Рішення № 38366131, 08.04.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/2750/13-ц

Провадження № 22-ц/792/803/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Баса О.Г.

суддів : Карпусь С.А., Матковської Л.О.

при секретарі: Терлич А.В.

з участю: сторін, представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою в його інтересах представником ОСОБА_2, на рішення Старокостянтинівського районного суду від 25 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою. Вона зазначала, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з серпня 1974 року за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 вартістю 264834 грн., автомобіль ВАЗ-2101 д/н номер НОМЕР_1 вартістю 20 000 грн., причіп легковий одноосний д/н НОМЕР_3 вартістю 4000 грн. та гараж НОМЕР_4 в гаражному кооперативі «Автомобіліст» у м. Старокостянтинів вартістю 16 000 грн.. Посилаючись на те, що сім'я фактично розпалась, між ними виник спір щодо здійснення права власності на спільне майно, просила поділити майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та виділити їй у власність гараж НОМЕР_4, що знаходиться в гаражному масиві «Автомобіліст». Автомобіль ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_1 та причіп легковий одноосний д/н НОМЕР_3 виділити у власність відповідача. Оскільки в добровільному порядку вони не можуть вирішити спір щодо користування даною квартирою, просила встановити порядок користування вищевказаною квартирою та виділитиїй у користування житлові кімнати площею 14,9 кв.м. та 11,3 кв.м., а відповідачу - житлові кімнати площею 8,6 кв.м. та 18,4 кв.м.. Приміщення кухні, коридору, туалету та ванної кімнати залишити у їх спільному користуванні. Також просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

_______________

Головуючий у першій інстанції - Сагайдак І.М. Провадження № 22-ц/792/803/14

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 2.5

Під час розгляду справи ОСОБА_3 уточнивши свої позовні вимоги, просила виключити із поділу гараж НОМЕР_4, що знаходиться в гаражному кооперативі «Автомобіліст», автомобіль та причіп виділити відповідачу, стягнувши з нього компенсацію вартості її частки у цьому майні. Крім того, при встановленні порядку користування спірною квартирою просила врахувати, що кімната площею 18,4 кв.м. є прохідною, тому просила виділити їй саме цю кімнату та кімнату площею 11,3 кв.м.. Виділити ОСОБА_1 у користування кімнати площею 14,9 кв.м. та 8,6 кв.м., решту приміщень залишити у їх спільному користуванні.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 5 листопада 2013 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено частково. Постановлено розділити майно подружжя ОСОБА_3, виділивши:

- у власність ОСОБА_3: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 132417 грн.;

- у власність ОСОБА_1: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 вартістю132417 грн.; автомобіль ВАЗ -2101, 1977 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, вартістю 6065 грн.; причіп легковий одноосний, 1992 року випуску, номер шасі 028277, державний номер НОМЕР_3, вартістю 1968 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4016 грн. 50 коп. грошової компенсації в рахунок вартості часток в майні подружжя.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено у користування:

- ОСОБА_3 - житлову кімнату площею 11,3 кв.м. з приналежною до неї лоджією та житлову кімнату площею 18,4 кв.м. з приналежним до неї балконом;

- ОСОБА_1 - житлову кімнату площею 14,9 кв.м. та житлову кімнату площею 8,6 кв.м. з приналежною до неї лоджією.

Приміщення кухні площею 12,6 кв.м., ванну кімнату площею 3,2 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 12 кв.м. та кладовку площею 0,7 кв.м. залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1479 грн. 04 коп. судового збору, 520 грн. витрат на правову допомогу, 784 грн. витрат по оплаті автотоварознавчої експертизи, 472 грн. 08 коп. по оплаті оцінки квартири, а всього 3255 грн. 12 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_1, ОСОБА_1 вважає рішення суду в частині встановлення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат незаконним та необґрунтованим, просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити порядок користування квартирою у відповідності з положеннями ст. 358 ЦК України, а саме виділити йому в користування житлові кімнати площею 14,9 кв.м. та 11,3 кв.м. а у користування ОСОБА_3 - житлові кімнати площею 18,4 кв.м. та 8,6 кв.м.. Стягнути з нього на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно задоволеній частині позову у розмірі 1738,66 грн.. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що встановлюючи порядок користування квартирою та виділяючи в користування позивачки кімнати загальною площею 29,7 кв.м., а в його користування кімнати загальною площею 23,5 кв.м., суд не дотримався рівності часток співвласників в праві спільної часткової власності на квартиру. Суд в порушення вимог ст. 88 ЦПК України однобічно вирішив питання розподілу судових витрат. В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила її відхилити.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду оскаржується лише в частині визначення порядку користування спірною квартирою.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Підставами для цього у відповідності з пп. 1, 3 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 03 серпня 1974 року по 03 лютого 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали наступне майно: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 264834 грн., автомобіль ВАЗ-2101, 1977 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, вартістю 6565 грн. та причіп легковий одноосний, 1992 року випуску, номер шасі 028277, державний номер НОМЕР_3, вартістю 1968 грн., а всього на суму 272867 грн..

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В силу ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 цього Кодексу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналогічні положення закону були закріплені й у ст. ст. 22, 28 та 29 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року, але був чинний на час набуття сторонами спірного майна.

Виходячи із рівності часток дружини та чоловіка у спільному майні, суд прийшов до висновку, що наведене майно підлягає розподілу між сторонами, за кожним із них слід визнати право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1. Автомобіль та причіп є неподільними речами і оскільки позивачка не володіє навиками керування транспортними засобами, зазначене майно слід виділити відповідачу, стягнувши з нього на користь позивачки компенсацію вартості її частки у спільному неподільному майні в сумі 4016 грн. 50 коп.. Право власності на гараж не оформлене в установленому законом порядку і тому не підлягає розподілу.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи. В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Як встановлено судом, кожному із сторін належить по ? частці квартири АДРЕСА_1.

Зазначена квартира складається з прихожої - 1 пл. 12 кв. м., кухні 2 пл. 12,6 кв. м., кімнати 3 пл. 14,9 кв. м., кімнати 4 пл. 11.3 кв.м., кімнати 5 пл. 18,4 кв. м., кімнати 6 пл. 8,6 кв.м., ванної 8 пл. 3,2 кв. м., туалету 7 пл. 0, 9 кв.м., балкону пл. 0,9 кв. м., лоджії пл. 1, 4 кв. м., лоджії пл.. 1,2 кв.м.., а всього загальною площею 86,1 кв.м., жилою - 53,2 кв.м..

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, не заперечуються сторонами.

Задовольняючи позов в частині вимог про визначення порядку користування спірною квартирою, суд вважав за можливе обрати порядок користування, за яким виділити у користування позивачці дві жилі кімнати площею 11,3 кв.м. та 18,4 кв.м., з приналежними до них лоджією та балконом, а відповідачу - жилі кімнати площею 14,9 кв.м. та 8,6 кв.м. з приналежною до неї лоджією, у загальному користуванні співвласників залишити прихожу площею 12 кв. м., кухню площею 12,6 кв.м., ванну кімнату площею 3,2 кв. м., туалет площею 0, 9 кв.м..

Колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом порядок користування квартирою суттєво порушує права відповідача, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

В силу ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Пленум Верховного Суду України в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

З матеріалів справи вбачається, що на кожного учасника спільної часткової власності припадає по 26,6 кв. м. жилої площі, квартира розташована на другому поверсі п'ятиповерхового будинку.

Суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою, та не врахував, що немає жодних правових підстав виділяти одній стороні позивачці дві жилі кімнати площею 11,3 кв.м. та 18,4 м2, а іншій стороні відповідачу - дві жилі кімнати площею 14,9 кв.м. та 8,6 кв.м., оскільки це не відповідає їхнім часткам у праві спільної часткової власності, які є рівними, та призводить до порушення прав відповідача на володіння та користування тією частиною майна в натурі, яка відповідає його частці у спільній частковій власності.

Під час розгляду справи позивачка просила встановити саме такий порядок користування квартирою, з яким не погоджувався відповідач, в матеріалах справи відсутні дані щодо наявності іншого запропонованого позивачкою варіанту визначення порядку користування квартирою.

В засіданні апеляційного суду позивачка наполягала тільки на такому варіанті, з запропонованим відповідачем варіантом встановлення порядку користування квартирою не погодилась.

Виділення в користування відповідача, який є інвалідом третьої групи, двох кімнат жилою площею 23,5 кв.м., що на 3,1 кв.м. менше його частки у квартирі, свідчить про порушення судом норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду відповідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині визначення порядку користування квартирою з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв'язку з частковим задоволенням позову, враховуючи приписи ч. 1 ст. 88 ЦПК України, на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати без урахування витрат на оплату судового збору за вирішення немайнового спору ( 3255, 12 грн. -114.40 грн. = 3140.42 грн.).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в його інтересах представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 25 лютого 2014 року в частині визначення порядку користування квартирою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, визначити, що загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 складає 3140,42 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь