Ухвала суду № 38360901, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 0870/10886/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012р. у справі №0870/10886/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕСС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕСС» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 00001272302 та № 0001262302, прийнятих 03.07.2012 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі відповідач).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012р. позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 29.05.2012 № 390, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕСС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ» та включення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік операції по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ» за вересень 2011 року, про що складено акт від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090.

Перевіркою встановлено, що ПП «ТЕСС» порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму по декларації за вересень 2011 року в розмірі 4 961,00 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 5 705,00 грн..

03.07.2012, на підставі акту перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №00001272302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 201,25 грн., в т.ч. 4 961,00 грн. за основним платежем та 1 240,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0001262302 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 705,00 грн..

З вимогою скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, виходячи при цьому з наступного.

ПП «ТЕСС» зареєстроване 16.02.1993 виконавчим комітетом Запорізької міської ради та взято на податковий облік в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 16.02.1993 за № 70929.

Позивач має ліцензію серії АВ № 341552 від 08.06.2007, видану Запорізькою обласною державною адміністрацією на проведення будівельної діяльності, а також дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 052.09.23-45.33.3.

04.06.2010 між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області (замовник) та ПП «ТЕСС» (генпідрядник) укладено договір № 21 на виконання робіт з будівництва водоводу с. Петрівське, с. Ручаївка Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, замовник доручає, а генпідрядник в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки на свій ризик власними або залученими силами, виконувати постачання необхідного обладнання, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що забезпечить введення в експлуатацію об'єкт: «Будівництво водоводу сіл Петрівське, Ручаївка Запорізького району Запорізької області» в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації та узгодженої ціни робіт, вимог техніки безпеки й охорони праці.

Загальна вартість робіт за договором складає 787 793,04 грн. (п. 2.1 договору).

Крім того, 01.07.2011 між Сонячною сільською радою (замовник) та ПП «ТЕСС» (виконавець) було укладено ще договір № 23, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати будівництво водоводу сіл Ручаївка, Петрівське Запорізького району Запорізької області. Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору складає 234 856,03 грн..

Перелік та вартість робіт визначені сторонами у кошторисах.

Серед об'єктів будівництва водоводу локальним кошторисом № 2-2-3 були передбачені електромонтажні роботи насосної станції (КТП-40кВа).

Комплексна трансформаторна підстанція наружної установки типу КТП-40кВа призначена для електропостачання сільськогосподарських споживачів, окремих населених пунктів та невеликих промислових об'єктів.

З метою виконання прийнятих на себе за договорами зобов'язань, ПП «ТЕСС» (замовник) уклало договори з ТОВ «СІФ-ЗСФ» (виконавець) № 117 від 12.10.2010 та № 25 від 01.07.2011, за умовами яких, замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи по монтажу КТП-40кВа. Вартість та перелік робіт були визначені сторонами у локальних кошторисах, погодженій договірній ціні, підсумкових відомостях ресурсів тощо (долучені до справи).

ТОВ «СІФ-ЗСФ» мало ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 489927 згідно з додатком, серед яких, зокрема, проектування та монтаж зовнішніх інженерних систем, мереж, споруд, приладів і засобів вимірювання.

Згідно з умовами укладених позивачем та Сонячною сільською радою договорів, залучення субпідрядної організації було погоджено із замовником листом № 88 від 01.07.2011 (долучений до справи).

Фактично виконані роботи з монтажу КТП-40кВа по вул. Кочубея були передані підрядником ТОВ «СІФ-ЗСФ» замовнику - ПП «ТЕСС» за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року форми КБ2-в (копія у справі).

ПП «ТЕСС» розрахувалось за виконані підрядні роботи, перерахувавши ТОВ «СІФ-ЗСФ» грошові кошти через установу банку, про що свідчать долучені до справи банківські виписки.

В акті перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090 податковий орган посилався на те, що ні в договорі між ПП «ТЕСС» та ТОВ «СІФ-ЗСФ», ні в акті виконаних робіт за вересень 2011 року, ні в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011року, ні в податковій накладній не зазначено адресу об'єкту монтажу КТП-40 кВа. З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що неможливо встановити (підтвердити) факт проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа підприємством ТОВ «СІФ-ЗСФ» по договору № 25 від 01.07.2011р.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Спростовуючи висновки податкового органу, суд першої інстанції зазначив, що відсутність в акті приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних будівельних робіт адреси місця будівництва не може бути перешкодою для встановлення (підтвердження) факту проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа підприємством ТОВ «СІФ-ЗСФ» по договору № 25 від 01.07.2011. Оскільки податковим органом проводилась виїзна документальна позапланова перевірка ПП «ТЕСС», інспектор, звернувшись до посадових осіб позивача, міг усунути цю прогалину, з'ясувавши місце будівництва, виїхати на місце та пересвідчитись у наявності такого об'єкту, а врешті вирішувати питання, чи є інші підтвердження того, що це будівництво здійснювалось саме ТОВ «СІФ-ЗСФ». Однак, пояснення посадових осіб ПП «ТЕСС» з цього приводу не витребовувались.

Наявні в матеріалах справи та оглянуті судом первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Судом були допитані свідки та досліджені документи, на підставі чого встановлено, що господарська операція між ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ПП «ТЕСС» в дійсності відбулась.

Фактично, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи наявність у позивача акту приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкової накладної, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПП «ТЕСС» цілком правомірно включило суми до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по виконаним роботам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

З урахуванням викладеного, можливо стверджувати, що висновки, викладені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими. Відповідачем не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому у суду були підстави для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізькій області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі № 0870/10886/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак