ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
25 березня 2014 рокусправа № 1170/2а-28/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 1170/2а-28/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Королівське ХПП"
до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Королівське ХПП" звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0000512320 та №0000502320.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 грудня 2011р. №0000512320 та №0000502320.
Не погодившись з постановою суду від 05.12.2012 року Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова є необґрунтовано. Та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права просила скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі №1170/2а-28/12 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Королівське ХПП".
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачем була здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.12.2008 року по 01.07.2009 року щодо взаємовідносин з ПП «Авіта-Х», за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2011 року №629/23-20/32355213. Дана перевірка проведена на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 01.06.2011 року.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 8.1.1 п. 8.1.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток на суму 2875 грн. в тому числі за 4 квартал 2008 року-1000 грн., перший квартал 2009 року-1875 грн.через включення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від ПП «Авіта-Х», які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства; а також про порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту на суму 2300 грн., а також порушення вимог ст..ст.203,215,216,228 ЦК України.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0000502320 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3594 грн. та №0000512320 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2875 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, введенням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7. цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Норми зазначеної статті передбачають певні вимоги до форми та змісту облікових документів із зазначенням реквізитів документів. При цьому статтею 1 даного Закону визначено, що первинний обліковий документ має містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.
Пунктом 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16 Положення).
Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, надані позивачем під час перевірки, копії яких містяться в матеріалах справи, оформлені у зв'язку з виконанням договору з ПП «Авіта-Х» та відповідають зазначеним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», а тому можуть підтвердити здійснення зазначених господарських операцій та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податків придбає (виготовляє) матеріальні або нематеріальні активи (послуги), які не передбачають їх використання у господарській діяльності такого платника податків, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже, суд дійшов вірного висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують виконання послуг для позивача, та як слідство підтверджують що зазначені послуги пов'язані з його господарською діяльністю. Тому, висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по зазначеним операціям у перевіряємому періоді, є неправомірним та необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про нікчемність господарських угод, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції, враховує припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Крім того, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 1170/2а-28/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Судове рішення № 38359418, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 25.03.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 9101/100409/2012. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: