думку суперечить закону.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачка без поважних причин була відсутня за місцем своєї реєстрації у жилому будинку АДРЕСА_1 протягом більше року.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за завою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разу спору - судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В силу статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 1993 року, зареєстрованого в КП ММБТІ 24 лютого 1993 року належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд (а.с.25).

Згідно витягу з рішення Миколаївської міської ради від 3 вересня 2009 року №36/27 стару назву АДРЕСА_1 замінено на нову - АДРЕСА_1 (а.с.114).

Позивачка ОСОБА_2 є власницею 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 9 квітня 2010 року, зареєстрованого в КП ММБТІ 18 травня 2010 року (а.с.23-24).

Згідно довідки від 7 квітня 2011 року №718 в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, малолітній ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачка - ОСОБА_6 (а.с.6).

З копії будинкової книги вбачається, що з 23 листопада 2004 року у вказаному будинку була зареєстрована мати відповідачки - ОСОБА_11, яка 18 лютого 2010 року вибула на інше постійне місце проживання в м. Южноукраїнськ Миколаївської області. З 30 вересня 2008 року у спірному будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_6, якій 1 жовтня 2008 року виповнилося 18 років (а.с.118, зворот. 119).

Із пояснень сторін встановлено, що батько відповідачки ОСОБА_4, який помер 23 листопада 2008 року і проживав у спірному будинку без реєстрації. Після смерті батька, ОСОБА_6 у спірному будинку не проживає.

Факт тривалого не проживання відповідачки у спірному будинку підтверджується висновками перевірок, проведених Центральним РВ ММУ УМВС України від 19 грудня 2008 року за зверненням ОСОБА_5 та від 23 березня 2011 року за зверненням ОСОБА_2 (а.с. 9-11).

Вказані обставини підтвердила і свідок ОСОБА_13, яка є сусідкою позивачів. Вона зазначила, що відповідачка у спірному будинку не проживає з 2005 року.

Свідок ОСОБА_11 (мати відповідачки) також пояснила, що з листопада 2008 року вона з донькою в будинку АДРЕСА_1 не проживають.

Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в спірному будинку будь - яких особистих речей ОСОБА_6, предметів побуту, тощо.

Також, відповідачка не надала доказів щодо приймання нею участі у витратах на утримання спірного будинку.

Отже, встановлене свідчить про те, що відповідачка не проживала в спірному будинку без поважних причин з листопада 2008 року по теперішній час, тобто понад встановлений законом строк на протязі якого зберігається право члена сім'ї на проживання у будинку, а тому вона втратила право на користування цим будинком відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, висновки якого не відповідають обставинам справи, на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Посилання відповідачки на те, що її непроживання у спірному будинку було пов'язане з неприязними стосунками з його власниками та їх небажанням перебування її у будинку, про що їй було повідомлено на похованні батька, не можна прийняти до уваги.

Так, відповідачкою не надано доказів вчинення будь - яких конкретних дій з боку позивачів, які б перешкоджали її проживанню. Саме по собі небажання власників будинку, щодо проживання відповідачки, не є такою перешкодою.

Крім того, з пояснень відповідачки слідує, що вона і не намагалася проживати у спірному будинку, оскільки вона мешкала в тимчасовому місці для проживання, однак бажала зберегти реєстрацію в спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Надані в суді апеляційної інстанції позивачкою медичні картки, які містять дані про місце її реєстрації - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, однак не підтверджують фактичне проживання відповідачки у спірному будинку та причини непроживання.

Крім того, як вбачається з копії свідоцтва про смерть, позивачка - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до ухвалення рішення по справі - 4 грудня 2013 року (а.с.167).

Згідно з п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тому провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в частині вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6 підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 310, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в частині вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6 - закрити.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в жилому будинку АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Судді: