Рішення № 38367139, 23.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 255/2080/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3168/2014

Головуючий в 1 інстанції Пруднікова Г.М.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

представника позивача Чаус О.О.

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року,-

В с т а н о в и в :

В лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, який уточнив під час розгляду справи, та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року в розмірі 5 632,78 грн. та понесені судові витрати. Позивач зазначав, що між ним та відповідачами шляхом видачі розрахункової книжки укладено угоду на оплату за користування послугами з теплопостачання, яка здійснюється згідно з затвердженими тарифами, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Проте відповідачі не оплачували послуги за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Заочним рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (далі ККП «Донецькміськтепломережа») задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ККП «Донецькміськтепломережа» суму заборгованості в розмірі 5 632,78 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасування рішення суду та закрити провадження у справі. Апелянт зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, а розрахунок, на підставі якого, суд визначав суми, що підлягає стягненню, зроблено неправильно.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача Чаус О.О. просила залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки її матір'ю, причини неявки суду не повідомила і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що відповідач не з'явилася у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів солідарно суму заборгованості перед позивачем за надані послуги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами фактично існує договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, які відповідачі отримують, але не здійснюють оплату за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, куди послуги з опалення та гарячого водопостачання надає позивач.

Відповідно до ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.162 ЖК України та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У відповідності з п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (зі змінами від 24 січня 2006 року № 45), власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін..

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідачі, колишнє подружжя, шлюб між якими розірваний 16 січня 2004 року, є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка відповідно до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 червня 2006 року належить відповідачам на праві спільної часткової власності по ? частці кожному.(а.с.103).

Про це також свідчить технічний паспорт на вказану квартиру, виданий відповідачу ОСОБА_3, згідно з яким на неї зареєстровано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 на підставі вищевказаного рішення суду.

Відповідно до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 січня 2010 року, яким комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» зобов'язане укласти з ОСОБА_2 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на одну особу на ? частину квартири, 13 жовтня 2011 року з ОСОБА_2 комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» уклало договір про надання послуг і утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на ? частку квартири АДРЕСА_1

Суд правильно встановив, що розмір заборгованості за надані позивачем послуги опалення та гарячого теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року складає 5 632,78 грн. і строк позовної давності переривався винесенням Ворошиловським районним судом м. Донецька судового наказу від 16 травня 2011 року.

Але з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що висновок суду про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за надані послуги не відповідає вимогам закону та вищевикладеним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 24 листопада 1998 року по теперішній час, відповідач ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_2 була зареєстрована за вказаною адресою з 11 вересня 1998 року та зняті з реєстрації 27 листопада 2012 року.

Оскільки тарифи на надані послуги за опалення встановлюються виходячи з опалювальної площі, а за гаряче водопостачання - з кількості зареєстрованих в квартирі осіб, апеляційний суд вважає, що заборгованість за гаряче водопостачання з відповідачки ОСОБА_3 належить стягнути за період з 1 лютого 2010 року по 27 листопада 2012 року, а за опалення - за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року, як власника ? частки квартири.

Таким чином на користь позивача належить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року в розмірі 2 897 грн.15 коп., з яких 1 029,25 грн. заборгованість за послуги з опалення, 1 867,90 грн. заборгованість за послуги з гарячого водопостачання, та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 грн. 35 коп., з ОСОБА_3 належить стягнути заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року в розмірі 2 735 грн. 63 коп., з яких 1 029,25 грн. заборгованість за послуги з опалення, 1 706,38 грн. заборгованість за послуги з гарячого водопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 27 листопада 2012 року, та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 грн. 35 коп.

З урахуванням викладеного та вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В и р і ш и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 частково задовольнити.

Заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року - змінити.

Стягнути на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»( 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089)

- з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року в розмірі 2 897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн.15 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.

- з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Донецька) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 31 травня 2013 року в розмірі 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн.63 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Л.І. Соломахи